Рішення № 4023885, 17.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09 Справа№ 3/113

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „Торговий дім Белладжіо” в особі Львівської філії, м. Одеса

До відповідача: ДП ТзОВ УРС „Євро гурт”, м. Львів

Про стягнення 13 498,47 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Віняр Ю.С. - представник

від відповідача: не з’явився

Представникам позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „Торговий дім Белладжіо” до ДП ТзОВ УРС „Євро гурт” про стягнення 13 498,47 грн.

В судовому засіданні позивач подав клопотання в якому просить зменшити позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 10 423,20 грн. –основного боргу, 1 295,3 грн. – пені, 1 125,96 грн. –інфляційних втрат та 190,59 грн. –три відсотки річних., оскільки відповідач частково провів оплату в розмірі 150,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем 11.03.2009 року була проведена часткова оплата в сумі 300,00 грн. яка при поданні позовної заяви позивачем не була врахована.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 17.06.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.01.2008 року між Львівською філією ТзОВ „Торговий дім Белладжіо” (Продавець) та Дочірнім підприємством ТзОВ УРС „Євро гурт” (Покупець) укладено договір купівлі –продажу №10.

На виконання умов договору протягом вересня –жовтня 2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 873,21 грн. за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складала 10 423,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1125, 96 грн. та три відсотки річних в сумі 1090,59 грн. Крім цього, відповідно до п.п.5.3 Договору №10 позивачем нарахована пеня в розмірі 1 295,30 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №10 відповідач протягом вересня –жовтня 2008 року отримав від позивача товар на загальну суму 10 873,21 грн., що підтверджується видатковими товарними накладними №ДБ-0001183 від 18.09.2008 року на суму 3044,46 грн. та № ДБ-0001365 від 15.10.2008 року на суму 7 828,75 грн.

Відповідно до Додатку № 1 (який є невід’ємною частиною Договору № 10) Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 21 календарних днів, з моменту отримання.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 10 423,20 грн. за отриманий товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань згідно уточнюючого розрахунку нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 190,59 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 125,96 грн. підлягають до сплати.

Пунктом 5.3 Договору №10 передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі два відсотки від суми заборгованості за кожен день протермінування платежу, але не більше подвійної облікової кредитної ставки НБУ, що згідно уточнюючого розрахунку складає та підлягає до стягнення в сумі 1 295,30 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 131,85 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „УРС”Єврогурт” (79040, м. Львів, вул. Каховська, 34, код ЄДРПОУ 20826400) на користь Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Белладжіо” (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, код ЄДОПОУ 33658687) –10 423,20 грн. –основного боргу, 1 295,30 грн. –пені, 1 125,96 грн. –інфляційних втрат та 190,59 грн. –три відсотки річних, 131,85 грн. –державного мита та 312,50 грн. –інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 150,00 грн. –основного боргу провадження у справі припинити в решті частині позовних вимог –відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.06.2009 року.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.