Ухвала суду № 40318838, 21.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 876/13321/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Купельської С.Д.

представника відповідача Мельника О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Хоросківський цукровий завод» 14.08.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Гусятинської ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Густинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 11 квітня 2013 року №0000612200, №0000622200 та №0000632200 та податкові повідомлення-рішення Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 12 липня 2013 року №0001142200 та №0001152200.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Гусятинська ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що «ТОВ «Хоросківський цукровий завод» в періоді, що перевірявся завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки кошти використані для придбання-продажу цінних паперів без досягнення ділової мети та завдали збитків підприємству в сумі 20 534 511,04 грн. чим порушено вимоги пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 ПК України.

Крім того, перевіркою не встановлено реальність здійснення товарних операцій з реалізації товару (цукру) ТОВ «Галич Агро-Стек» на підставах, не заборонених законом, а тому правомірними є висновки про порушення позивачем, п. 138.1, п. 138.4, гі. 138.6 ст. 138 ПК України у зв'язку із включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартості поставленої для ТОВ «Галич Агро-Стек» продукції, зокрема, цукру білого кристалічного.

Крім того, порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, на думку податкового органу мали місце у зв'язку з відсутністю економічного ефекту від провадження господарської діяльності ТОВ «Хоросківський цукровий завод», оскільки ділова мета товариства нереалізована, немає зв'язку діяльності Товариства із витратами понесеними товариством для отримання економічного ефекту, в тому числі правомірності відображення у податковому кредиті сум податку на додану вартість по операціях у яких придбання таких товарів немає зв'язку з господарською діяльністю і відповідно витрати на придбання та реалізацію цукру білого кристалічного, здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) не дають право на відображення витрат у податковому обліку.

При апеляційному розгляді представник податкового органу підтвердив доводи апеляційної скарги.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Хоросківський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2013 року №110/22-04/37753642 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 11.04. 2013 року податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 24 842 427 грн. (в т.ч. 19 873 942 грн. - основного платежу та 4 968 485 грн. - штрафних

(фінансових) санкцій);

№0000622200, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 8 052 024 грн.;

№0000632200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 684 792 грн. (в т.ч. 2 947 834 грн. - основного платежу та 736 958 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

В порядку адміністративного оскарження та внаслідок ініційованої відповідачем та проведеної документальної позапланової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.06.2013 року №416/22-04/37753642 відповідачем винесено 18.07.2013 року нові податкові повідомлення-рішення, зокрема:

№0001142200 від 12.07.2013 року на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37 880,00 грн. (в т.ч. 30 304,00 грн. основного платежу та 7 576,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій);

№0001152200 від 12.07.2013 року на збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9 050 539,00 грн. (в т.ч. 7 240 431,00 грн. основного платежу та 1 810 108,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що включення до складу валових витрат і формування податку на прибуток та податкового кредиту позивачем здійснено згідно чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000632200 від 11 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 684 792 гри. (в т.ч. 2 947 j 834 грн. основного платежу та 736 958 грн. штрафних (фінансових) санкцій) став висновок податкового органу про порушення товариством пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 ПК України в зв'язку із включенням до складу валових витрат відсотків за користування кредитами за договорами, укладеними із Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»).

Дослідивши вказані господарські операції суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність даного висновку податкового органу.

Так, 23.12.2011 року між Товариством (Покупець) та ТОВ «Абсолют Фінанс», яке є повіреним Продавця - ТОВ «Хоросківський цукровий завод» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-27/11. згідне якого було придбано 144 416 шт. іменних інвестиційних сертифікатів номінальною вартістю 1000 грн. по ціні 1289 грн. за 1 шт., на загальну суму 186 152 224 грн.

Надалі придбані товариством сертифікати продано, згідно договору купівлі-продажу № АП(В)-17/02/14 від 17.02.2012 року, ТОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» за ціною 165 617 712,96 грн., зокрема 144 416 шт. іменних інвестиційних сертифікатів по номінальній вартості 1000 грн. по ціні 1146,81 грн. за 1 шт.

Розрахунки за реалізовані сертифікати проведено в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок товариства двома поточними платежами: 150 млн. грн. - 17.02.2013 року, та 15 617 712,96 грн. -20.02.2013 року.

Наведені грошові кошти використано на придбання сертифікатів в кількості 208 920 шт., згідно укладеного договору купівлі-продажу № АП-16/02/-9 від 16.02.2012 року із (ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал»), на загальну суму 209 091 314,4 грн.

Емітентом виступає ТОВ «Компанія з управління активами «Омега Капітал» (Закритий недиверсифікований венчурний пайовий інвестиційний фонд «Агро Перспектива»).

Товариством, згідно платіжних доручень від 17.02.2013 року сплачено за сертифікати 150 млн. грн., від 20.02.2013 року - 15 617 712,96 грн. (кошти, виручені від продажу сертифікатів для ТОВ «КУА «Пріоритет Фінанси») та 43 473 601,44 грн. - за рахунок інших обігових коштів.

В подальшому, куплені сертифікати були продані, відповідно до договорів купівлі-продажу, наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Профіагростек (договір № БВ-108/12 від 21.02.2012 року ); ТОВ «Агрогіром Компані» (договір № БВ-158/12 від 26.03.2012 року) ; ТОВ «Зерноторгагро» (договір № БВ-170/12 від 30.03.2012 року).

Розрахунки за цими операціями проведено в безготівковій формі в повному об»ємі і в кінцевому рахунку інвестиційні сертифікати згідно вищевказаних договорів були продані за 24 534 31 1,52 грн.( куплені за 20 534 511,04 грн.)

В результаті цього товариством отримано прибуток в розмірі 3 999 801 грн., який задекларовано в додатку «ЦП» податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, відтак висновок відповідача, що позивачем завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу відсотків за користування кредитом, які не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки кошти використані для придбання-продажу цінних паперів без досягнення ділової мети та завдали збитків підприємству в сумі 20 534 511,04 грн. є невірним.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції з цінними паперами є операціями особливого виду, відповідно оподаткування здійснюється в спеціальному порядку, встановленому п. 153.8 ст. 153 ПК України і за змістом положень п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відносяться до продажу товарів..

Відповідно до пп. 14.1.27 и.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням (п. 153.8 ст. 153 ПК України).

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Тоді як, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Враховуючи викладене, витрати по операціям з придбання цих сертифікатів відображаються в податковому обліку у звітному періоді отримання доходів від подальшого їх продажу .

Витрати платника податків для визнання їх обґрунтованими, такими, що понесені у зв'язку з веденням господарської діяльності, за змістом п. 141.1 ст. 141 ПК України, мають бути здійснені з метою отримання доходу від підприємницької (господарської) діяльності, а не прибутку (позитивної різниці між доходами та витратами). Тому, навіть у випадку отримання збитку від діяльності, направленої на отримання доходу, витрати такого платника податків, понесені ним в межах такої діяльності мають визнаватись обґрунтованими (економічно виправданими) витратами.

По результатам операцій з купівлі-продажу сертифікатів товариством понесені витрати, однак, по результатам операцій з придбання ідентичного товару в подальшому - отримано прибуток, який у підсумку склав 3 999 801 грн., що спростовує висновки податкового органу про здійснення ТОВ «Хоросківський цукровий завод» негосподарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення№0001152200 від 12.07.2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9 050 539 грн. (в т.ч. 7240 431 грн. основного платежу та 1 810 108 грн. штрафних санкцій слугували висновки податкового органу щодо порушення позивачем, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України у зв'язку із включенням до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування вартості поставленої для ТОВ ««Галич Агро-Стек» продукції, зокрема цукру білого кристалічного за відсутності реальності здійснення товарних операцій.

Проте реальність операцій підтверджується наступними матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції досліджено ряд договорів поставки цукру білого кристалічного в мішкотарі з даним контрагентом, зокрема:

договір №2401/2012-3 ХЦЗ від 24.01.2012 року, в рамках якого було поставлено 3000 т цукру загальною вартістю 18 000 000 грн. (Додаток 1 до договору №2401/2012-3) (Т.2 а.с.217-220);

договір №0808/2012-1 ХЦЗ від 08.08.2012 року, в рамках якого було поставлено 818,35 т * цукру загальною вартістю 4 458 792 грн. (Т.2, а.с.235-238);

договір №1402/2012-2 ХЦЗ від 14.02.2012 року, в рамках якого було поставлено 345 т цукру загальною вартістю 2 045 360 грн. та в рамках якого було поставлено 760 т цукру загальною вартістю 4 499 200 грн. (Додаток 1 до договору №1402/2012-2 ХЦЗ) (Т.2 а.с.231-234);

договір №2402/2012-3 ХЦЗ від 24.02.2012 року, в рамках якого було поставлено 5000 т цукру загальною вартістю 2 960 000 грн. (Додаток 1 до договору №2402/2012-3 ХЦЗ)(Т.2 а.с.245-248);

договір №2707/2012-5 ХЦЗ від 27.07.2012 року, в рамках якого було поставлено 16,3 т цукру загальною вартістю 96 496,00 грн. (Додаток 1 до договору №2707/2012-5 ХЦЗ) (Т.2, а.с.241- 244).

На виконання умов вищезазначених договорів, Постачальником були виписані видаткові та податкові накладні.

Розрахунки з ТОВ «Галич Агро Стек» проведені повністю, за даними бухгалтерського обліку станом на 30.09.2012 року заборгованість відсутня, що засвідчується висновками акту перевірки №416 (стор. 8).

Транспортування товару здійснювалось Покупцем за власний рахунок автомобільним та залізничним транспортом.

Зауважень з боку податкового органу щодо документального оформлення вказаних операцій не було, що засвідчує їх належне оформлення у відповідності до закону.

Зі змісту п. 138.2 ст. 138 ПК України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, необхідними і достатніми підставами для включення товариством до складу витрат е: підтвердження таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Аналогічна позиція щодо договору № 3001/2012/ІХ від 30.01.2012 року , згідно якого ТОВ «Хоросківський цукровий завод» надавав ТОВ «Галич Агро-Стек» послуги зі зберігання товару.

Зберігання товару здійснювалось на строково-орендованому об'єкті оренди, зокрема, складських приміщеннях Товариства.

Факт передачі-приймання товару на зберігання підтверджується належним чином оформленим актом приймання № 1 від 30.01.2012 року до договору №3001/2012/1X.

Дані обставини спростовують висновки акту перевірки №416 (стор. 8) щодо відсутності товару на складі покупця - ТОВ «Галич Агро-Стек».

З огляду на вище викладене, позивачем в ході перевірки надано податковому органу усі первинні документи, які підтверджують факт поставки цукру, підписані та скріплені печатками сторін та містять усі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, а тому висновки податкового органу про порушення позивачем, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 ПК України є неправомірними та безпідставними.

Згідно податкових повідомлень-рішеяь від 11.04.2013 року № 0000612200 та №0000622200 від 12.07.2013 року №0001142200 позивач порушив п. 198.3 ст. 198 ПК України, що зумовлено продажем цукру за ціною нижчою від ціни придбання.

З матеріалів справи видно, що 26.12.2011 року ТОВ «Хоросківський цукровий завод» (правонаступник ТОВ «Насіневий елеватор «Сід Сторедж») придбано у ТОВ «Торговий дім «Волмар» (правонаступник ТОВ «Хоросківський цукровий завод») цукор на загальну суму 139 781 350 грн. (без ПДВ) в кількості 28 382 тон по ціні 4925 грн. за 1 тону.

Продавцем виписано податкову накладну від 26.12.2012 року № 68 на загальну суму 167 737 620 грн., в т.ч. ПДВ - 27 956 270 грн. Оплата згідно даного договору не оспорюється, тому товариством правомірно було включено до складу податкового кредиту за січень 2012 року 27 956 270 грн.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01.09.2011 року до 01.09.2012 року» від 02.03.2011 року № 179 (далі - Постанова КМУ № 179) мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910 грн. (в т.ч. ПДВ - 985 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 179» від 28.03.2013 року № 246 (редакція діє з 31.03.2012 року) знижено мінімальну ціну на цукор білий кристалічний, вартість 1 тонни становить 5 100 грн. (в г.ч. ПДВ - 850 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року» від 11.04.2012 року № 290 (редакція діє з 19.04.2012 року) встановлено, що мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 985,02 грн.).

Середня ціна за місяць, за якою відбувалась реалізація цукру білого кристалічного, придбаного у ТОВ «Торговий дім «Волмар», становила: за січень 2012 року - 5 952,77 грн. (або на 42,77 грн. вище мінімальної ціни), за лютий 2012 року - 6 000 грн. (на 47,23 грн. вище мінімальної ціни), за квітень 2012 року - 5 488,6 грн. (на 388,6 грн. вище мінімальної ціни).

Зниження ціни цукру в 2012 році порівняно із 2011 роком відбулося завдяки збільшення виробництва цукру з цукрового буряка протягом 2011 року, тобто фактично мало місце перевищення пропозицій порівняно із попитом (близько 15 млн. тонн надлишкового цукру), що є об'єктивним фактором, що зумовив продажу цукру по заниженій ціні позивачем.

Вказана вище обставина не спростована податковим органом.

Виходячи зі змісту норм п.п.14.1.27 п.14.1, п.п.14.1.36 п.14.1, 14.1.231 п.14.1 ст.14 ст. 14 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при наданні оцінки обгрунтованості понесених витрат слід враховувати саме наміри та мету (спрямованість) діяльності (операції), в рамках якої проведено такі витрати - на отримання доходу (прибутку), а не на її результат у вигляді отримання доходів.

При цьому, витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податковим органом не враховано того, що зниження цін на цукор відбулось поза волею позивача, а також того, що ТОВ «Хоросківський цукровий завод» забезпечено реалізацію цукру не нижче рівня цін, які встановлено державою.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідними і достатніми підставами для включення твариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

За змістом наведеної норми, право на податковий кредит реалізується в разі реалізації товару за ціною обумовленою сторонами в договорі. Виключенням є продаж товару за цінами , які є вищими за звичайні.

В судовому засіданні встановлено, що податковий орган не встановив, що продаж позивачем цукру відбувався за цінами, які є вищими за звичайні.

Податок на додану вартість товариством сплачено в ціні придбаного товару, своєчасно та в повному обсязі і претензій до оформлення податкових накладних у податкового органу не було, відтак остання відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, нарахований в ціні придбання зазначеної послуги податок на додану вартість підлягає включенню до податкового кредиту, оскільки витрати товариства на придбання товару (цукру) відповідають ознакам валових витрат, що відповідає критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності.

Відтак висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000612200 та №0000622200 від 12.07.2013 року №0001142200 є вірним .

В матеріалах справи також відсутні процесуальні документи (вироки, рішення про нікчемність угод), які б об»єктивно ствердили не реальність товарних операцій, на які посилається апелянт, а тому дані доводи не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року у справі №819/2006/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 26.08.2014 року.