Ухвала суду № 40278775, 18.08.2014, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Бєлан Н.О., Осіпової Л.О.

секретаря судового засідання - Трончука М.Ю.

за участю сторони обвинувачення - прокурора Турика М.П.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва АхсароваМ.А. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2014 року,

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком у кримінальному провадженні під №12013110050012610, внесеному 26.10.2013 р. до ЄРДР, щодо обвинуваченого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився в м. Києві, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, -

він визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 1 ст. 222 КК України, та призначене покарання:

за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ч. 1 ст. 222 КК України - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертних досліджень, в сумі 784, 32 грн., стягнуті зі ОСОБА_2 на користь держави.

Також вироком вирішено питання про речовий доказ у кримінальному провадженні.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винуватим:

- у пособництві, яке виразилось у сприянні шляхом надання засобів для підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується установою і який надає права з метою використання його підроблювачем;

- у наданні завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту за відсутністю ознак злочину проти власності.

Згідно з вироком суду першої інстанції кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин.

На початку травня 2013 р., у невстановлений час, біля центрального входу ринку "Куренівка", що по вул. Фрунзе в м. Києві, ОСОБА_2 познайомився із невстановленою особою, яка представилася ОСОБА_4, який запропонував послуги із надання довідок про доходи, на що обвинувачений передав ОСОБА_4 копію паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду на власне ім'я невстановленій особі, яка представилася ОСОБА_4, для виготовлення підробленої довідки про доходи ТОВ "ЕПА-Інвест" (код ЄДРПОУ 34182774) за №65 від 24.05.2013 р., шляхом внесення неправдивих відомостей про місце роботи та отримані ОСОБА_2 доходи в період часу з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. в розмірі 43 155 грн. 33 коп., хоча на вказаному товаристві обвинувачений, згідно листа УПФ в Дарницькому районі м. Києва №118/05 від 10 січня 2014 р. та показань директора ТОВ "ЕПА-Інвест" (код ЄДРПОУ 34182774) ОСОБА_3, ніколи не працював та доходів відповідно не отримував.

В подальшому, одержану підроблену довідку про доходи ТОВ "ЕПА-Інвест" (код ЄДРПОУ 34182774) за №65 від 24.05.2013 р. ОСОБА_2 використав 7.06.2013 р. шляхом подання до Оболонського відділення ПАТ "Альфа-Банк" по просп. Московському, 9 в м. Києві, з метою переконання банку у своїй платоспроможності та прийняття банком позитивного рішення щодо надання останньому споживчого кредиту.

Крім того, 07.06.2013 р., в першій половині дня, ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. Московський, 9, в приміщенні Оболонського відділення ПАТ «Альфа-Банк», переслідуючи мету отримання кредиту та підтвердження власної платоспроможності, створення уяви вигідності надання кредиту та відсутності можливості неповернення коштів банківській установі - ПАТ "Альфа-Банк", надав працівникам банку довідку про доходи, видану ТОВ "ЕПА-Інвест" (код ЄДРПОУ 34182774) за №65 від 24.05.2013 р., видану на його ім'я, в якій було зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює в ТОВ "ЕПА-Інвест" з 1 вересня 2011 р. на посаді виконавця робіт, із зазначенням суми доходу в період часу з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. в розмірі 43 155 грн. 33 коп., хоча на вказаній посаді, згідно листа УПФ в Дарницькому районі міста Києва №118/05 від 10 січня 2014 р. та показань директора ТОВ "ЕПА-Інвест" (код ЄДРПОУ 34182774) ОСОБА_3, не працював та вказаних доходів не отримував.

Розглянувши наданий ОСОБА_2 завідомо неправдивий документ, після аналізу доходів обвинуваченого та інших процедур, передбачених внутрішніми нормативними документами банку, посадовими особами ПАТ «Альфа-Банк» було прийняте позитивне рішення про укладення кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ "Альфа-Банк" за №70014696 від 7.06.2013 р.

Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора м. Києва Ахсаров М.А. 14.07.2014 р. подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13.06.2014 р. у кримінальному провадженні №12013110050012610 щодо ОСОБА_2 - змінити, виключити з нього рішення про призначення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 222 КК України та за сукупністю злочинів додаткову міру покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік. Вважати ОСОБА_2 засудженим: за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 1 ст. 222 КК України до штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В решті вирок залишити без змін.

На обґрунтування апеляційних вимог заступник прокурора м. Києва Ахсаров М.А., не оспорюючи фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 даних кримінальних правопорушень, доведеність винуватості обвинуваченого та правову кваліфікацію інкримінованих йому діянь, проте зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у безпідставному призначенні ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 222 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів заступника прокурора м. Києва Ахсарова М.А., викладених у апеляційній скарзі, вислухавши доводи прокурора Турика М.П., який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин, провівши судові дебати, вивчивши та перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів уважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у пособництві, яке виразилось у сприянні шляхом надання засобів для підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується установою і який надає права з метою використання його підроблювачем, та наданні завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту за відсутністю ознак злочину проти власності за обстави, установлених судом та викладених у вироку, згідно ч. 2 ст. 394 КПК України колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження в стадії судового розгляду в суді першої інстанції в частині події кримінального правопорушення ніким із учасників судового провадження не оспорювались, відносно них відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі заступника прокурора м. Києва Ахсарова М.А. - не заперечуються.

При цьому судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

До того ж, показання обвинуваченого ОСОБА_2, дані під час судового розгляду, обґрунтовано визнані судом першої інстанції допустимим доказом у кримінальному провадженні.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінальних правопорушень правову кваліфікацію діянь, вчинених ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358; ч. 1 ст. 222 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Основне покарання ОСОБА_2 призначене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України, врахуванням фактичних обставин кримінального провадження, відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному прядку колегією суддів - не виявлено.

Поряд із цим, доводи апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у безпідставному призначенні ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальність строком на один рік, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, які містить п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання", додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується лише у тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю.

Між тим, обвинувачений ОСОБА_2 при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, не обіймав посаду, пов'язану з матеріальною відповідальністю, а тому йому за ч. 1 ст. 222 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, неправильно призначене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 підлягає зміні шляхом виключення із його резолютивної частини вказівок про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Ахсарова М.А. - задовольнити.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2014 року, ухвалений у кримінальному провадженні №12013110050012610, внесеному 26.10.2013 р. до ЄРДР, щодо ОСОБА_2 - змінити:

- виключити з нього рішення про призначення йому за ч. 1 ст. 222 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів додаткової міри покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Вважати ОСОБА_2 засудженим:

за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ч. 1 ст. 222 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначеним ОСОБА_2 покарання - у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У решті цей вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І:

В. Д з ю б і н Н. Б є л а н Л. О с і п о в а