Рішення № 40332246, 29.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. Справа № 911/2712/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теорет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»

про стягнення 541 401,39грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Блажівська Л.В. (дов. № 12 від 02.07.2014р.);

від відповідача Брижак О.М. (дов. б/н від 03.07.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теорет» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (далі - відповідач) про стягнення 833 469,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014р. порушено провадження у справі № 911/2712/14, розгляд справи призначено на 18.07.2014р.

18.07.2014р. у судовому засіданні представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог від 18.07.2014р. (вх. № 14301/14 від 18.07.2014р.), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу змінив предмет позову, заявив вимогу про стягнення 72 910,37грн. пені та просив суд стягнути з відповідача 906 380,16грн. заборгованості, з яких: 833 469,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар та 72 910,37грн. пені.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог від 18.07.2014р. (а.с. 114-119) за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, яка подана представником позивача до початку розгляду справи по суті, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 18.07.2014р. (а.с. 140).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 18.07.2014р. до розгляду судом.

У судовому засіданні 18.07.2014р. оголошено перерву до 08.08.2014р.

08.08.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 16052/14 від 08.08.2014р.), згідно якого останній просив суд припинити провадження в частині вимог про стягнення 146 877грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 08.08.2014р. оголошено перерву до 29.08.2014р.

29.08.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 29.08.2014р. (вх. № 17776/14 від 29.08.2014р.), згідно якої останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 541 401,39грн. заборгованості, з яких: 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар та 35 982,60грн. пені, оскільки після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) відповідач сплатив позивачу частину боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У судовому засіданні 29.08.2014р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача не заперечив проти задоволення зменшених позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теорет» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Покупець) укладено договір поставки № 135, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору, на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.

Договір укладений строком до 31 грудня 2010 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1. договору).

22.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теорет» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (Покупець) укладено додаток № 3 до договору поставки № 135, пунктом 1.1. якого передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

Суд встановив, що договір поставки № 135 від 22.11.2010р. є неодноразово продовженим та діє на момент судового розгляду даної справи.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 135 від 22.11.2010р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 833 469,79грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27-102), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.1. додатку № 3 до договору поставки № 135 від 22.11.2010р. та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши, після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) позивачу суму боргу у розмірі 328 051грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154), частину боргу у розмірі 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар не сплатив, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар. склав 505 418,79грн. (833 469,79грн. - 328 051грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 155-156), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.08.2014р. (а.с. 149-150), є вимоги про стягнення 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар та 35 982,60грн. пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 135 від 22.11.2010р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 833 469,79грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27-102), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 1.1. додатку № 3 до договору поставки № 135 від 22.11.2010р. та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши, після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) позивачу частину боргу у розмірі 328 051грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154), решту боргу у розмірі 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар не сплатив, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154) та не спростовано відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар. склав 505 418,79грн. (833 469,79грн. - 328 051грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 153-154), актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 155-156), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача та акту звірки взаємних розрахунків (а.с. 155-156) проплати відповідача, здійснені ним на загальну суму 146 877грн. за період з 02.07.2014р. по 04.08.2014р. зараховані позивачем в якості погашення боргу за поставлений товар та подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення 146 877грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору є таким, що не підлягає задоволенню судом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 135 від 22.11.2010р., позивачем за період з 24.12.2013р. по 18.07.2014р. нараховано 35 982,60грн. пені, з яких: 3 601,89грн. за період з 24.12.2013р. по 24.06.2014р. на суму боргу 37 811,10грн., 1 029,61грн. за період з 25.12.2013р. по 25.06.2014р. на суму боргу 10 808,40грн., 3 926,62грн. за період з 25.12.2013р. по 26.06.2014р. на суму боргу 41 261,82грн., 2 172,39грн. за період з 31.12.2013р. по 26.06.2014р. на суму боргу 23 184,90грн., 655,88грн. за період з 11.01.2014р. по 11.07.2014р. на суму боргу 6 923,04грн., 152,81грн. за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 1 613,04грн., 1 487,65грн. за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 15 702,54грн., 424,28грн. за період з 17.01.2014р. по 17.07.2014р. на суму боргу 4 478,40грн., 779,59грн. за період з 18.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 8 228,82грн., 54,22грн. за період з 18.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 572,40грн., 1 889,28грн. за період з 21.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 202 276,04грн., 614,71грн. за період з 21.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 6 597,18грн., 905,31грн. за період з 22.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 9 770,58грн., 1 053,99грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 11 772грн., 1 486,92грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 16 607,28грн., 126,15грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 1 408,98грн., 468,17грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 5 229,06грн., 395,77грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 4 420,32грн., 2 453,49грн. за період з 298.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 27 563,16грн., 83,20грн. за період з 01.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 945,84грн., 299,61грн. за період з 11.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 3 666,06грн., 1 970,17грн. за період з 12.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 24 261,60грн., 1 149,10грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 18 064,20грн., 151,02грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 2 378,04грн., 861,12грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 13 559,58грн., 259,71грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 4 089,60грн., 2 176,62грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 34 273,80грн., 88,72грн. за період з 25.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 1 482,12грн., 1 553,65грн. за період з 25.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 25 953,48грн., 2 433,79грн. за період з 08.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 46 291,50грн., 164,11грн. за період з 15.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 3 354грн. та 1 110,35грн. за період з 15.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 22 692,60грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 3.8. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним уточненому розрахунку пені (а.с. 115-119, 149-150), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 24.12.2013р. по 18.07.2014р. загалом становить 31 503грн., зокрема: 2 905,76грн. за період з 24.12.2013р. по 24.06.2014р. на суму боргу 37 811,10грн., 832,39грн. за період з 25.12.2013р. по 25.06.2014р. на суму боргу 10 808,40грн., 3 199,20грн. за період з 25.12.2013р. по 26.06.2014р. на суму боргу 41 261,82грн., 1 796,35грн. за період з 31.12.2013р. по 26.06.2014р. на суму боргу 23 184,90грн., 548,91грн. за період з 11.01.2014р. по 11.07.2014р. на суму боргу 6 923,04грн., 128,42грн. за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 1 613,04грн., 1 250,18грн. за період з 13.01.2014р. по 13.07.2014р. на суму боргу 15 702,54грн., 359,50грн. за період з 17.01.2014р. по 17.07.2014р. на суму боргу 4 478,40грн., 664,62грн. за період з 18.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 8 228,82грн., 46,23грн. за період з 18.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 572,40грн., 1 615,97грн. за період з 21.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 202 276,04грн., 525,79грн. за період з 21.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 6 597,18грн., 775,22грн. за період з 22.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 9 770,58грн., 908,86грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 11 772грн., 1 282,17грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 16 607,28грн., 108,78грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 1 408,98грн., 403,71грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 5 229,06грн., 341,27грн. за період з 28.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 4 420,32грн., 2 118,21грн. за період з 298.01.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 27 563,16грн., 71,68грн. за період з 01.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 945,84грн., 264,76грн. за період з 11.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 3 666,06грн., 1 743,51грн. за період з 12.02.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 24 261,60грн., 1 079,40грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 18 064,20грн., 142,10грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 2 378,04грн., 810,23грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 13 559,58грн., 244,37грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 4 089,60грн., 2 047,98грн. за період з 18.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 34 273,80грн., 84,87грн. за період з 25.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 1 482,12грн., 1 486,10грн. за період з 25.03.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 25 953,48грн., 2 419,84грн. за період з 08.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 46 291,50грн., 166,96грн. за період з 15.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 3 354грн. та 1 129,66грн. за період з 15.04.2014р. по 18.07.2014р. на суму боргу 22 692,60грн. Відтак, вимога про стягнення 35 982,60грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 31 503грн. пені.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 505 418,79грн. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар та 31 503грн. пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (08123, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; ідентифікаційний код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теорет» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, буд. 30; ідентифікаційний код 31777647) 505 418 (п'ятсот п'ять тисяч чотириста вісімнадцять гривень) 79 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 135 від 22.11.2010р. товар, 31 503 (тридцять одну тисячу п'ятсот три гривні) 00 коп. пені та 17 299 (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень) 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 02.09.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко