Рішення № 40299560, 26.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р.Справа № 922/2421/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків до Приватного підприємства "Ера", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення 5942512,85 грн. Приватного підприємства "Ера", м. Харків Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій", м. Харків визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Гендеровська Ю.О. (дов. № 52 від 16.06.2014 р.)

відповідача за первісним позовом - Смургін О.О. (дов. б/н від 08.07.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до ПП "Ера", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02/1-25К-41 невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 06.06.2012 року у розмірі 5942512,85 грн. грн., яка виникла станом на 19.05.2014 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2421/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 03 липня 2014 р. о 12:45.

03 липня 2014 р. на адресу суду представником позивача надано заяву про забезпечення позову (вх. 22692), в якій викладено прохання накласти арешт в межах суми боргу, а саме 5942512,85 грн., на нерухоме і рухоме майно, яке належить ПП "Ера" на праві власності, в тому числі на грошові кошти на усіх рахунках, належних йому у всіх банках України; заборонити ПП "Ера" у термін, починаючи з дати винесення ухвали про забезпечення позову до розгляду його по суті та набрання судовим рішенням законної сили, розпоряджатись безпосередньо або через своїх представників на будь-яких підставах, у будь-якій формі належним йому на праві власності майном.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.07.2014 р. розгляд справи № 922/2421/14 було відкладено на 16 липня 2014 р. об 11:00.

Приватне підприємство "Ера" 15.07.2014 року звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ПАТ банк "Меркурій" про визнання недійсним договору № 02/1-25К-41 від 06.06.2012 року, укладеного між ПАТ банк "Меркурій" та ПП "Ера".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2014р. було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 922/2421/14 зустрічний позов ПП "Ера". Цією ж ухвалою розгляд справи № 922/2421/14 було відкладено на 06 серпня 2014 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2014р. розгляд справи № 922/2421/14 було відкладено на 19 серпня 2014 р. о 12:00. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 31 серпня 2014 року.

У судовому засіданні 19.08.2014 р. було оголошено перерву до 09:30 26 серпня 2014 року з метою надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Крім того, 19 серпня 2014 року (вх. № 165) представником відповідача за первісним позовом - ПП "Ера" на адресу господарського суду Харківської області надано клопотання про колегіальний розгляд справи № 922/2421/14.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.08.2014р. у задоволенні клопотання (вх. № 165) про колегіальний розгляду справи № 922/2421/14 було відмовлено.

26 серпня 2014 р. представником ПП "Ера" на адресу суду надано заяву про розстрочення виконання рішення по справі № 922/2421/14 надавши можливість відповідачу сплачувати зазначену заборгованість частинами щомісячно на протязі 12 місяців з дати прийняття рішення суду.

У судовому засіданні 26.08.2014 р. представника позивача за первісним позовом підтримує заявлені первісні позовні вимоги, заяву представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду залишає на розсуд суду; проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Пояснення представника відповідача за первісним позовом - не заперечує проти наявності заборгованості у розмірі зазначеному у позовній заяві, просить суд розстрочити виконання рішення суду та підтримує вимоги зустрічної позовної заяви.

Представники сторін у судовому засіданні зазначили, що ними надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Постановою Національного Банку України № 340 від 10.06.2014р. вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ БАНК "МЕРКУРІЙ".

12.06.2014р. виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 47 про початок ліквідації АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію.

06 червня 2012 року між ПАТ Банк "Меркурій" (позивач за первісним позовом) та ПП "Ера" (відповідач за первісним позовом; позичальник) було укладено Договір № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України (надалі по тексту Кредитний договір) відповідно до умов якого позивач за первісним позовом відкрив ПП "Ера" кредитну лінію з максимальним лімітом 10284000,00 грн. на умовах сплати 22 % річних. У подальшому, з урахуванням додаткових угод укладених між сторонами, було здійснено реструктуризацію кредитної заборгованості позичальника, здійснено заміну валюти виконання зобов'язання на долари США та встановлено ліміт кредитної лінії до 1553186,79 доларів США, зі сплатою 12% річних

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 02.кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією встановлено до 27.03.2014 р.

За умовами п. 5.2.5 Кредитного договору відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у порядку, встановленому розділом 3 даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до умов Кредитного договору, виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику грошових коштів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками позивача про рух коштів між ним і ПП "Ера" та довідкою про стан заборгованості відповідача за первісним позовом, та не спростовано представником відповідача.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, відповідач за первісним позовом користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за договором № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії від 06.06.2012 р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 19.05.2014 р. у нього перед позивачем за первісним позовом утворилась заборгованість у розмірі 5804283,00 грн., з яких: 471537,95 дол. США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 19.05.2014 р. становить 5541540,87 грн. - залишок простроченої заборгованості за кредитом; 19566,67 дол. США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 19.05.2014 р. становить 229948,62 грн. - заборгованість за простроченими процентами; 2790,47 дол. США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 19.05.2014 р. становить 32793,76 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Станом на момент прийняття рішення, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань за договором № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії від 06.06.2012 р. в повному обсязі, в той час як факт надання останньому грошових коштів підтверджується матеріалами справи, копії яких міститься в матеріалах справи, а обов'язок повернути кредит та сплатити проценти за його користування встановлений вказаним кредитним договором.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості за договором № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії від 06.06.2012 р. по кредиту та нарахованим процентам, які рахуються непогашеними перед Банком станом на 19.05.2014р., і залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Заперечень щодо здійснених Позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по кредиту та процентам, Відповідачем за первісним позовом суду надано не було.

Таким чином, суд знаходить правові підстави для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з ПП "Ера" заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами у загальному розмірі 5804283,00 грн.

Крім того позивачем заявлено про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 133478,17 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 4751,43 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Кредитного договору, а саме пунктом 6.1. сторони передбачили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми простроченої заборгованості

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у вигляді пені у загальному розмірі 138229,60 грн.

Суд зазначає, що відповідач за первісним позовом не надав жодних заперечень по суті заявлених позовних вимог, відповідачем за первісним позовом не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем за первісним позовом, а також не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, знаходить правові підстави для задоволення первісних позовних вимог, так як вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 02/1-25К-41 від 06.06.2012 року, укладений між ПАТ банк "Меркурій" та ПП "Ера", посилаючись на те, що при підписанні спірного кредитного договору, банком (відповідачем у справі) були порушені законні права ПП "Ера" (позивача за зустрічним позовом), оскільки спірний кредитний договір за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України (Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ЦКУ та ГК), інтересам і волі позивача, чим порушує його права та законні інтереси, тому у позивача є всі підстави для визнання кредитного договору недійсним за статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 203 ЦК України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України проголошує, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі ГК), договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні договору, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем за зустрічним позовом, спірний договір (з урахуванням усіх умов договору) та додаткові угоди до нього були укладені сторонами з дотриманням та у відповідності до ст.ст. 626, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України та сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Спростовується матеріалами справи й твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність у ПАТ Банк "Меркурій" станом на час укладання договору ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки банк діяв на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 24.10.2011 № 165.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів, отже позивач зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також ще наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте, в даному випадку відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав суду жодного доказу на підтвердження та обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, документально не довів свою позицію у справі та не спростував заявлені первісні позовні вимоги.

На підставі викладеного, враховуючи, суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами тому, не підлягають задоволенню.

Крім того, разом з первісною позовною заявою позивачем заявлено заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачеві в межах суми боргу у розмірі 5942512,85 грн.

Розглянувши заяву позивача за первісним позовом, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява позивача за первісним позовом ґрунтується на припущеннях. Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява не обґрунтована жодними доказами та заявником не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні, як необґрунтованої.

26 серпня 2014 року (вх. № 29595) до господарського суду надійшла заява ПП "Ера", в якій боржник просить суд розстрочити виконання рішення по даній справі надавши можливість відповідачу сплачувати зазначену заборгованість частинами щомісячно на протязі 12 місяців з дати прийняття рішення суду.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на тяжке фінансове становище ПП "Ера", зокрема зазначає, що негайне стягнення заборгованості може мати наслідком припинення господарської діяльності, на підтвердження чого надано фінансові звіти ПП "Ера" на 31 грудня 2013 р., на 31 березня 2014 р. та 30 червня 2014 р.

Згідно ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом, тоді як розстрочка означає виконання рішення суду частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем обставини є такими, що ускладнюють виконання рішення по даній справі та носять винятковий характер. Такі обставини справи, з огляду на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України, вказують на наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду по даній справі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір за первісним позовом та за зустрічним позовом покладається на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Розраховуючи розмір судового збору за первісним позовом, суд виходить з наступного.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому законом порядку звільнений, відповідно до положень статті 49 ГПК України, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2014 року становить 1 218 грн.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, відповідно до вказаних вище вимог, розмір судового збору за первісним позовом у даній справі становить 73080,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 66, 67, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Ера" (61068, м. Харків, Комінтернівський район, пр. Московський,118, ідентифікаційний код 25464456) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК "МЕРКУРІЙ" (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, ідентифікаційний код 14360386) заборгованість за Договором № 02/1-25К-41 на невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті від 06.06.2012р. у розмірі 5942512,85 грн. (п*ять мільйонів дев'ять сот сорок дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень 82 коп.).

Розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 26 серпня 2014 року по справі № 922/2421/14 шляхом сплати суми боргу наступним чином:

- у період з вересня 2014 року по липень 2015 року - щомісячно по 495210,00 грн.;

- серпні 2015 року - 495202,85 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Ера" (61068, м. Харків, Комінтернівський район, пр. Московський,118, ідентифікаційний код 25464456) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 73 080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви ПАТ банк "Меркурій" про забезпечення позову відмовити.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.08.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков