Постанова № 40271167, 05.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 серпня 2014 року 10 год. 00 хв. № 826/7250/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 травня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" (далі - позивач, ТОВ "БК Трансбудінвест") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13 лютого 2013 року № 0001762270, № 0001772220 та № 0001782220 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 30 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 06 червня 2014 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 14 липня 2014 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 14 липня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 30 листопада 2012 року по 14 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 21 січня 2013 року складено акт № 215/22-20/36050234 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема:

- порушено п. 185.1 ст. 185, пп. "ж" п. 186.3, п. 186.4 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, п.п. 208.2, 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 8090313,00 грн., а саме: серпень 2011 року - 362162,00 грн.; вересень 2011 року - 195202,00 грн.; жовтень 2011 року - 339795,00 грн.; листопад 2011 року - 595100,00 грн.; грудень 2011 року - 952160,00 грн.; січень 2012 року - 852436,00 грн.; лютий 2012 року - 1265517,00 грн.; березень 2012 року - 1461959,00 грн.; квітень 2012 року - 728022,00 грн.; травень 2012 року - 156352,00 грн.; червень 2012 року - 444580,00 грн.; липень 2012 року - 388900,00 грн.; серпень 2012 року - 218749,00 грн.; вересень 2012 року - 129379,00 грн.;

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 6843439,00 грн., у тому числі за: І квартал 2011 року - 874764,00 грн.; ІІ квартал 2011 року - 163119,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 24380,00 грн.; IV квартал 2011 року - 5624342,00 грн.; І квартал 2012 року - 146051,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 10783,00 грн., чим порушено п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.13, 14.1.120 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п.п. 49.1, 49.2, 49.18 ст. 49, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, пп. 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, пп. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПК України.

На підставі акту перевірки, 13 лютого 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0001762270, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 123406,00 грн.; № 0001772220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6843439,00 грн. за основним платежем та у розмірі 257900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001782220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 8090313,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2022581,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 21 листопада 2012 року № 1741/2220, копію якого направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку.

Направлення на проведення перевірки вручені під розписку законному представнику позивача, з відома якого проведено перевірку.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Відповідачем вибірковим методом проведено перевірку наявності у позивача підтверджуючих первинних документів по придбанню піску річкового, у ході якої виявлено, що до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів, пов'язаних з оприбуткуванням на баланс позивача такого піску за:

- ІІ квартал 2011 року - пісок річковий - 66660,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-12, проведено у бухгалтерському обліку 01 червня 2011 року);

- ІІІ квартал 2011 року - пісок річковий - 106000,00 грн. (кількість 4500,00 т. ПН-80, проведено у бухгалтерському обліку 01 вересня 2011 року);

- IV квартал 2011 року - пісок річковий - 66660,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-94, проведено у бухгалтерському обліку 27 грудня 2011 року);

- І квартал 2012 року - пісок річковий - 666600,00 грн. (кількість 2000,00 т. ПН-0059, проведено у бухгалтерському обліку 02 січня 2012 року).

У ході перевірки відповідачем виявлено, що пісок позивачем отримано від засновника ОСОБА_1, який не є суб'єктом господарювання.

Позивачем до перевірки не надано первинних документів, які б свідчили про придбання піску.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

У ході судового розгляду справи представники відповідача пояснили, що позивачем до перевірки не надано будь-якого документу, яким би передбачалась грошова або інша компенсація вартості піску. Вказаних документів суду також не надано.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Проведеною перевіркою також виявлено, що у ІІ кварталі 2011 року між позивачем та приватним підприємством "Під ключ" (далі - ПП "Під ключ"), а саме 26 травня 2011 року укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 49/381щ, предметом якого є майнові права на квартиру.

Відповідно до договору № 49/381щ, майнові права - це усі права на об'єкт нерухомості, які належать продавцю на підставі договору генерального підряду на капітальне будівництво від 10 жовтня 2007 року № 69, а також акту прийому-передачі майна від 12 грудня 2008 року.

Вартість майнових прав - 771063,86 грн., у тому числі ПДВ - 128510,64 грн.

Покупець здійснює розрахунок за договором № 49/381щ до 30 липня 2011 року.

Згідно з протоколом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 травня 2011 року, сторона-1 та сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижче вказаних договорів:

- купівлі-продажу майнових прав від 26 травня 2011 року № 49/381/щ на об'єкт капітального будівництва, загальною вартістю 771063,86 грн., за яким позивач є боржником, а ПП "Під ключ" - кредитором;

- купівлі бетонної продукції від 04 грудня 2009 року № 0412, за яким ПП "Під ключ" є боржником, а позивач - кредитором, сума заборгованості - 1024104,42 грн.

Загальна сума зустрічних вимог - 771063,86 грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 протоколу, сторони зарахували зустрічні вимоги у частині сплати заборгованості у вказаному розмірі.

Підпунктом 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПК України передбачено шість груп нематеріальних активів. Право користування майном, будівлею, на оренду приміщень тощо належить до другої групи. Цим підпунктом також визначено, що облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Порядок формування первісної вартості нематеріального активу визначений Положенням бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242, згідно з п. 10 якого, придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до ПБО 31 "Фінансові витрати").

Враховуючи викладене, а також норми п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (оформленням) нематеріального активу (майнові права на квартиру) та доведенням його до стану, у якому він придатний для користування за призначенням, належать до витрат, які формують первісну вартість нематеріального активу за умови документального підтвердження таких витрат.

Тобто, позивач, згідно з вище викладеними нормами, а також положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, повинен відобразити вартість придбання майнових прав за дебетом рахунку 12 "Нематеріальні активи". На субрахунку 122 "Права користування майном" ведеться облік наявності прав користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснив витрати на виплату відсотків за отримані фінансові кредити, цільове призначення яких "поповнення обігових коштів, лізингові платежі по об'єктам лізингу".

Зокрема, 17 лютого 2011 року між позивачем та ПАТ КБ "Євробанк" укладено кредитний договір № ЮЛ-16/2011/К, відповідно до якого, обсяг кредитних коштів - 2000000,00 грн. Ставка по користуванню кредитними коштами - 25% річних. Цільове призначення кредиту "поповнення обігових коштів".

У І кварталі 2011 року позивачем отримано кредитні кошти у розмірі 2000000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Однак, кредитні кошти позивачем своєчасно не повернуто.

Станом на 30 вересня 2012 року у позивача існувала заборгованість з оплати кредиту у розмірі 1035000,00 грн.

Позивачем до перевірки надано копію ухвали Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2012 року у справі № 5011-71/14639-2012 за позовом ПАТ КБ "Євробанк" до TOB "БК Трансбудінвест" про стягнення заборгованості.

Згідно з пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються: інші операційні витрати, що включають, зокрема: в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст.159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених пп. 139.1.6 і 139.1.10 ст. 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених пп. 139.1.11 ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Згідно з п.п. 2.1, 2.11 ст.2 договору № ЮЛ-16/2011/К, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 10 числа місяця наступного за періодом нарахування.

Черговість погашення заборгованості: прострочена комісія; прострочені проценти; поточна комісія; поточні проценти; штрафи/пеня; прострочена заборгованість по кредиту; поточна заборгованість по кредиту.

Проведеною перевіркою також виявлено, що позивачем не сплачувались відсотки за користування кредитом на регулярній основі, тобто щомісячно до 10 числа місяця наступного за періодом нарахування.

Сплачені позивачем у 2012 році грошові кошти по розрахунковому рахунку із призначенням "погашення процентів по договору № ЮЛ-16/2011/К без ПДВ" не відповідає своїй суті, оскільки є платою за прострочення заборгованості по кредиту.

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що позивач застосував нульову ставку оподаткування ПДВ щодо операції з надання послуг міжнародних перевезень вантажів залізничним транспортом,

Зокрема, у періоді, який підлягав перевірці, позивач здійснював діяльність із надання транспортно-експедиційних послуг резидентам та нерезидентам.

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних та актів надання послуг, при оформленні податкових накладних застосовано нульову ставку ПДВ по залізничних тарифах.

Позивачем до перевірки надано господарські договори, укладені із замовниками, про організацію перевезень вантажів, за умовами яких позивач, як виконавець, зобов'язується за плату та в рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договорами послуг, пов'язаних із організацією перевезень вантажів по території України, країн СНД та Балтії.

До перевірки також надано договори транспортного експедирування, предметом яких є послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Перевезення вантажу здійснюється за договором на перевезення вантажу, відповідно до якого одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 311 Господарського кодексу України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних із перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Провізна плата - це ціна транспортної продукції, яка включає плату за перевезення ван тажів і плату за виконання робіт, пов'язаних із перевезенням.

Ціна перевезення вантажу визначається згідно з тарифами, які діють на тому чи іншому виді транспорті, або за згодою сторін. Тариф є формою ціни перевезення вантажу.

На залізничному транспорті застосовується "Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317.

Згідно з п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У ході перевірки на адресу позивача направлено письмовий запит щодо надання пояснень стосовно формування позивачем вартості транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до наданої позивачем відповіді, складовою формування ціни за надання транспортно-експедиторських послуг є плата за користування вагонами, вартість залізничного тарифу по території України, вартість залізничного тарифу за межами території України, вартість послуг третіх осіб, винагорода за надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно з пп. "ж" п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: надання транспортно-експедиторських послуг.

Тобто, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою.

Відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п.п. 186.2 і 186.3 цієї статті.

Тобто, якщо послуги з перевезення надаються перевізником-резидентом, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Позивачем у ході перевірки не надано єдиного міжнародного перевізного документу. Крім того, не надано документів, які б засвідчували пункти відправлення і призначення вантажу, маршрут і термін експедирування.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що доводи відповідача, які містяться в акті перевірки, щодо порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, та, як наслідок, оскаржувані рішення - правомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин