Ухвала суду № 40263816, 13.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/45407/11

№ К/9991/45407/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Кошіля В.В.,

при секретарі: Лисюк І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АК «Дніпроавіа»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011

у справі № 2-а-12561/08/0470 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «АК «Дніпроавіа»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (СДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «АК «Дніпроавіа» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 12.05.2008 № 142-08-03/1-01130549, про заниження підприємством податкових зобов'язань за 4-й квартал 2006 року - 4-й квартал 2007 року на загальну суму 71403,71 грн. внаслідок не декларування та не сплати податкових зобов'язань за розміщення відходів - люмінесцентних ламп, які містять небезпечну для оточуючого середовища речовину (ртуть).

За наслідками перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.2008 № 0000378821/0/16481, від 25.06.2008 № 0000378821/1/21939, від 05.09.2008 № 0000378821/2/31080, від 14.11.2008 № 0000378821/3/39327, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 102549,20 грн., у тому числі: 71403,71 грн. - за основним платежем та 31145,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що на території ВАТ «АК «Дніпроавіа» розміщені відпрацьовані ртутновмісні люмінесцентні лампи у кількості 1245 шт., які не були включені товариством до розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища; ліміти на розміщення цих шкідливих для довкілля виробничих відходів товариство не отримало.

Згідно з частиною 1 ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в редакції Закону України від 21.06.2001 р. № 2556-ІІІ збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» дано визначення поняттям: «зберігання відходів» як тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); «розміщення відходів» - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Статтею 39 Закону України «Про відходи» (виключена згідно із Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI) встановлено, що за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, яка розраховується на основі нормативу на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки і цінності території, на якій вони розміщенні, та лімітів. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом.

Пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 (Порядок № 303) встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 № 162/379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 р. за № 544/3837) (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України від 20.01.2011 р. № 24/35) (далі за текстом - Інструкція) коло платників збору за забруднення навколишнього природного середовища визначено суб'єктами господарювання (незалежно від форм власності та наявності статусу юридичної особи); бюджетними, громадськими та іншими підприємствами, установами й організаціями; постійними представництвами нерезидентів, які отримують доходи в Україні; та громадянами, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Іншими словами, за змістом цієї норми платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти, в результаті діяльності яких утворюються викиди, скиди, відходи, що спричиняють забруднення природного середовища. Визначення цих суб'єктів платниками зазначеного збору є логічним, оскільки від їх діяльності залежить ступінь завдання шкоди довкіллю. Диференційований підхід в пункті 4 Порядку № 303, пункті 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218 (Порядок № 1218), підпункті 6.4 Інструкції до визначення розміру збору в залежності від фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, затведжених лімітів (щодо скидів та розміщення відходів), а також пряме визначення ліміту розміщення відходів як обсягу відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл природоохонного органу на їх розміщення, також свідчать про те, що платником збору є власник відходів в широкому розумінні (включаючи викиди в атмосферне повітря, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти та тверді відходи).

Такий же підхід до визначення зобов'язаної сторони законодавець зберіг і при визначенні платників екологічного податку, закріпивши в пункті 240.5 ст. 240 Податкового кодексу України правило, згідно з яким не є платниками за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлю таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1218 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1518) власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

У судовому процесі не було встановлено обставин укладення позивачем договору на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства або отримання позивачем лімітів на розміщення відходів.

Відповідають правильному застосуванню норм статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також висновки судів попередніх інстанцій, що мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «АК «Дніпроавіа», введений постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2004 у справі № Б29/194/04, не поширюється на зобов'язання товариства, в тому числі податкові, які виникли після введення мораторію.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АК «Дніпроавіа» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.І. Костенко підписВ.В. Кошіль