Ухвала суду № 40320497, 26.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/8861/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року

у справі № 2а-11806/10/15/0170

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»доСакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВС Євпаторійський») звернулось з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВС Євпаторійський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2010 року №1349/23-01/32945562.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено ст. 7 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», що привело до незаконного перебування ТОВ «ВС Євпаторійський» на сплати фіксованого сільгоспподатку у 2009, 2010 роках, пп. 4.1.6, п. 4.1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, п. 5.2, пп. 5.6.2 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, ст. 7, ст. 8, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2480630 грн.; пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 8-1.10, пп. 8-1.15.1 п. 8-1 ст. 8 Закону України «Податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся всього на суму 91597 грн., пп. 6.3.2. п. 6.3,ст. 6 пп. 6.5.1, п. 6.5, ст. 6 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 697,48 грн., ст. 3, ст. 6 Закону України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів», занижено податок з власників транспортних засобів на суму 19433,91 грн., п. 4.1., 6.2. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки та Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. № 231/539/118/219 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.1999р. за № 711/4004, занижено збір за спеціальне водокористування на суму 147,30 грн. за 2009 рік, п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТОВ «ВС Євпаторійський» не надавав розрахунок збору за спеціальне водокористування за 2009 рік, п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року №115, п. 3.1. ст. З, п. 5.1 ст. 5 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Держкомгеології України і ДПА України від 23.06.1999 року № 105/309 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 року за № 474/3767, а саме: занижено збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на суму 15,38грн. за 2009 рік.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 року:

- №0000542301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 4 217 241,00 грн., (за основним платежем - 2 480 630,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 736 611,00 грн.);

- №0000532301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 137 395,50 грн., (за основним платежем 91 597,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 798,50 грн.);

- №0000671701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 092,44 грн., (за основним платежем 697,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 394,96 грн.);

- №0000631701/0 про донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 29 150,87 грн. (за основним платежем - 19 433,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 716,96 грн.);

- №0000572301/0 про донарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 487,30 грн., (за основним платежем 147,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 340,00 грн.);

- №0000562301/0 про донарахування збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 355,38 грн., (за основним платежем 15,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 340,00 грн.).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ВС Євпаторійський» дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 27.08.2010 року №0000542301/0, №0000542301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 30088,91 грн. (за основним платежем - 20059, 27 грн., за штрафними санкціями - 10029,64 грн.), №0000542301/0 в частині донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 25021,94 грн. (за основним платежем - 15304, 98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 716,96 грн.), №0000542301/0, №0000542301/0.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог пп. 11.3.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7Закону України «Податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 8-1.10 ст. 8-1Закону України «Податок на додану вартість» передбачено, що для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Згідно пп. 8-1.15.6 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 N 23 (далі - Перелік), та визначений згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 N 375, (далі - КВЕД).

Відповідно до абз. «г» ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) від сплати податку звільняються особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704).

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено, що юридичними особами податок підлягає сплаті щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Як вбачається з матеріалів справи, неправомірність перебування ТОВ «ВС Євпаторійський» у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку в 2008-2009 роках ОДПІ обґрунтовує тим, що в порушення п. 1 ст. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» у валовому доході ТОВ «ВС Євпаторійський» за попередні звітні роки (2007-2008 рр.) сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, складає менше 75%, а саме: 11,8% в 2007 році та 62,5% у 2008 році.

Для вирощування своєї сільськогосподарської продукції у періоді 01.10.2008-31.03.2010 року ТОВ «ВС Євпаторійський» використовувало земельні ділянки Зіминської, Уютненської та Добрушинської сільрад.

Згідно даних державного земельного кадастру - земельні ділянки загальною площею 2497,5 га на території Добрушинської сільської ради, у тому числі під сільськогосподарськими угіддями, перебувають в постійному користуванні - ДП «Євпаторійське», яке підпорядковується Міністерству оборони України і перебуває на податковому обліку за юридичною адресою - в Державній податковій інспекції в м. Євпаторія.

З матеріалів справи вбачається, згідно витягу ЄДРПОУ ДП «Євпаторійське» значиться в ЄДРПОУ, відомості про комісію з припинення відсутні, інформація по правонаступникам відсутня.

Статтею 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема передбачено, що особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Випадки, коли платник сільськогосподарського податку знімається з податкової реєстрації як платник такого податку за власною ініціативою або за рішенням податкового органу, визначені у ч.ч. 1 та 2 ст. 1 вказаного Закону.

Частиною 6 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» передбачено, що не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» або зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.

Згідно ч. 8 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.

Таким чином, за умов, якщо особа, яка підпадає під визначення, наведене у ч. 1 цієї статті, зареєстрована податковим органом як платник фіксованого сільськогосподарського податку та не знята з такої реєстрації у визначеному законом порядку, підстави для висновку про те, що така особа не мала права бути платником вказаного податку відсутні.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

Статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В свою чергу, слід зазначити, що, у разі, коли особа, яка зареєстрована платником фіксованого сільськогосподарського податку та яка не знята з такої реєстрації у встановленому законом порядку, не має у власності чи користуванні сільськогосподарських угідь, що є об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку, така особа зобов'язана звітувати та сплачувати земельних податок на загальних підставах, визначених у Законі України «Про плату за землю", де об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

В той же час, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було враховано вищевикладене, а також, не встановлено наявності чи відсутності у платника фіксованого сільськогосподарського податку станом на початок звітного періоду сільськогосподарських угідь на праві власності чи на праві користування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції у свої рішеннях зазначали, що ТОВ «ВС Євпаторійський» фактично використовує земельну ділянку площею 2 497,50 га. із земель військового радгоспу «Євпаторійський» без отримання та державної реєстрації правовстановлюючих документів на таку ділянку, але в той же час ТОВ «ВС Євпаторійський» має підстави для отримання такого права і здійснює оформлення правовстановлюючих документів щодо зазначеної земельної ділянки.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій не було витребувано та досліджено належні докази, а також, не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім обставинам справи, щодо правонаступництва.

Також, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки з ЄДРПОУ ТОВ «ВС Євпаторійський» основним видом економічної діяльності ТОВ «ВС Євпаторійський» є вирощування зернових та технічних культур (КВЕД 01.11.0).

Згідно п. 2.2.1. Статуту ТОВ «ВС Євпаторійський» основним статутним видом діяльності ТОВ «ВС Євпаторійський» є вирощування зернових та технічних культур у т.ч. вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння і т.д.

Однак, судами першої та апеляційної інстанції не було з'ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо можливості ТОВ «ВС Євпаторійський» перебування у 2009 році платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог ст. 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, колегія суду, відповідно до вимог ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов А.О. Рибченко