Ухвала суду № 40240137, 14.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1186/2014(м)

266/869/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.

Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.

при секретарі : Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року позов ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № AN7MCC9GGV0049 від 01.03.2011 року в сумі: 19401,60 грн. - заборгованість за кредитом; 30,08 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8400,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 15000 грн. - заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4947,36 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 482,82 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

У відповідності до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідачки ОСОБА_1, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи та направила до суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ПАТ «Акцент-Банк» Шишелової Н.В., яка просила скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно встановив її обставини та правовідносини, що виникли між сторонами, застосував закон, який їх регулює, дав правильну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов висновку про те, що відповідачка не виконала умови договору і має відшкодувати кредиторові завдані порушенням зобов'язань збитки.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та положенням закону.

Згідно з положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із положеннями статті 599 ЦК України зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов»язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що настала після прострочення.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № AN7MCC9GGV0049 від 01.03.2011 року, який був укладений між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 на підставі її заяви, останній було надано кредит 20000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців з 01.03.2011 року по 28.02.2014 рік включно, єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 200,00 грн. та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 400,00 грн. відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), далі Умови.

Своїм підписом в заяві позичальника, анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку та довідці про умови кредитування А Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, відповідачка власним підписом засвідчила, що за зазначеними умовами надання кредиту їй надано повну інформацію (а. с. 8-9-22, 111,112).

Заявою позичальника, та графіком погашення кредиту відповідачка була зобов'язана повертати кредит щомісячними платежами в сумі по 956,60 грн. на зазначений Банком рахунок, які включають заборгованість за кредитом, відсотки, винагороди, комісії, інші витрати за умовами договору (а.с.8, 113).

Позивач свої обов'язки за договором виконав надавши відповідачу споживчий кредит в розмірі 20000, 00 гривень ( а. с. 61), за вирахуванням єдино разової винагороди в сумі 200 грн., відповідно до умов заяви позичальника (а.с.8), що відповідачкою не заперечується.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з наданих відповідачем квитанцій на підтвердження внесків за кредитним договором останньою на картковий рахунок відкритий позивачем для зарахування коштів спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам , а також виписки із рахунку відповідачки наданої позивачем за період 01.03.2011-07.06.2013, ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_1 внесена загальна сума 5885,26 грн. (а.с.52-56, 58, 62, 114-115).

Із платіжних документів та розрахунку, наданого Банком вбачається, що відповідачка умови договору стала порушувати одразу ж, а саме з другого місяця після отримання кредиту, останній платіж було нею внесено 02.11.2011 року, станом на 06.02.2013 року у неї виникла заборгованість в розмірі 104394,48 грн., яка складається із: 19401,60 грн. - заборгованості за кредитом; 30,08 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 8400 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 71115,44 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4947,36 грн. - штраф (процентна складова). (а.с.6-7)

Рішенням апеляційного суду Донецької області №266/1860/13-ц (№22-ц/775/283/2014(м) від 17 лютого 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ПАТ «Акцент-Банк» про визнання кредитного договору № AN7MCC9GGV0049 укладеного 01 березня 2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1, відмовлено. Цим рішенням встановлено, що кредитний договір відповідає вимогам закону і в ньому передбачені всі істотні умови (а.с. 99- 104).

З урахуванням наведеного, оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини і позивачем доведено факт невиконання відповідачкою зобов'язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення розміру пені в межах спеціального строку позовної давності за один рік та можливості зменшення її розміру до 15000 грн., відповідно до ч.3ст.551 ЦК України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд неправильно провів розрахунок заборгованості, та не застосував спеціальний строк позовної давності до пені, порушив право відповідачки на справедливий судовий розгляд, порушив положення процесуального закону, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифіковану Україною та неправильно застосував норми матеріального права є неспроможними, висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до положень ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні належних у справі доказів в їх сукупності.

Результати оцінки доказів судом першої інстанції відображені в оскаржуваному рішенні, в якому наведені і мотиви їх неприйняття, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону і підстав для його скасування або зміни не має.

Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржене протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді