Рішення № 4023055, 23.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа № 16/115

За позовом Приватного підприємства "Орфей", м. Авдіївка Донецької області

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 583124 грн. 04 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача –Усенко О.І., дов. від 12.06.09.,

Гостєв С.М., дов. від 12.06.09.,

Від відповідача –Рудковська І.В., дов. від 02.01.09. №01-026-25,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: заявлена вимога про стягнення боргу в сумі 537062,40грн. на підставі договору підряду від 29.04.08. №1м-017\987, а також інфляційних нарахувань в сумі 38127,79грн. та 3% річних в сумі 8203,85грн. –за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за вказаним договором.

Заявою від 18.06.09. позивач зменшив розмір в частині 3% річних і заявив до стягнення 7933,85грн.

Відповідач відзивом від 17.06.09. №026-24\09 підтвердив свою заборгованість на користь позивача в сумі 537062,40грн. за договором підряду від 29.04.08. №1м-017\987, чим фактично визнав суму основного боргу, та висловив сумнів у розрахуванні позивачем інфляційних витрат і річних.

Заявою від 23.06.09. позивач збільшив розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та зменшив в частині 3% річних і заявив до стягнення: інфляційні нарахування в сумі 53735,84грн. та 3% в сумі 8198,33грн., про що надав відповідний розрахунок до матеріалів справи та представнику відповідача.

Представник відповідача здійснив перевірку розрахунку ціни позову у судовому засіданні і збільшених вимог позивача не заперечив.

Суд у відповідності до правил ст..22 ГПК України приймає збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позовними вимогами по справі є: стягнення боргу в сумі 537062,40грн. на підставі договору підряду від 29.04.08. №1м-017\987, а також інфляційних нарахувань в сумі 53735,84грн. та 3% річних в сумі 8198,33грн. –за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за вказаним договором.

Заявою від 22.06.09. №026-24\09 просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці у зв’язку з важким фінансовим становищем на підприємстві.

Представники позивача проти розстрочення виконання рішення заперечили.

Між сторонами у справі укладено договір підряду від 29.04.08. №1м-017\987, на підставі якого виконавець (позивач) зобов’язався виконати підрядні роботи в строки та по ціні, обумовлених у вказаному договорі, а замовник (відповідач) зобов’язався оплачувати виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт та платіжних доручень, пред’явлених до оплати, протягом місяця, послідуючого за розрахунковим (п.2.4 вказаного договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду і відповідає інституту правових норм глави 61 Цивільного кодексу України (ст.ст.837,875).

На виконання умов вказаного договору позивач виконав на користь відповідача підрядні будівельні роботи на суму 503424,40грн., про що сторони підписали акт виконаних робіт без доповнень та зауважень на вказану суму. Також витрат на відрядження позивач здійснив на суму 33638грн., які за умовами договору зобов’язаний відшкодувати відповідач.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору не у повному обсязі оплатив позивачу виконані роботи, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 537062,40грн.

Крім того, за порушення строків виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в сумі 53735,84грн. та 3% річних в сумі 8198,33грн.

Відповідач, виходячи з фактичного змісту відзиву, визнав позов у обсязі основного боргу в сумі 537062,40грн. та не заперечив вимог в частині решти позову.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором підряду від 29.04.08. №1м-017\987, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості виконаних підрядних робіт та наданих послуг і, відповідно до ч.1ст.530 ЦК України, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт виконання робіт позивачем і отримання відповідачем виконаних підрядних будівельних робіт і послуг. Позивач належним чином довів суду факт виконання робіт без зауважень відповідачем по узгодженим цінам, якості та строкам. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 837,875,879 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті виконаних робіт у відповідності до умов договору і вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті виконаних робіт на суму 537062,40грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору в частині оплати робіт та вимоги закону.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг на користь позивача за договором підряду від 29.04.08. №1м-017\987 в сумі 537062,40грн. та позов слід задовольнити в цій частині, оскільки позивачем доведено належним чином обставини правовідносин сторін за вказаним договором, заборгованість відповідача в розмірі 537062,40грн. і такі доводи підтверджені відповідачем.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 53735,84грн. та 3% річних в сумі 8198,33грн. цілком обґрунтовані правилами ст..625 ЦК України і підлягають до задоволення у зв’язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов’язання за вказаним договором підряду.

Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення суду по справі.

Згідно вимог ст.83 ГПК України суд, оцінивши доводи представника відповідача і надані до клопотання докази щодо результатів ведення фінансово-господарської діяльності, а також враховуючи розмір позову, задовольняє клопотання відповідача частково і розстрочує виконання рішення суду на два місяця, зі щомісячними платежами рівними частками - до 07.09.09.

Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Щодо конкретного строку розстрочення виконання рішення, який заявлено відповідачем і частково задоволено судом, то це є оцінкою судом правовідносин та доказів по справі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193 ГК України, ст.ст.526,ч.1ст.530,ст.629,837,875,879 ЦК України, керуючись ст.ст. 22,33, 34, 43, 49, п.5чт.78, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, вул.ім. Шмідта, 4, ід. код 05441447 на користь Приватного підприємства "Орфей", м. Авдіївка Донецької області, вул. ім. Гагаріна, 18 «а»\16, ід. код 22028418 борг у сумі 537062,40грн., інфляційні нарахування в сумі 53735,84грн., 3% річних в сумі 8198,33грн., витрати по держмиту у сумі 5831,24грн. і 158,66грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн. Видати наказ.

3. Розстрочити виконання рішення строком на два місяця зі сплатою рівними частками присудженої до стягнення суми в строк до 07.09.09, починаючи виконання рішення з 07.07.09.

Рішення підписане 26.06.09.

Суддя Р. Шеліхіна