Ухвала суду № 40336444, 18.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2014 р. м. Київ К/800/45959/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Цвіркуна Ю.І.

при секретарі Гончар Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Сєтова М.О.

відповідача - Маісурадзе З.А.

прокуратури - Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2012

у справі № 2а-0870/29/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя № 0001160805/0 від 13.07.2010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 30.10.2009 по 27.05.2010, складено акт № 283/08-05/00130926 від 29.06.2010, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації № 11354 від 20.10.2009 на суму 7 285 101 грн.

13.07.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001160805/0 про нарахування штрафу у розмірі 3 642 550,50 грн. (50% за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 180 календарних днів в розмірі 2 911 280,10 грн., на 207 календарних днів в розмірі 2 216 569,52 грн., на 208 календарних днів в розмірі 671 676,86 грн., на 209 календарних днів в розмірі 1 485 574,52 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, яка була подана позивачем 20.10.2009 сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, становила 7 285 101 грн.

Позивач виконав свої податкові зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість за вересень 2009 року в повному обсязі та у встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки, що підтверджується платіжними дорученнями: №12535 від 26.10.2009 на суму 1 700 000 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 pоку»; № 12589 від 27.10.2009 на суму 300 000 грн., призначення платежу «ПДВ за вересень 2009 pоку», № 12628 від 28.10.2009 на суму 2 600 000 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 pоку»; №12634 від 28.10.2009 на суму 85101 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 pоку»; № 12662 від 29.10.2009 на суму 1 600 000 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 pоку»; № 12703 від 29.10.2009 на суму 940 000 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 року»; № 12714 від 30.10.2009 на суму 60 000 грн., призначення платежу - «ПДВ за вересень 2009 року».

Однак, в акті перевірки відповідач вказав, що позивачем за декларацією №11354 від 20.10.2009 податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 7 285 101 грн. сплачено платіжними дорученнями: № 5531 від 28.04.2010 на суму 82 701,74 грн., № 5530 від 28.04.2010 на суму 2 828 578,36 грн., № 6499 від 25.05.2010 на суму 2 216 569,52 грн., № 6711 від 26.05.2010 на суму 671 676,86 грн., № 6818 від 27.05.2010 на суму 1 485 574,52 грн., тобто несвоєчасно з порушенням встановленого законом строку.

Судами встановлено, що реальні суми банківського переказу і призначення платежів, у вищенаведених платіжних дорученнях є іншими, ніж ті, що зазначені в акті перевірки, тобто відповідач фактично змінював призначення платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 по справі №2а-6441/09/0870, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях № 12535 від 26.10.2009, № 12589 від 27.10.2009, № 12628 від 28.10.2009, № 12634 від 28.10.2009, № 12662 від 29.10.2009, № 12703 від 29.10.2009, № 12714 від 30.10.2009.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 по справі № 2а-2820/10/0870, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях № 5530 від 28.04.2010, № 5531 від 28.04.2010.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2010 по справі №2а-4932/10/0870, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, визнані протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем в платіжних дорученнях: № 6499 від 25.05.2010, № 6711 від 26.05.2010, № 6818 від 27.05.2010.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

В судовому порядку встановлено, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року, проте відповідач, керуючись приписами підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», всупереч визначених позивачем у платіжних дорученнях призначень платежу, зарахував їх на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 3.8 цієї Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Із наведеної норми вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, в даному випадку платнику податку - позивачу.

А відтак, беручи до уваги вищевикладені норми та керуючись пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому зазначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, суми, зокрема, податкового зобов'язання вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату, в даному випадку, податкового зобов'язання.

Слід також зазначити, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено вичерпний перелік заходів, які можуть вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, проте, серед них відсутній такий захід як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно наявної у справі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що станом на 03.06.2013 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя.

На підставі ст. 55 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити по даній справі заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний Ю.І. Цвіркун