Ухвала суду № 40241868, 10.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 липня 2014 рокусправа № 804/9839/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю представника позивача: Чередниченко О.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі №804/9839/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

18.07.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, вчинені під час документальної перевірки ТОВ «Універсал Сервіс», результати якої оформлені Актом від 18.06.2013 р. за №2355/22-5/33063214 «Про результати документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лігран» за березень, травень - серпень 2012 року; визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення - рішення №0002272250 від 10.07.2013 р. на суму 26585 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись з рішення суду товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення податковим органом порушено вимоги чинного законодавства, а саме прийнято рішення на підставі, лише, висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача. Також, судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, не було прийнято до уваги численних порушень вимог податкового законодавства відповідачем під час проведення перевірки, вказане є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.06.2013 року по справі 11.06.2013 року посадовими особами Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Універсал Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Лігран» за березень, травень - серпень 2012 року, за результатами якого складено акт №2355/22-5/33063210 від 18 червня 2013 року.

Перевіркою встановено поряшення:

ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочина вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 293 ЦК України» по правочинах, здійснених ТОВ «Унівесал Сервіс» з ТОВ «Лігран» березень, травень - серпень 2012 року та з контрагентами - покупцями за період квітень - травень 2012 року ДП «Запорізькій титано-магнієвий комбінат», ТОВ «Валідус Україна» за період квітень - червень 2012 року, ПП «Промінстал» за період з серпень 2012 року, ТОВ «Бонд-сервіс» за період лютий 2012 року, квітень 2012 року та юридичну дефектність первинних документів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VI зі змінами та доповненнями внаслідок чого всчтановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 21267,70 грн., у тому числі:

червень 2012 року у сумі 11249,600,00 грн.

липень 2012 року 4790,60 грн.

серпень 2012 року в сумі 5227,50 грн.

На підставі висновків акту перервірки податковим органом принято податкове повідомлення - рішення №0002272250 від 10.07.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 21268 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5317 грн..

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002272250 від 10.07.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що фактично поставки товару від продаця покупцю (позивачу) товару невідбувалось, позивачем не було надано належних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується в висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Акт перевірки №2355/22-5/33063210 від 18 червня 2013 року містить висновок про нереальність здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ «Лігран» внаслідок чого позивачем було допущено порушення пп. п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а також завищення податкового кредиту.

Підтвердженням факту неспрямованості правовідносин між позивачем та його контрагентом на реальне настання наслідків ними обумовлених є висновки акту перервірки ТОВ «Лігран» від 28.12.2012 року №7250/224/34656476 під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТВО «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, досліджені податковим органом платіжні доручення, податкові декларації з податку на додану вартітсь за березен, травень - серпень 2012 року, накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні за березень, травень - серпень 2012 року.

Висновки акту перевірки №7250/224/34656476 свідчать про порушення ТОВ «Лігран» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями у т.ч. ТОВ «Універсал сервіс». Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) ТОВ «Лігран» підприємствам - покупцям в тому числі і ТОВ «Універсал сервіс» за період з 2011 - 2012 роки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Лігран» (продавець) та ТОВ «Універсал Сервіс» (Покупець) укладені договори поставки № 01032012 від 01.03.2012р., № 01/15-12 від 09.04.2012 р. та договір за № 245 від 11.04.2012 року.

Предметом вказаних договорів є виготовлення та поставка у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію по найменуванню, кількості, ціні та вартості, згідно специфікації (рахункам-фактури, накладним).

На виконання вказаних договорів були оформлені рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Товарно-транспортні накладні щодо підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей суду позивачем не надані.

На підставі вказаних документів позивачем було включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по підприємству ТОВ «Лігран» у розмірі 212667,7 грн.

Проте, досліджені вище документи не відповідають вимогам чинного законодавства, та не визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Отже, на підтвердження реальності здійснення господарської операції за вищевказаними договорами позивачем надано копії рахунків, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Однак, вказаними документами неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій, оскільки вони не містять інформації щодо змісту та обсягу господарських операцій, порядок поставку товару контагентам, відсутні докази взаємодії представників сторін вказаних договорів.

Так, первині документи, надані позивачем на підтвердження фату виконання умов договору не містять інформації щодо переміщення товару від продвця покупцеві, не зазначено, також, індивідуальних якісних характеритстик поставленого товару. Також, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного використання зазначеного товару у власній господарській діяльності.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, позивачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати для цілей визначення податкового кредиту, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість не підтверджені належним чином складеними первинними документами, що зумовлює відсутність у позивача підстав для формування податку на додану вартість за вказаними господарськими правовідносинами.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс» - залишити без задовлення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року у справі №804/9839/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим