Рішення № 4022948, 02.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.09 Справа № 17/85

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»в особі Луганської філії, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління»Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 2288179 грн. 01 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Вороніна О.А., довіреність № 24 від 01.01.2009;

від відповідача –Булана О.С., довіреність № 72 від 31.12.2008; Пожогін Ю.О., довіреність № 21/1946 від 29.12.2008.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію у сумі 2063093,24 грн., пені у сумі 101118,17 грн., 3% річних у сумі 16 463,16 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 107504,44 грн.

Представником позивача у судовому засіданні 02.07.2009 листом від 02.07.2009 № 1467 повідомлено суду про часткове погашення основного боргу у сумі 518112 грн. Крім того, зазначено, що при поданні позову не вірно були розраховані суми пені та 3% річних, які згідно розрахунку складають: 3% – 16458,52 грн. та пеня –101074,93 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2009 подав суду клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» в особі Луганської філії (позивач у справі), як Постачальником, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління»Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № А2275 від 01.08.2008 на постачання електричної енергії (далі – Договір), за яким Постачальник зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом п’яти операційних днів, починаючи з наступного дня їх отримання

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за січень-березень 2009 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки № А2275/1/1, № А2275/2/1, № А2275/3/1 на загальну суму 2063093,24 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлений рахунок не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на 50%.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу у сумі 2063093,24 грн. за спожиту активну електроенергію.

Представником позивача у судовому засіданні 02.07.2009 листом від 02.07.2009 № 1467 повідомлено суду про часткове погашення 30.06.2009 основного боргу у сумі 518112 грн., що підтверджується звітом по платежам, що надійшли до позивача за період з 01.06.2009 по 01.07.2009.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 518112 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду.

З огляду на викладене, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 1544981,24 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 101118,17 грн. за період з 10.09.2008 по 31.03.2009, однак в судовому засіданні 02.07.2009 представником позивача зазначено, що при подачі позову сума пені була розрахована не вірно, вірна сума пені буде складати 101074,93 грн.

При встановленні суми пені, яка підлягає до стягнення, суд дійшов висновку, що вірно нарахованою та обґрунтованою є пеня у сумі 101074,93 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Відповідачем подано звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість, з якого вбачається, що у першому кварталі 2009 року відповідач відпрацював зі збитком на значну суму.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 50537,47 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 16 463,16 грн., однак в судовому засіданні 02.07.2009 представником позивача зазначено, що при подачі позову сума 3% річних була розрахована не вірно, вірна сума 3% річних буде складати 16458,52 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 107504,44 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 107504,44 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення 3% річних у заявленій сумі суд дійшов висновку про часткове задоволення. Так, обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою є сума 3% річних 16458,52 грн. В решті суми 4,64 грн. слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід задовольнити в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 1544981,24 грн., пені у сумі 50537,47 грн., 3% річних у сумі 16458,52 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 107504,44 грн.

В частині стягнення основного боргу у сумі 518112 грн. провадження у справі слід припинити. В решті позовних вимог відмовити.

При частковому позову судові витати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 2288179,01 грн., отже державне мито складатиме 22881,79 грн., тоді як позивачем сплачено 23355,10 грн. Зайве сплачене держане мито у сумі 473,31 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі відокремленого підрозділу «Алчевське управління»Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Алчевськ Луганської області, вул. Тельмана, буд. 17, ідентифікаційний код 35936849, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937 борг за активну електроенергію у сумі 1544981,24 грн. на п/рахунок № 260383209060 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

- пеню у сумі 50537,47 грн., 3% річних у сумі 16458,52 грн. та інфляційні нарахування у сумі 107504,44 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 22881,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,49 грн. на п/рахунок № 2600418745 у ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. В частині стягнення боргу у сумі 518112 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937, зайве сплачене державне мито у сумі 473,31 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 06.07.2009.

Суддя О.С. Фонова