Постанова № 40299712, 25.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. Справа № 804/6107/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Панащенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, компенсації за невикористану щорічну відпустку, невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально - побутових питань, компенсації 50 -ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні услуги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 13658 грн. 77 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

22.05.2014 року ухвалою суду замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року адміністративний позов в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп. залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року у задоволенні позовних вимог в іншій частині позову відмовлено. 26.03.2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову від 11.07.2013 року скасовано та задоволено позов частково.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2014 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо нездійснення належних виплат та компенсацій позивачу, а також щодо позбавлення права на щорічну відпустку; стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

З огляду на зазначене, в даному випадку, суд розглядає дану справу в частині вищевказаних позовних вимог.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом № 81- ос від 30.05.2012 року позивач з 31.05.2012 року був звільнений зі служби за пп.5 п. 99 «Положення про проходження служби особами рядового і навчальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 21.07.2005 року. Позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу завдані збитки, а саме, виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку, ненадану матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп. Крім того, позивачу жодного разу не було надано пільги гарантовані Законом України «Про правові засади цивільного захисту», у зв'язку з чим, позивач просить компенсувати 50 відсотків від суми заборгованості, що утворилась за три роки та складає 1885 грн. 30 коп.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що твердження позивача стосовно не надання відпустки тривалістю 40 календарних днів та невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення не відповідає дійсності. Рапорти на щорічну відпустку та на матеріальну допомогу не були отримані відповідачем та не мають відповідної резолюції начальника Головного управління. На засіданні атестаційної комісії позивач на питання щодо надання відпустки зазначив, що відпустка йому не потрібна і йому необхідно найскоріше звільнення. Позивачу також роз'яснено, що відповідно до чинного законодавства матеріальна компенсація за не використану відпустку не передбачена. Вищезазначене зафіксовано протоколом атестаційної комісії № 6 від 29.03.2012 року та листами бесідами від 29.03.2012 року в яких роз'яснено позивачу всі його права, а також зазначено про відсутність претензій з боку ОСОБА_1 Крім того, відповідно до Інструкції про виплату грошового забезпечення особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 447 від 10.06.2008 року компенсація за невикористану щорічну відпустку не передбачена відповідно до норм діючого законодавства. Щодо невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань зазначено, що таку допомогу надають лише у випадку використання щорічної відпустки від якої позивач відмовився. Крім того, виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань були призупинені листом Державної інспекції техногенної безпеки № 36/9/6277 від 13.08.2012 року. Щодо стягнення з відповідача компенсації 50-ти відсоткової заборгованості за жилу площу та комунальні послуги, відповідачем зазначено, що нормами діючого законодавства передбачено отримання знижки за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, при цьому, сума грошового забезпечення позивача за останні шість місяців складала 2880 грн. 46 коп., що перевищує суму до якої застосовується соціальна пільга. Крім того, позивач не звертався до відповідача з письмовим рапортом про надання пільги на комунальні послуги. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку з чим, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, наказом № 81-ос від 30.05.2012 року майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, заступника начальника відділу нагляду за новобудовами м. Дніпропетровська управління забезпечення діяльності Головного управління Держтехногенбезпеки у Дніпропетровській області, звільнено зі служби у запас Збройних сил України за пп. 5 п.99 (через сімейні обставини), з 31.05.2012 року.

Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено належних виплат та компенсацій позивачу, позбавлено позивача права на щорічну відпустку, не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2012 рік у розмірі 1/12 від тривалості відпустки на яку мав право позивач у сумі 1530 грн. 17 коп., не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., компенсацію 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп.

Судом встановлено, що позивач має частину невикористаної щорічної відпустки за 2012 рік тривалістю 17 днів, компенсація за які в день звільнення не була надана позивачу.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Аналогічна правова норма закріплена у ст. 24 Закону України «Про відпустки».

З огляду на вищевикладені норми права, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку, а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки протиправною та стягнення компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, яка складає 17 календарних днів в сумі 1530 грн. 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 2880 грн. 46 коп. та матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 2880 грн. 46 коп., суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією МВС від 31.12.2007 № 499 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.17.1. вищевказаної Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно із п. 2.17.3. Інструкції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

З системного аналізу викладеного вбачається, що законодавець пов'язує виплату допомоги на оздоровлення з єдиною підставою - вибуття в чергову відпустку.

Оскільки, судом встановлено, що позивач від використання щорічної відпустки відмовся, суд доходить висновку, що підстави для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення відсутні, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача компенсації - 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., суд доходить висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 120 Кодексу цивільного захисту України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), знижка у розмірі 50 відсотків плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках незалежно від форми власності у межах норм споживання, передбачених законодавством, та вартості палива, у тому числі рідкого, у межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають централізованого опалення, надається:

- особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та членам їхніх сімей, які перебувають на їх утриманні;

- батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків;

- особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків, та членам їхніх сімей.

Зазначені пільги надаються особам, визначеним у частині першій цієї статті, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

При цьому, суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача компенсації 50 - ти відсоткової знижки плати за жилу площу та комунальні послуги у розмірі 1885 грн. 30 коп., оскільки позивачем не було дотримано порядок оформлення вказаної пільги, будь - яких доказів звернення до відповідача щодо отримання пільги на комунальні послуги суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заподіяної моральної шкоди в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральній (немайновій) шкоді надано дефініцію, відповідно до якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода: може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З метою з'ясування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити наступні елементи: вину державного органу, наявність моральної шкоди та причинно-слідчий зв'язок між незаконними діями державного органу та завданою моральною шкодою, які в даному випадку відсутні.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення йому моральної шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та поведінкою відповідача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 160 - 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Державної інспекції техногенної безпеки України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану частину щорічної відпустки протиправною.

Стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, яка складала 17 календарних днів в сумі 1530 грн. 17 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять гривень сімнадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 30.06.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 30.06.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель