Ухвала суду № 40263817, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/72898/11

№ К/9991/72898/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011

у справі № 2а/2570/1222/2011 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспеценергоресурси»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 03.03.2011 № 0000992329 та № 0001002320.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернігові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.02.2011 № 4/35-013/34853820, про порушення позивачем норм пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, пункту 10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено валові витрати у податковому обліку за 9 місяців 2008 року на загальну суму 116603,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за вересень 2008 року на суму 23320,67 грн. за наслідками нікчемного правочмну з поставки будівельних матеріалів ПП «Тодель-17».

За результатами перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 № 0000992329 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 36439,00 грн., у т.ч.: 29151,00 грн. - основний платіж, 7288,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та № 0001002320 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 29151,00 грн., у т.ч.: 23321,00 грн. - основний платіж, 5830,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації укладений договір підряду від 19.09.2008 № 102 про виконання позивачем у межах договірної ціни монтажно-будівельних робіт при будівництві дитячого садку в селі Вихвостов Городнянського району. Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що загальна вартість будівельно-монтажних робіт, які виконуються позивачем, складає 2344,408 тис. грн. На виконання зобов'язань за вказаним договором позивач придбав у ПП «Тодель-17» будівельні матеріали, за наслідками поставки яких останній виписав позивачу видаткову та податкову накладні; позивач, у свою чергу, оплатив їх вартість, включивши в податковому обліку витрати на придбання матеріалів до складу валових витрат, а ПДВ, сплачений у їх ціні, - до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договору підряду від 19.09.2008 № 102, видаткової та податкової накладних, рахунку-фактури, платіжного доручення, виписки із банку по особовому рахунку, як підтвердження реального характеру поставки позивачу будівельних матеріалів, акту приймання виконаних робіт за жовтень 2008 року до договору підряду від 19.09.2008 № 102 та підсумкової відомості ресурсів, в яких відображені отримані попередньо від ПП «Тодель-17» будівельні матеріали, як підтвердження використання придбаних будівельних матеріалів при виконання підрядних робіт, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ПП «Тодель-17» будівельних матеріалів. Оцінка судом доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим ст. 86 КАС України.

Відповідно до частини четвертої ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оцінка судами попередніх інстанцій доводів ДПІ щодо безтоварності операцій між позивачем і ПП «Тодель-17» з посиланням на постанову Ленінського районного суду від 13.08.2010 по справі № 1-801/2010 відповідає правильному застосуванню цієї процесуальної норми. Вказаною постановою звільнено громадянина ОСОБА_4, вказаного як директора та засновника ПП «Тодель-17», від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підпримництво) і не встановлені обставини щодо господарських відносин ПП «Тодель-17» із позивачем.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність операції з поставки товару (надання послуги).

Отже, враховуючи відсутність фактів, що ставлять під сумнів реальність поставки позивачу будівельних матеріалів ПП «Тодель-17», суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та ухвалу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: С.Е. Острович М.О. Федоров