Вирок № 40232968, 22.08.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6162/14-к

Провадження №1-кп/359/308/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2014 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Айрапетян Л.А., Ярмак М.І.,

за участю прокурорів Маркицького А.М. та Єлфімова І.П., потерпілої ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за №12014110100000827 від 25.05.2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борисполя Київської області, українця, громадянина України, працюючого водієм в ПАТ «АТАСС-Бориспіль», маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -

в с т а н о в и в :

24.05.2014 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 перебував неполік дитячого майданчику, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. У цей же час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій шляхом вчинення сварки з ОСОБА_1, яка перебувала зі своїми дітьми біля вищевказаного дитячого майданчика.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на дорозі біля будинку АДРЕСА_1, та приблизно в той же час, у присутності значної кількості людей, в тому числі і неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, маючи малозначний привід - образу, висловлену ОСОБА_1 у бік неповнолітньої дочки обвинуваченого - ОСОБА_12, вчинив сварку з потерпілою, під час якої наніс удар правою ногою в область сідниць ОСОБА_1 Після чого, продовжуючи реалізацію умислу, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_1, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин навколоочних ділянок і спинки носу, перелому кісток носу зі зміщенням, які, за своїм характером, тягнуть розлад здоров'я на строк понад 6, але менше ніж 21 день, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, тобто, хуліганство.

Потерпіла ОСОБА_1 до початку судового розгляду справи в порядку ст. 128 КПК України заявила цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди на суму 690 грн. 00 коп. та моральної шкоди на суму 20 000 грн. 00 коп.

Після проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України доведена з наступних підстав.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково, а саме, що наніс ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, однак не вчиняв хуліганських дій та не порушував громадського порядку. Крім того, зазначив, що був тверезим, а вживав спиртні напої вже після інциденту, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Цивільний позов потерпілої у цьому зв'язку визнав на суму 100 грн. При призначенні покарання просив врахувати, що має незначний заробіток, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, самі свідки характеризували його лише з позитивної сторони.

Щодо обставин скоєння кримінального правопорушення суду повідомив, що дійсно 24.05.2014 року у вечірній час, він перебував біля гаражів за місцем свого проживання із свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з якими за столом вели розмови та грали в карти. В цей момент до нього підійшла донька ОСОБА_12 та сказала, що її образила ОСОБА_1 та назвала її нецензурним словом. Зважаючи, що це не перший інцидент з потерпілою, він, разом із товаришами, пішов її шукати щоб з'ясувати стосунки та зробити їй зауваження щодо її поведінки. Біля дитячого майданчика її не було, однак через незначний проміжок часу він її побачив на дорозі, що йде до будинку АДРЕСА_1, разом з іншими свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і які перебували з неповнолітніми дітьми. Підійшовши до неї він запитав навіщо вона образила його доньку, однак потерпіла почала нецензурно лаятись та ображати його та доньку, внаслідок чого він вдарив її правою ногою по сідницях, коли та відвернулась. Після цього ОСОБА_1 хотіла його вдарити рукою, зачепила та порвала йому золоту ланцюжок, внаслідок чого було загублено золотий кулончик, й подряпала його. Відштовхуючи потерпілу, щоб вона не заподіяла йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 відмахнувся від неї правою рукою і тоді випадково зачепив обличчя ОСОБА_1 Після сварки крові у потерпілої не бачив, медичну допомогу не надавав, інцидент стався набагато далі від дитячого майданчика, і щоб його дії спостерігала значна кількість людей він не бачив.

Потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 24.05.2014 року, вона робила зауваження доньці ОСОБА_3 із-за її поведінки, при цьому були присутні сестри ОСОБА_9, однак не ображала останню. Раніше конфліктів ні з дітьми обвинуваченого ні з самим ОСОБА_3 у неї не було. Після цього, коли вона з ОСОБА_9 верталась до місця проживання та прогулювалась із дітьми, її перестрів ОСОБА_3, почав сварку з приводу образи його доньки, нецензурно лаявся, та наніс їй один удар ногою по сідницях та удар рукою в обличчя, внаслідок чого у неї потекла кров. Вона ударів ОСОБА_3 не наносила. ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки цьому були явні ознаки: поведінка обвинуваченого, запах з порожнини рота, почервоніння обличчя. Ці події відбулись на очах багатьох людей та дітей, що гралися у дворі. Свідками події були ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 Тривалий час після цього не могла працювати, внаслідок удару відчула фізичний біль, потребує додаткового лікування внаслідок отриманої травми, тому просила заявлений цивільний позов задовольнити у повному обсязі.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, кожна окремо повідомили суду, що безпосередньо бачили, як ОСОБА_3, використовуючи малозначний привід, щодо начебто образи своєї доньки, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля місця їхнього проживання, неподалік від дитячого майданчика, на очах багатьох людей та дітей, вчинив сварку, внаслідок якої заподіяв ОСОБА_1 два удари: один правою ногою по сідницях, а другий правою рукою в обличчя, внаслідок чого у потерпілої з носа пішла кров. При цьому ОСОБА_1 перебувала з малолітнім сином ОСОБА_13 в калясці, та малолітньою донькою ОСОБА_4. Крім того, безпосередньо біля потерпілої перебувала також ще одна малолітня дитина в калясці. Також зазначили, що це все відбулось несподівано, ОСОБА_3 дуже голосно та нецензурно виражався, перебував у стані сп'яніння, оскільки тверезим він цього вчинити не міг, оскільки є хорошою людиною.

Як потерпіла, так і указані свідки зазначили, що зазвичай після роботи у святкові та вихідні дні ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 біля гаражів за місцем свого проживання за столом відпочивають, проводять свій вільний час та вживають спиртні напої. 24.05.2014 року вони також вживали спиртні напої, і конфлікт відбувся саме після вживання ними спиртних напоїв. Дані свідки також зазначили, що очевидцями інциденту були також товариші ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які стояли осторонь та не вживали жодних дій щоб припинити виниклий між обвинуваченим та потерпілою конфлікт.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що не були допитані на досудовому слідстві, зазначили, що 24.05.2014 року вони, разом із ОСОБА_3, вживали спиртні напої, однак після сварки та інциденту з ОСОБА_1 Дійсно підтвердили, що були очевидцями події, однак чому їх не опитували працівники міліції їм невідомо. Охарактеризували потерпілу з негативної сторони, та зазначили, що ініціатором конфлікту була саме вона, оскільки нецензурно лаялась, ображала обвинуваченого та його дітей, влаштувала бійку та зірвала з ОСОБА_3 золотий ланцюжок, внаслідок чого золотий кулончик обвинуваченого втрачено. Підтвердили, що ОСОБА_3 один раз штовхнув ногою ОСОБА_1, а потім вона сама наштовхнулась на руку обвинуваченого, оскільки останній від неї відмахувався. При цьому багато людей на місці події не було, дітей також. Охарактеризували обвинуваченого з позитивної сторони.

З урахуванням показів обвинуваченого, потерпілої, свідків та досліджених письмових доказів кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому в стані алкогольного сп'яніння, доведена обвинуваченням повністю, а невизнання ним своєї вини в цій частині суд розцінює, як спосіб уникнення відповідальності за вчинене.

Суд також критично оцінює покази свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки останні не були допитані під час досудового слідства, зважаючи на відмову свідчити працівникам міліції. Крім того, указані свідки є товаришами обвинуваченого і наведені ними показами суд розцінює, як спосіб допомогти ОСОБА_3 уникнути відповідальності. Також, суд враховує, що указані свідки, будучи на місці події та являючись очевидцями (свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_1 підтвердили їх знаходження поруч місця пригоди) не намагалися втрутитись та припинити суспільно-небезпечні діяння ОСОБА_3 та сам конфлікт.

При оцінці показів обвинуваченого, указаних свідків, потерпілої та свідків обвинувачення, суд враховує явні фізіологічні особливості та статуру ОСОБА_1 і ОСОБА_3, з урахуванням чого, на думку суду, виключається можливість ініціювання конфлікту саме потерпілою. В разі наявності образливого ставлення з боку потерпілої до доньки обвинуваченого, - така обставина не є підставою для вчинення ОСОБА_3 хуліганських дій, порушення ним громадського порядку, і не може розцінюватись судом, як адекватна на дії ОСОБА_1, поведінка.

Суд відкидає покази свідків захисту та позицію обвинуваченого щодо відсутності порушення громадського порядку та вчинення ОСОБА_3 хуліганських дій з наступних підстав.

На підставі показів допитаних свідків обвинувачення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї, неподалік дитячого майданчика та прибудинкової території інших домівок, на АДРЕСА_1, де на час вчинення інциденту гралися діти, і перебували інші мешканці, вчинив сварку, виражався нецензурно та голосно, а також наніс тілесні ушкодження жінці - потерпілій, по сідницях ногою, що свідчить про зневажливе ставлення до ОСОБА_1 та оточуючих, а також зухвало наніс удар правою рукою в обличчя потерпілій, яка є матір'ю двох малолітніх дітей, та в їх присутності.

Указане свідчить про очевидне для винного грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось зухвалістю. При цьому неповага до суспільства є очевидною для ОСОБА_3 і для очевидців події, серед яких є і допитані в суді свідки. При цьому, суд враховує факт самого нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1, яка є матір'ю двох дітей. Інцидент мав місце у вихідний день, у вечірній час, коли більшість мешканців сусідніх домів відпочивали, в тому числі і на подвір'ї, разом із своїми дітьми.

Суд погоджується з позицією захисту щодо відсутності ознак громадського місця на дорозі по АДРЕСА_1, однак це не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого. Так, діючий Кримінальний кодекс України не пов'язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого.

Щодо наявності особливої зухвалості, суд враховує те, що при грубому порушенні громадського порядку, потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що у відповідності до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №10 «Про судову практику у справах про хуліганство», є підставою для визначення такої ознаки.

Так, у відповідності до висновку судово-медичної експертизи від 23.06.2014 року №127 (що розпочата 27.05.2014 року) (а.с.21-23 кримінального провадження) тілесні ушкодження спричинені потерпілій, у вигляді забоїв м'яких тканин навколоочних ділянок і спинки носу, перелому кісток носу зі зміщенням, які, за своїм характером, тягнуть розлад здоров'я на строк понад 6, але менше ніж 21 день, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При цьому указані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, викладених у протоколах слідчих експериментів за участю ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 16-19, 21-23, 27-30, 32-33, 37-40, 42-43, 47-50, 52-53 кримінального провадження). При проведенні самих слідчих експериментів потерпіла та свідки указали механізм нанесення ударів ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 З цього приводу у суду немає сумнівів щодо умислу на заподіяння потерпілій також і тілесних ушкоджень.

Щодо перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння, суд, незважаючи на відсутність відповідної медичної документації з цього приводу та відповідного висновку спеціаліста, враховує покази свідків обвинувачення та самої потерпілої, які зазначили, що ОСОБА_3 на момент виникнення конфлікту перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки мав ознаки такого: почервоніння обличчя, запах «перегару» з порожнини роту, нецензурна та голосна лайка з боку обвинуваченого під час конфлікту, хоча взагалі з боку сусідів, останній характеризується врівноваженою людиною (пояснити таку поведінку, окрім, як вживанням спиртних напоїв, неможливо). Крім того, у цьому зв'язку, суд критично оцінює покази ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, щодо повідомлення про вживання спиртних напоїв вже після інциденту. Таким чином, на думку суду, є достатньо доказів для визначення, що обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Позитивна ж характеристика ОСОБА_3 не є достатнім та належним доказом неможливості вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.

Суд враховує, що прокурором здійснено зміну обвинувачення щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення. Суд зважаючи на викладені вище обставини лише виключає з обвинувачення те, що місцем вчинення злочину, є громадське місце.

Таким чином, у суду відсутні сумніви щодо вчинення ОСОБА_3 хуліганства в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням аналізу перелічених вище доказів, суд приходить до переконання наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, зважаючи на що останній підлягає притягненню до кримінальної відповідальності за указаним кримінальним законом.

Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, в порядку ст.ст. 285-287 КПК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України.

Так, санкцією ч.1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі строком до п'яти років, а тому вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином невеликої тяжкості.

Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України, останніх не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

В той же час, обвинувачений за місцем свого проживання та роботи характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Крім того, ОСОБА_3 офіційно працевлаштований та працює водієм, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відносно яких не позбавлений батьківських прав, отримання обвинуваченим незначного заробітку.

При цьому суд враховує, що приводом для вчинення злочину стала образа потерпілою малолітньої доньки обвинуваченого.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді одного року обмеження волі (ч.2 ст. 61 КК України), однак без реального відбуття покарання в разі виконання обвинувачених обов'язків встановлених судом, тобто із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки злочин вчинено обвинуваченим вперше та наявність позитивних характеристик останнього і неповнолітніх дітей.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, його майнових та сімейний стан.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1, заявленого в порядку ст. 128 КПК України, слід зазначити наступне.

Суд враховує доведеність вимог потерпілої щодо визначення розміру матеріальних збитків та завданої моральної шкоди відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, що стосуються цивільного позову, приходить до висновку про його часткове задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Також потерпіла має право на відшкодування завданої моральної шкоди.

У суду відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків в розмірі 690 грн. недоотриманої заробітної плати, оскільки ставить під сумнів поданий потерпілою розрахунок, зважаючи на час заподіяння тілесних ушкоджень - травень 2014 року, оскільки після безпосереднього заподіяння ушкоджень остання отримала повноцінний заробіток в розмірі 3000 грн., однак вже в червні 2014 року (а.с. 38, 39, 40 кримінального провадження), останній зменшено на 690 грн.

Так, згідно довідки від 07.07.2014 року ТОВ «Смарт-Інжиніринг» ОСОБА_1 не приступила до виконання трудових обов'язків станом на 07.07.2014 року, проте заробітна плата потерпілій, як зазначалось вище невиплачена (зменшена) за червень 2014 року. З цього приводу, на думку суду, вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди є недоведеними.

При вирішенні питання про відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Дійсно ОСОБА_1 завдано діями ОСОБА_3 моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування, суд бере до уваги те, що спричинення тілесних ушкоджень дійсно завдало потерпілій фізичного болю та переживання з цього приводу. Обвинувачений за вчинене ним діяння не вибачився перед потерпілою, останні є сусідами та відносини між ними є неприязними, в тому числі і у зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілій. Завдані потерпілій тілесні ушкодження потягли короткочасний розлад її здоров?я.

В той же час, слід також врахувати і матеріальний стан обвинуваченого, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей та необхідність їх забезпечення.

З урахуванням указаних обставин суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілої. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

Також підлягає стягненню з ОСОБА_3 сума судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 243 грн. 60 коп. (пропорційно до задоволеної частини вимог) на підставі Закону України «Про судовий збір».

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався підстав для його обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 128, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в один рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем свого проживання; без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне місце проживання; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Бориспіль Київської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), - 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Бориспіль Київської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави України (р\р №31216206700004, МФО 821018, код ЄДРПОУ 38007070, Бориспільське УДКСУ Київської області, ГУДКУ у Київській області) - 243 грн. 60 коп. судового збору за розгляд цивільного позову потерпілої.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк