Ухвала суду № 40233231, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/19550/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 по справі № 2а-4678/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство "Інно-Дніпро" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року Товариством до суду заявлений позов про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 20.11.2007 № 0016602301/0/40158, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 43 045,00 грн. та фінансових санкцій - 21 522,50 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що на момент вчинення господарських операцій, за якими Державна податкова інспекція визначила оспорювану суму податкового зобов'язання та фінансових санкцій, контрагент позивача мав господарську та податкову правосуб'єктність, а факт визнання у судовому порядку недійсними свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, установчих та реєстраційних документів контрагента позивача саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Державна податкова інспекція посилається на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту листопада 2004 року суму ПДВ по податкових накладних, що отримані від контрагента (ТОВ "Торговельно - промисловий союз"), установчі документи якого та свідоцтво платника ПДВ в судовому порядку визнано недійсними з моменту державної реєстрації, а отже вказані вище податкові накладні, на думку контролюючого органу, складено особою, що не зареєстрована в установленому порядку платником ПДВ та не можуть бути включеними позивачем до податкового кредиту.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Торговельно - промисловий союз" за період з 01.10.2004 по 31.12.2004, за підсумками якої складено акт від 12.11.2007 №211/23/19436929.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту листопада 2004 року суму ПДВ у розмірі 43 044,82 грн. Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано відсутністю у Товариства законодавчих підстав формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих продавцем таких товарів (послуг), який втратив статус платника ПДВ (свідоцтво платника визнано недійсним з 12.07.2004) та запис про проведення державної реєстрації якого визнано недійсним з моменту реєстрації (24.06.2004) в судовому порядку (рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2006) з підстав порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та вказаних висновків Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Торговельно - промисловий союз" укладено договір від 06.10.2004 №176 по наданню послуг по демонтажу, розділюванню, сортируванню, завантаженню, перевезенню обладнання та металевих конструкцій на загальну суму 258 268,93 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що укладений договір був належно виконаний, позивач здійснив оплату по договору у безготівковій формі, включаючи суму ПДВ, та отримав податкові накладні, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі отриманих податкових накладних, позивачем, керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, і було сформовано податковий кредит.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до вимог пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, який зареєстрований платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено, у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними має бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Таким чином, факт визнання у судовому порядку недійсним запису про проведення державної реєстрації контрагента позивача (ТОВ "Торговельно - промисловий союз") через порушення закону, допущенного при створенні юридичної особи, які не можна усунути з моменту реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ, саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Починаючи з дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

Відповідно до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Торговельно - промисловий союз" анульовано згідно з актом від 01.02.2007 № 6379, а отже на момент здійснення господарських операцій, у листопаді 2004 року, контрагент позивача був зареєстрований у якості платника ПДВ, також контрагент позивача перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, а тому порушення правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку контрагентом не є підставою для не включення позивачем до валових витрат, витрат понесених ним у зв'язку із веденням господарської діяльності, чи включення до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Отже, позивач цілком правомірно, у відповідності до законодавства, включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ "Торговельно - промисловий союз".

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 по справі № 2а-4678/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко