Ухвала суду № 40294234, 26.08.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/342/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Вознюк І.І. Провадження № 22-ц/773/1183/14 Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

за участю представника позивача Місюри І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 17 червня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що 8 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір в сумі 5261 грн. 89 коп., із сплатою 12 % (відсотків) річних, на строк по 8 травня 2010 року включно.

Оскільки позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання, у строк зазначений у договорі кредит не повернув, у наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 21339 грн. 69 коп., яку позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь та відшкодувати йому понесені судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

17 червня 2014 року рішенням Локачинського районного суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11706 грн. 07 коп. та відшкодовано судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи суму заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що боржник порушив умови договору, допустив заборгованість по погашенню кредиту та відсотків за користування ним.

Такий висновок суду є правильним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 8 травня 2008 року між позивачем ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір на суму 5261 грн. 89 коп. з терміном погашення 8 травня 2010 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 6).

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 16.04.2014 року, заборгованість за кредитним договором становить 21339 грн. 69 коп., з яких 4275 грн. 52 коп. - заборгованість за кредитом, 430 грн. 55 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 749 грн. 76 коп. - заборгованість з комісії, 14391 грн. 49 коп. - заборгованість по пені, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 992 грн. 37 коп. - штраф (процентна складова) (а. с. 4-5).

Також зі змісту договору про надання споживчого кредиту (заяви позичальника), укледеного між сторонами 8 травня 2008 року, убачається, що позичальник ОСОБА_2 ознайомлений з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка"), які були надані йому у письмовій формі (а. с. 6 - 9), що свідчить про відсутність потреби щодо окремого підписання даних умов позичальником. Крім того з п. 5.5 даних умов слідує, що термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за коистування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а. с. 9).

Статтею 257 ЦК України втсновлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 258 цього Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, встановлені обставини справи та наведені норми матеріального права свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договром не виконав, кредит не повернув і не сплатив проценти за користування кредитом, а позикодавець ПАТ КБ «ПриватБанк», діючи відповідно до умов даного договору та встановленого ним п'ятирічного строку позовної давності, звернувся в суд за захистом порушеного права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_2. щодо неукладення ним договору з позикодавцем та пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом не заслуговують на увагу і спростовуються наведеними і дослідженими судом доказами.

Рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, відмови у стягненні штрафів, заборгованості з комісії сторонами по справі не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Таким чином, суд першої інстанції, давши вірну правову оцінку обставинам справи та наданим доказам, обґрунтовано частково задовольнив позов, стягнув з відповідача на користь банку заборгованість за укладеним кредитним договором.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, рішення Локачинського районного суду Волинської області від 17 червня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді