Ухвала суду № 40336442, 19.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ К/9991/509/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

у справі № 2-а-12939/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактенерго»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контактенерго» (далі - ТОВ «Контактенерго»; позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з визначення ТОВ «Контактенерго» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003712305/0 від 20 вересня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Контактенерго» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку податкової декларації ТОВ «Контактенерго» з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт № 8732/2305/34014744 від 26 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003712305/0 від 20 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 172 827,00 грн. (115 218,00 грн. - основний платіж, 57 609,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Контактенерго» підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрощит-Сервіс», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Також, відповідач посилався на неперебування контрагента позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що, на переконання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, обумовлює нікчемність договору № 7/01 від 20 січня 2010 року на поставку товару (електрообладнання), укладеного між ТОВ «Контактенерго» та ТОВ «Електрощит-Сервіс».

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне виконання спірних поставок підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, що, зокрема, податковим органом не заперечується, як і не заперечується, що понесені ТОВ «Контактенерго» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Електрощит-Сервіс», що податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, зокрема, від сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей або від перебування постачальника за юридичною адресою, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Кошіль В.В.