Ухвала суду № 40263801, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/6885/11

№ К/9991/6885/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельна мережа № 1»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-3144/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «Торгівельна мережа № 1»

до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (РУ ДСАТ ДПА України) у Луганській області

про скасування рішення від 11.03.2010 № 1205711232-32,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 позов задоволено: скасовано рішення РУ ДСАТ ДПА України у Луганській області від 11.03.2010 № 1205711232-32 про застосування фінансових санкцій у сумі 139141,25 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «Торгівельна мережа № 1» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій, встановлених нормою абзацу десятого частини другої ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон № 481/95-ВР) згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.02.2010 № 039/323/36225023, про порушення позивачем норм статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: зберігання алкогольних напоїв загальною вартістю 136218,10 грн. та тютюнових виробів загальною вартістю 2923,15 грн. у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання - в магазині, розташованому за адресою: м. Луганськ, вул. Монтажна, 30.

Відповідно до частини 30 ст. 15 Закону № 481/95-BP зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Абзацом десятим частини другої ст. 17 цього Закону встановлено відповідальність за зберігання спирту, алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.

Оскільки Закон № 481/95-BР розрізняє поняття «місце зберігання» та «місце торгівлі» і вони не є тотожними, об'єкти роздрібної торгівлі в цілях правового регулювання, встановленого цим Законом, не можуть кваліфікуватися як місця зберігання товарів, порядок виробництва і обігу яких стосується це правове регулювання. Алкогольні напої та тютюнові вироби були виявленні контролюючим органом у магазині, вказаному як місце роздрібної торгівлі у ліцензіях на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (а.с.29, 32).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не порушив вимоги статті 15 Закону № 481/95-BР, тому що вказаний Закон не передбачає занесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру. Підтвердженням такого змісту правового регулювання є доповнення статті 15 цього Закону частиною 36 Законом України від 20.05.2010 № 2275-VI (набрала чинності 16.06.2010), згідно з якою суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Апеляційний суд, однак, не звернув увагу на такий зміст правового регулювання та зробив неправильний висновок про правомірне застосування до позивача фінансових санкцій згідно з рішенням від 11.03.2010 № 1205711232-32.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгівельна мережа № 1» задовольнити, скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. УсенкоСудді: С.Е. Острович М.О. Федоров