Рішення № 40278787, 20.08.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/9355/2014 Головуючий у першій інстанції - Батрин О.В.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 24.11.2005 відповідач отримала кредит у розмірі 10 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим, станом на 31.01.2014 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 464 грн. 52 коп., яка складається з: 8 443 грн. 34 коп. заборгованості за кредитом; 31 522 грн. 87 коп. відсотків, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 998 грн. 31 коп. штрафу (процентна ставка) відповідно до Умовами надання банківських послуг.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності слід відраховувати з дати закінчення строку дії картки не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що строк дії картки не припиняє строку дії договору та Умови не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки це одне й теж саме поняття та вони співпадають. З огляду на викладене вважає, що відмова в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності є неправомірною.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, а відтак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду вказаним вимогам процесуального закону не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про сплив якої було заявлено відповідачем до постановлення судом рішення у суді першої інстанції у відповідності до положень п.п.3,4 ст. 267 ЦПК України.

З вказаними висновками суду погодитися не можливо, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2005 між сторонами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом подання відповідачем заяви (а.с. 7).

При цьому, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

За умовами вказаного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.1.1 Умов та правил надання банківських послуг строк дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с. 8-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.

З пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд зазначав, що за умовами договору дія картки відповідачабула визначена строком - вереснем 2008 року, останній черговий місячний платіж був зроблений відповідачем 26 травня 2008 року, звернення позивача до суду за захистом порушених прав відбулося у березні 2014 року, тобто із пропуском строків позовної давності.

Однак суд не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Суд також належним чином не з'ясував питання про те, на який строк було укладено кредитний договір та чи виявляла хоча б одна із сторін намір припинити його, відтак необґрунтовано застосував до спірних правовідносин строки позовної давності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що строк кредитного договору закінчився, відтак безпідставно застосував при вирішенні цього спору строки позовної давності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлено позову та доводів апеляційної скарги.

Так, відповідно до поданого позивачем та перевіреного судом розрахунку заборгованості відповідача станом на 31.01.2014 становить 42 464,52 грн. з яких: 8 443,34 грн. - заборгованість за кредитом; 31 522,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 998,31 грн. - штраф (процентна складова).

Отже, оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо вчасного повернення кредитних коштів та процентів за їх користування, заборгованість, яка утворилась підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Оскільки, суд дійшов висновку про задоволення позову, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 42 464 (сорок дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором від 24.11.2005, яка складається з: 8 443 (вісім тисяч чотириста сорок три) грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 31 522 (тридцять одна тисяча п'ятсот двадцять дві) грн. 87 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 (п'ятсот) грн. - штраф (фіксована частина); 1 998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 31 коп. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді