Постанова № 40299717, 17.07.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 р. Справа № 804/8457/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ПРАЙМ»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі

м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів

в Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ-ПРАЙМ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області із позовними вимогами про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СВ-ПРАЙМ», за результатами якої складено акт № 63/04-61-22-3/37805831 від 19.05.2014 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СВ-ПРАЙМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.С.-Січ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року; визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення корегувань показників податкової звітності ТОВ «СВ-ПРАЙМ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року у Автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок» на підставі акту № 63/04-61-22-3/37805831 від 19.05.2014 року; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «СВ-ПРАЙМ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року у автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СВ-ПРАЙМ», за результатами якої було складено акт № 63/04-61-22-3/37805831 від 19.05.2014 року. На підставі висновків даного акту відповідачем було проведено корегування показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий Блок». Вважає висновки акту перевірки необ'єктивними та такими, що ґрунтуються на недостовірних обставинах, а проведення корегування показників податкової звітності - неправомірним. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що ним було проведено перевірку позивача, в ході якої встановлено порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень складено акт перевірки та проведено корегування показників податкової звітності. Відповідач вважає оскаржувані дії правомірними, та такими, що здійснено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підстави задоволення позову відсутні.

Представники позивача та відповідача заявили клопотання про розгляд в письмовому провадженні.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «СВ-ПРАЙМ» знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України в Дніпропетровській області з 18.07.2001 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.03.2014 року № 310, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів України в Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СВ-ПРАЙМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з ТОВ «С.Т.С.-Січ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки від 19.05.2014 року № 63/04-61-22-3/37805831, у ТОВ «СВ-ПРАЙМ» встановлені наступні порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання та податковий кредит;

- ч. 1 ст. 203, 215,228,662,655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі,що мають ознаки «нереальності здійснених операцій» з контрагентами покупця.

В якості обґрунтування висновків, викладених в акті перевірки, відповідач посилається на акт від 18.12.2013 року № 517/22/32638303 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «С.Т.С.-Січ» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 року по 30.11.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки від 19.05.2014 року № 63/04-61-22-3/37805831, Державною податковою інспекцією Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області було здійснено корегування (зміна) показників податкової звітності додатку № 5 до декларації з ПДВ позивача.

Згідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.78.4. ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що наказ про проведення перевірки № 310 від 31.03.2014 року позивачем було отримано 01.04.2014 року. У зв'язку з чим вбачається, що зазначений наказ було вручено позивачу після початку фактичного проведення перевірки, що є порушенням порядку проведення документальних перевірок, передбаченим Податковим кодексом України. Доказів зворотнього суду не надано.

Будь-які юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно зі статтею 66 ПК України податковому органу надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

З огляду на вищевказані правові норми, суд доходить висновку, що податковому органу надано право вносити зміни в облікові дані платника, проте, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України.

В той же час, згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зазначене кореспондується і з приписами пункту 4.6 наказу ДПА України від 24.05.2011 року №306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)», яким передбачено, що у разі, якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою «Р» згідно з додатком 2 до наказу №985.

Таким чином, зміни в облікові дані операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Відповідно до п.49.2. ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п.49.8. ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває па обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію.

Враховуючи викладене, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в автоматизованій системі співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів «Податковий блок», формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та(або) податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.6., 201.10. ст.201 ПК України).

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на вищезазначений акт щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагента позивача, оскільки чинним законодавством України не передбачено право контролюючих органів при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого, виходячи із наступного.

На момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «С.Т.С.-Січ», останні були зареєстровані у встановленому законом порядку. Відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Стосовно висновків акту перевірки позивача щодо порушення ним приписів ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, суд зазначає наступне.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Акт перевірки від 19.05.2014 року № 63/04-61-22-3/37805831 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача, та не містить посилань і на обставину, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієїі з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, позиція відповідача про те, що в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СВ-ПРАЙМ», «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «СВ-ПРАЙМ» та контрагентом ТОВ «С.Т.С.-Січ», не доведена належними та допустимими доказами, а саме, рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

В силу ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він надав до перевірки усі необхідні документи, які свідчать про реальність та законність господарських взаємовідносин між ним та ТОВ «С.Т.С.-Січ», що відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням постанови суду в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що встановлення судового контролю не можна розглядати як спосіб захисту порушеного права, отже це не є позовною вимогою. Крім того, виходячи з аналізу вищезазначеної норми права, судовий контроль за виконанням постанови суду встановлюється виключно за ініціативою суду, при цьому дана норма є диспозитивною, тобто визначає право суду, а не обов'язок.

Ініціативи позивача для встановлення судового контролю цього законодавством України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-ПРАЙМ» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СВ-ПРАЙМ», за результатами якої складено акт № 63/04-61-22-3/37805831 від 19.05.2014 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області щодо проведення корегувань показників податкової звітності ТОВ «СВ-ПРАЙМ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року у Автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок» на підставі акту № 63/04-61-22-3/37805831 від 19.05.2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «СВ-ПРАЙМ» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року у автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок».

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 17.07.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель