Рішення № 4023966, 15.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.09 Справа№ 3/115

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ПП „Ремпромбуд –Сервіс”, м. Львів

До відповідача: ДП „Константа –Захід”, м. Львів

Про стягнення 12 690,04 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Дудич Ю.Б. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивачу роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ПП „Ремпромбуд –Сервіс” до ДП „Константа –Захід” про стягнення 12 690,04 грн.

Ухвалою суду від 05.06.2009 року порушено провадження та призначено справу до розгляду на 15.06.2009 року в 12 год.15 хв. Зазначеною ухвалою було зобов’язано відповідача подати обґрунтований відзив на позовну заяву та докази оплати боргу. Участь представника відповідача була визнана не обов’язковою (на свій розсуд).

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 15.06.2009 року в 12 год.15 хв. не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 15.06.2009 року в 12 год. 25 хв. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

07.10.2008 року між ПП „Ремпромбуд –Сервіс” та ДП „Константа – Захід” укладено договір №21 оренди механізмів.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу в оренду екскаватор. За орендований екскаватор відповідач зобов’язувався проводити оплату згідно умов договору, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

02.04.2009 року позивачем була направлена претензія № 1 про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 924,00 грн. та три відсотки річних в сумі 140,67 грн. Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 1 125,37 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №21 позивач з жовтня 2008 року надав відповідачу в оренду екскаватор „ZEPPELIN”. Відповідач використовував екскаватор за призначенням 100 машино-годин, що підтверджується актом здачі-приймання робіт № ОУ-0000028, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно Договору №21 відповідач зобов’язувався своєчасно і в повному обсязі перераховувати грошові кошти на поточний рахунок Орендодавця за оренду екскаватора.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання виконав частково, оплативши 4 500,00 грн. Решта суми боргу за отримані послуги залишилась непогашеною.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 10 500,00 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань за період з 10.12.2008 року по 21.05.2009 року позивачем нарахована пеня в розмірі 1 125,37 грн. Вимоги позивача про стягнення пені за зазначений вище період є необґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг),

Як вбачається з матеріалів справи, у вище зазначеному договорі № 21 про оренду механізмів сторонами не передбачено відповідальності за невиконання умов цього договору у вигляді нарахування пені.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, суд прийшов до висновку безпідставним нарахування позивачем відповідачу непередбаченої умовами договору пені. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 140,67 грн. та інфляційні в сумі 924,00 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія-вимога № 1 від 02.04.2009 року про оплату суми боргу була направлена позивачем 24.04.2009 року, що підтверджується поштовим фіскальним чеком про направлення поштового конверту відповідачу.

Враховуючи те, що вимога про оплату заборгованості позивачем направлена відповідачу лише 18.04.2009 року, нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 140,67 грн. та інфляційні в сумі 924,00 грн. не підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу –10 500,00 грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 105,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, керуючись ст.ст. 12, 32-38, 43, 49, 82-85,116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Константа –Захід” (79025, м. Львів, вул. Левандівська, 3, код ЄДРПОУ 32712109) на користь Приватного підприємства „Ремпромбуд –Сервіс” (79013, м. Львів, вул. Здоров’я, 9, код ЄДРПОУ 33710961) –10 500,00 грн. - заборгованості, 105,00 грн. - державного мита та 312,50 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решта частині позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.06.2009 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.