Рішення № 4024204, 30.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа№ 3/118

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ВАТ „Шкірсировинний завод”, м. Львів

До відповідача: ТзОВ „Підприємство Мальви ЛТД”, м. Львів

Про стягнення 5 321,20 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Козаков А.А. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ВАТ „Шкірсировинний завод” до ТзОВ „Підприємство Мальви ЛТД” про стягнення 5 321,20 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 30.06.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.11.2008 року між ВАТ „Шкірсировинний завод” (Продавець) та ТзОВ „Підприємство Мальви ЛТД” (Покупець) було укладено договір купівлі –продажу № 30.

На виконання умов договору 09.04.2009 року позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 5 033,74 грн. за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання не виконав.

Позивачем відповідачу 18.05.2009 року була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 5 033,74 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 45,30 грн. та три відсотки річних в сумі 15,72 грн. Крім цього, відповідно до п.8.2 та п.8.3 Договору №30 позивачем нарахована пеня в розмірі 125,77 грн. та 100,67 грн. - штрафу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №30 відповідач 09.04.2009 року отримав від позивача товар, а саме шкіру з шкір ВРХ на загальну суму 5 033,74 грн., що підтверджується накладною №09.04/1 від 09.04.2009 року.

Відповідно п. п. 6.1 та 6.2 Договору №30 оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем на користь Продавця загальної вартості товару, вказаній у Специфікації на цю окрему партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати поставки. Оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Продавця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 5 033,74 грн. за отриманий товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 15,72 грн. та інфляційні втрати 45,30 грн. підлягають до сплати.

Пунктом 8.2 Договору №30 передбачено, що у разі порушення п 6.1 даного Договору Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової кредитної ставки НБУ, що складає та підлягає до стягнення в сумі 125,77 грн.

Крім цього, відповідно до п.8.3 зазначено Договору передбачено, що в разі порушення термінів , встановлених п.6.1 даного Договору , покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі два відсотки від вартості неоплаченого Покупцем товару, що складає та підлягає до стягнення в розмірі 100,67 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство Мальви ЛТД” (79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 20815632) на користь Відкритого акціонерного товариства „Шкірсировинний завод” (65025, Одеська область, Комінтернівський район, 21 км Старокиївське шосе,38, код ЄДРПОУ 05502098) –5 033,74 грн. –основного боргу, 45,30 грн. –інфляційних втрат, 15,72 грн. –трьох відсотків річних, 125,77 грн. –пені, 100,67 грн. –штрафу, 102, 00 грн. –державного мита та 312,50 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.07.2009 року.

Суддя Березяк Н.Є.