Рішення № 4023006, 30.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/1413

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Вініченко О.Б., за участю представників сторін:

позивача –Корой В.Л. –по довіреності,

відповідача –Чубин О.М. - по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/1413

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Спецпроект”

до

товариства з обмеженою відповідальністю “Лакофарбовий завод “Аврора”

про

стягнення 1 505 186,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецпроект” (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Лакофарбовий завод “Аврора” (далі-відповідач) –1 505 186,32 грн. з яких: 34 862,40 грн. основної заборгованості, 6 305,42 грн. інфляційних, 1 191,60 грн. 3% річних, 9 081,50 грн. пені, 1 453 745,40 грн. штрафних санкцій.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості переданого товару по договору № 3/Б від 28 грудня 2007 року.

У судовому засіданні 30.06.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2009 року з’явився, визнав позов в частині стягнення 34 862,40 грн. основної заборгованості, 6 305,42 грн. інфляційних, 1 191,60 грн. - 3% річних та 9 081,50 грн. пені, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив в частині стягнення 1 453 745,40 грн. штрафу з огляду на безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 3/Б від 28 грудня 2007 року, за умовами якого позивач зобов’язався систематично поставляти та передавати у власність відповідача банки металеві для хімічної продукції об’ємом 0,75 л. (№ 4), 1,0 л. (№ 5), 2,0 л (№ 9) та 3 л. (№ 10) партіями, а відповідач зобов’язався приймати та оплачувати товар на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

Оплата за товар здійснюється на умовах товарного кредиту у розмірі 200 000 грн., який надається покупцю на строк не більше 30 календарних днів з моменту відвантаження партії товару (пункт 4.1 договору); факт передачі партії товару покупцю підтверджується видатковою накладною (пункт 5.5 договору).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання по договору купівлі-продажу № 3/Б від 28 грудня 2007 року виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 34 862,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27-д від 20 лютого 2008 року (а.с.15) та довіреністю серії ЯОШ № 092501 (а.с.16).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 4.1 договору встановили, що оплата за товар проводиться на умовах товарного кредиту в розмірі 200 000 грн., який надається відповідачу на строк не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю. Датою оплати вартості товару вважається зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Отже, з урахуванням відстрочки оплати не більше 30 (тридцяти) календарних днів та припису пункту 5.5 договору, за яким факт передачі партії товару покупцю підтверджується видатковою накладною, відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар по накладній № 27-д від 20.02.2008 року до 20.03.2008 року.

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач вартість отриманого товару не сплатив, заборгованість складає 34 862,40 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд погоджуючись з нарахуванням позивачем інфляційних за період з 24.03.2008 року по 24.03.2009 року, перевірив порядок їх нарахування в сумі 6 305,42 грн., і встановив неправильність (після перерахунку –6 310,09 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 6 305,42 грн., то задовольняє позов в цій частині.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

24.03.2008 - 24.03.2009

34 862.40

1.181

6 310,09

Суд погоджуючись з нарахуванням позивачем 3 % річних за період з 24.03.2008 року по 15.05.2009 року, перевірив порядок їх нарахування в сумі 1 191,60 грн., і встановив неправильність (після перерахунку –1 197,74 грн.), але оскільки позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 191,60 грн., то задовольняє позов в цій частині.

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

34862.4

24.03.2008 - 15.05.2009

418

3 %

1 197,74

Крім того, за змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 7.4. договору, згідно з яким в разі прострочки оплати вартості поставленого товару на умовах товарного кредиту більше ніж на 3 (три) календарних дні, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % вартості товару за кожен день прострочки.

Оскільки штрафом в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, і в пункті 7.4 договору штраф нараховується за кожен день прострочення, то суд дійшов висновку про забезпечення сторонами виконання своїх зобов’язань в договорі № 3/Б від 28.12.2007 року пенею в розмірі 10 % вартості товару за кожен день прострочки.

Слід зазначити, що за приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення саме грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені (як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.

Позивач на підставі пункту 7.4 договору просить стягнути з відповідача штраф (який судом визначено пенею) в розмірі 10 % вартості товару за кожен день прострочки, що складає 1 453 745,40 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Тому суд вважає, що при нарахуванні пені необхідно враховувати вимоги статті 231 Господарського кодексу України, згідно з якою законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, та статей 343 Господарського процесуального кодексу України та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” згідно з якою розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, суд вважає, що пеню необхідно нараховувати з 21.03.2008 року по 21.09.2008 року, але оскільки позивач просить стягнути пеню за період з 24.03.2008 року по 15.05.2009 року (що є неправомірним), суд нараховує її за період з 24.03.2008 року по 24.09.2008 року.

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

34 862.40

24.03.2008 - 29.04.2008

37

10.0 %

0.0546 %

704,29

(34 862,40*37*0.0546/100)

34 862.40

30.04.2008 - 24.09.2008

148

12.0 %

0.0656 %

3 384,72

(34 862,40*148*0.0656/100)

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення пені в сумі 4 089,01 грн., в іншій частині позову про стягнення пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Окрім штрафу на підставі пункту 7.4 договору (який судом визначено пенею), позивач просить додатково стягнути пеню в сумі 9 081,50 грн. Суд відмовляє у позові в цій частині з огляду на те, що статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення і юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому подвійне стягнення пені (юридичної відповідальності одного виду) за одне й те саме правопорушення є неможливим.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що при неможливості вирішення спорів та протиріч, які можуть виникнути у зв’язку з даним договором, шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню в господарському суді Харківської області.

Відповідно до частини 2 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Оскільки відповідач по даній справі знаходиться в м. Черкаси, то пункт 8.2 договору суперечить нормам вищевказаної статті Господарського процесуального кодексу України, і позов підлягає розгляду в господарському суді Черкаської області.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 46 448,43 грн., з яких: 34 862,40 грн. основного боргу, 6 305,42 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 1 191,60 грн. та 4 089,01 грн. пені за невиконання зобов’язань по оплаті вартості переданого товару по договору купівлі-продажу № 3/Б від 28.12.2007 року.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог: по сплаті державного мита в сумі 464,48 грн. та 9,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Лакофарбовий завод “Аврора” (м. Черкаси, вул. Будіндустрії, буд. 3, п/р 26005050204177 у КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32741978) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спецпроект” (Харківська область, м. Дергачі, вул. Пушкіна, буд. 12, п/р 26005277711005 у ХГРУ “Приватбанк” м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 30763743) –34 862,40 грн. основного боргу, 6 305,42 грн. інфляційних, 3 % річних в сумі 1 191,60 грн. та 4 089,01 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита –464,48 грн. та 9,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 30.06.2009 року.