Ухвала суду № 40335829, 28.08.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2215/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 47 Таратін В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л. Ф. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагди Л. Ф.суддівМіщенка С. В. , Сіренка Ю. В. при секретаріПосипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, визнання державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку, вивчивши матеріали справи, -

в с т а н о в и л а :

Черкаський міжрайонний екологічний прокурор 28 березня 2013 р. звернувся до суду з позовом до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, визнання державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку.

В позовній заяві зазначав, що в ході проведеної Черкаською міжрайонною екологічною прокуратурою перевірки встановлено, що розпорядженням Золотоніської районної державної адміністрації від 28 вересня 2007 р. № 433 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» надано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2743 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 637042, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю.

Прокурор посилається на те, що розпорядження Золотоніської РДА від 28 вересня 2007 р. № 433 прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.

Так, перевіркою встановлено, що передана у власність ОСОБА_6 земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Згідно офіційної відповіді Черкаського регіонального управління водних ресурсів від 25 січня 2012 р. № 78 земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_6, може повністю або частково входити до земель водного фонду Кременчуцького водосховища, в межах його прибережної захисної смуги, ширина якої, відповідно положень ст. 88 Водного кодексу України, в межах річки Дніпро повинна складати 100 м.

Відповідно до п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 р. № 677 проект відведення земельної ділянки виконавець повинен погоджувати із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування та архітектури та охорони культурної спадщини.

Проте, всупереч вимогам вказаного Порядку, погодження місця розташування та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 площею 0,2743 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель державної власності Дмитрівської сільської ради Золотоніського району, Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області не видавалось.

Згідно листа головного державного санітарного лікаря Золотоніського райну № 01-150 від 23 січня 2012 р. офіційний документ на відведення земельної ділянки, що видається санітарно-епідеміологічною службою по формі № 301/0, затвердженої наказом МОЗ України від 11 липня 2000 р. № 160, ОСОБА_6 не видавався.

Факт знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги підтверджується офіційним «Актом находження земельних ділянок гр. ОСОБА_6 площею 0,2743 га, гр. ОСОБА_9 площею 0,2743 га, гр. ОСОБА_10 площею 0,6000 га в межах 100-метрової зони від позначки 81 метр в Балтійській системі висот та визначення площ кожної земельної ділянки, які ввійшли до 100-метрової зони від висотної позначки» від 27 вересня 2012 р.

Тому Черкаський міжрайонний екологічний прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Золотоніської РДА від 28 вересня 2007 р. № 433 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» в частині надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_6, визнати недійсним державний акт серії ЯГ № 637042 на право власності на земельну ділянку та зобов'язати ОСОБА_6 повернути на користь держави земельну ділянку загальною площею 0,2743 га.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Золотоніської РДА № 433 від 28 вересня 2007 р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради» в частині надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,2743 га ОСОБА_6

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 637042, виданий ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 8 жовтня 2007 р. за № 010778400125 та зобов'язано ОСОБА_6 повернути на користь держави вказану земельну ділянку площею 0,2743 га.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить про його скасування та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, та ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Справа переглядалася в апеляційному порядку і рішенням судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2014 р. апеляційна скарга представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 р. була задоволена, рішення суду скасоване і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Однак, за касаційною скаргою заступника Дніпровського екологічного прокурора ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 р. рішення колегії суддів апеляційного суду скасовано і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, болотами, а також островами.

Відповідно до ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та зберігання їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

П. в) ч. 2 цієї статті визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Згідно із абзацом 38 ч. 1 ст. 1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на які встановлено більш суровий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ВК України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Ст. 88 ВК України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частинами 7,8 ст. 88 ВК України, ч. З ст. 60 ЗК України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що для ведення підсобного сільського господарства надаються у користування виключно землі сільськогосподарського призначення, а не землі водного фонду, тим більше землі під болотами.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що розпорядженням Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 28 вересня 2007 року № 433 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради" надано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2743 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Судом також було встановлено, що земельна ділянка, що надана у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в 100 метровій водоохоронній зоні р. Дніпро та Кременчуцького водосховища на ній від висотної позначки з відміткою 81 метр в Балтійській системі висот у розмірі 0,2741 м2 з 0,243 м2, що підтверджується актом встановлення факту находження земельної ділянки ОСОБА_6 та інших осіб від 27 вересня 2012 р. (а. с. 17 т. 1).

Оскільки, як зазначалося вище, для ведення особистого селянського господарства громадянам надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, для яких встановлено більш суровий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що надання ОСОБА_6 розпорядженням Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 28 вересня 2007 р. у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, що відноситься до 100 метрової прибережної захисної смуги ріки Дніпро та Кременчуцького водосховища на ній не відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було прийнято до уваги ту обставину, що зовнішні межі водоохоронної зони в адміністративних межах

Дмитрівської сільської ради до надання ОСОБА_6 земельної ділянки у

власність в порушення вимог закону не були визначені та затверджені органом місцевого самоврядування за спеціально розробленою проектною документацією, колегія суддів не може прийняти до уваги з тих підстав, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який включає графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі і межах, встановлених законодавством. Однак відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі само по собі не може вважатись як відсутність самої прибережної захисної смуги.

Не надано апелянтом і будь-яких доказів на підтвердження доводів про те, що земельна ділянка, надана ОСОБА_6, розташована біля штучно створеного каналу, тому не відноситься до прибережної захисної смуги.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги з приводу пропущення Прокурором при пред'явленні позову строку позовної давності, оскільки, як видно з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, перевірка дотримання вимог земельного та водного законодавства проводилася Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою у листопаді 2012 р., а Черкаську міжрайонну екологічну прокуратуру було утворено наказом Генерального Черкаським міжрайонним екологічним прокурором 28 березня 2013 р.

До того ж в матеріалах справи міститься ухвала суду від 29 березня 2013 р. (а. с. 23 т. 1) про поновлення прокурору строку позовної давності, яка ніким не оскаржена і не скасована.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у прокурора повноважень на пред'явлення до суду даного позову, оскільки такі доводи не узгоджуються з вимогами ст. ст. 45, 46 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2013 року по справі за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства у Черкаській області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, визнання державного акта про право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :