Ухвала суду № 40216306, 20.08.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/2967/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/846/14

Єдиний унікальний № 320/2967/14-к Головуючий в 1-й інстанції - Урупа І.В.

Категорія - ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Дутова О.М., Гончара О.С.,

при секретарі Торбач Ю.О.,

за участю прокурора Шелудько З.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї) обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, розлученого, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 27.12.2001 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнено 12.09.2003 року на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію» від 11.07.2003 року;

2) 15.11.2006 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;

3) 05.08.2010 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;

4) 23.11.2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнено 17.10.2013 року умовно-достроково на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.10.2013 року на не відбутий строк 11 місяців 3 дні;

визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді двох років обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Згідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.11.2011 року та остаточно призначено покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання - з 29 квітня 2014 року. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь: ПАТ «ДельтаБанк» (юридична адреса м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, р/р 373980009, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) матеріальну шкоду в сумі 2 316 гр. 56 коп.; держави на р/р 31116115700009, одержувач - УК у Шевченковському районі м. Запоріжжя, 24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, ГУДКСУ у Запорізькій області, витрати за проведення судової технічної експертизи № 75 від 18.02.2014 року за довідкою б/н від 18.12.2014 року у розмірі 491 грн. 40 коп.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку, 28 грудня 2013 року, приблизно о 19.00 годині, знаходячись на території «Центрального ринку», розташованого по вул. Свердлова в м. Мелітополі Запорізької області, ОСОБА_2 знайшов паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданий Мелітопольським РВ ГУМВС України в Запорізькій області, в якому знаходилася довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків на ім'я ОСОБА_3

29.12.2013 року, приблизно о 12.00 годині, перебуваючи за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, маючи умисел на підробку офіційного документа - паспорта громадянина України, який видається організацією, що має право видавати такі документи і надає права громадянина України, з метою подальшого його використання для посвідчення своєї особи при укладанні кредитних договорів в банківських установах, шляхом вклеювання своєї фотографії замість попередньої на першій сторінці, підробив знайдений ним паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є документом, що засвідчує особу власника і підтверджує громадянство України.

31.12.2013 року, приблизно об 11.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ТОВ «САВ-Дістрібьюшн» магазин «Фокстрот», розташованого по вул. Леніна, 18/2 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_4, діючої від імені ПАТ «ДельтаБанк», надав як документ, що засвідчує особу підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, в який була вклеєна його фотографія, та в якому знаходилася довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, діючи повторно, уклав з ПАТ «ДельтаБанк» кредитний договір № 005-07544-311213, без наміру його повернення та отримав товар в кредит, а саме: рідкокристалічний телевізор LG 22МА33D-РZ, вартістю 1 950 гривень 20 копійок, засоби чищення DATEX 5523 R Компл. РLASMA & LCD CLEANING KIT, вартістю 49 гривень 20 копійок, загальною вартістю разом з відсотками по кредиту на суму 2 316 гривень 56 копійок, заволодів тим самим, шляхом обману, майном ПАТ «ДельтаБанк», чим спричинив матеріальну шкоду на зазначену суму.

Крім того, 31.12.2013 року, приблизно об 11.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні ТОВ «САВ-Дістрібьюшн» магазин «Фокстрот», розташованого по вул. Леніна, № 18/2 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використав для укладення з ПАТ «ДельтаБанк» кредитного договору № 005-07544-311213 в якості документа, що засвідчує особу, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, виданий організацією що має право видавати такі документи, і який надає права громадянина України, в бланк якого були внесені зміни, а саме на першу сторінку була вклеєна його фотокартка замість попередньої, тим самим використав завідомо підроблений документ для посвідчення своєї особи, підтвердження громадянства України та набуття прав громадянина України.

10.01.2014 року, приблизно о 12.00 годин, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні магазину «Комп'ютерний всесвіт», розташованого по пр. Б.Хмельницького, 91 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою укладання з ПАТ «ДельтаБанк» кредитного договору на отримання кредиту на суму 10 200 гривень, без наміру його повернення, шляхом обману ОСОБА_5, діючого від імені ПАТ «ДельтаБанк», для оформлення вказаного кредитного договору, діючи повторно, надав як документ, що засвідчує особу підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, в який була вклеєна його фотографія та в якому знаходилася довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ПАТ «ДельтаБанк» у сумі 10 200 гривень, так як в наданні грошового кредиту йому було відмовлено, чим міг заподіяти матеріальну шкоду на суму 10 200 грн.

Крім того, 10.01.2014 року, приблизно о 12.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні магазину «Комп'ютерний всесвіт», розташованого по пр. Б.Хмельницького, 91 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використав для укладення з ПАТ «ДельтаБанк» кредитного договору в якості документа, що засвідчує особу, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, виданий організацією що має право видавати такі документи, і який надає права громадянина України, в бланк якого були внесені зміни, а саме на першу сторінку була вклеєна його фотокартка замість попередньої, тим самим використав завідомо підроблений документ для посвідчення своєї особи, підтвердження громадянства України та набуття прав громадянина України.

21.01.2014 року, приблизно о 10.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи у відділі видачі кредитів відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого по пр. Б.Хмельницького, 50 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою укладання з ПАТ КБ «ПриваБанк» кредитного договору на отримання кредиту на суму 2 000 гривень, без наміру його повернення, шляхом обману ОСОБА_6, діючої від імені ПАТ КБ «ПриватБанк», для оформлення вказаного кредитного договору, діючи повторно, надав як документ, що засвідчує особу підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, в який була вклеєна його фотографія та в якому знаходилася довідка про присвоєння ідентифікаційного коду платника податків № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 2 000 гривень, так як був викритий співробітником ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6, яка виявила підробку вищевказаного паспорта громадянина України і повідомила про це правоохоронні органи, чим міг заподіяти матеріальну шкоду на суму 2 000 грн.

Крім того, 21.01.2014 року приблизно о 10.00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого по пр. Б. Хмельницького, 50 в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на використання завідомо підробленого документа з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, використав для укладення з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору в якості документа, що засвідчує особу, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, на ім'я ОСОБА_3, виданий організацією що має право видавати такі документи, і який надає права громадянина України, в бланк якого були внесені зміни, а саме на першу сторінку була вклеєна його фотокартка замість попередньої, тим самим використав завідомо підроблений документ для посвідчення своєї особи, підтвердження громадянства України та набуття прав громадянина України.

03.04.2014 року приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_2, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження навісного замку дверей господарської будівлі цього домоволодіння, проник до вказаної господарської будівлі, звідки таємно викрав електричну дрель «ИЭ 1022632», в корпусі блакитного кольору з пошкодженою задньою ручкою, що замотана блакитною ізолентою, вартістю 250 гривень; шліфувальну машинку, в корпусі чорного кольору, довжиною 50 см та з електричним кабелем довжиною 2 метри, вартістю 500 гривень; зварювальний апарат БИЗ-200 ТЕМП», в корпусі блакитного кольору, на верхній частині якого мається два перемикача білого кольору, а з переду знаходиться вентилятор, вартістю 1 700 гривень, що належать ОСОБА_7, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2 450 гривень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не заперечуючи доведеність його вини та кваліфікацію дій, посилається на суворість призначеного покарання, яке вважає таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним про його особу. Зазначає, що суд необґрунтовано визнав в якості обставини, що обтяжує його покарання вчинення крадіжки у стані алкогольного сп'яніння, що не підтверджено фактичними даними. Між тим не в повному обсязі врахував, обставини, що пом'якшують його покарання, а саме: повне визнання вини у вчиненні кримінальних правопорушень, щире каяття, сприяння слідству у розкритті кримінальних правопорушень, позитивну характеристику з місця проживання, відшкодування потерпілому ОСОБА_7 завданої шкоди шляхом добровільної видачі викраденого майна, через що потерпілий не має до нього претензій, наявність на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, який в 2009 році переніс крововилив у кору головного мозку, матері похилого віку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка тяжко хворіє, а також його стан здоров'я - хворіє на гепатит «С».

Тому просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.

У доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 просить застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році», посилаючись на декілька обставин, які дозволяють застосувати до нього наведений Закон, а саме: наявність неповнолітньої дитини, матері, якій виповнилося більше 70 років, перебування на обліку щодо хронічного захворювання - гепатит «С» та інше.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення, аргументи скарги і доповнення до неї; в судових дебатах: обвинуваченого, а також в останньому слові, який підтримав свою апеляційну скаргу та доповнення до неї; прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга (з урахуванням доповнення до неї) обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, при обставинах вказаних у вироку суду першої інстанції, підтверджується показаннями самого обвинуваченого в судовому засіданні, де він повністю визнавав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України, а тому, враховуючи позицію обвинуваченого та відсутність заперечень з боку інших учасників судового провадження, місцевий суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин провадження, які ніким не заперечувалися, у тому числі і обвинуваченим.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 185 КК України.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України, призначення основного покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, можливе за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При розгляді кримінального провадження достатніх підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України районним судом не встановлено і в апеляційній скарзі ним не приведено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 районним судом було враховано, що останній свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, а тому суд призначив йому мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, за саме тяжке вчинене ним кримінальне правопорушення.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», є необґрунтованими, оскільки згідно п. «б» ст. 8 цього закону амністія не застосовується до осіб які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Із матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_2 23.11.2011 року був засуджений Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. 09.10.2013 року він був умовно-достроково звільнений на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області на не відбутий строк 11 місяців 3 дні і знову вчинив тяжкий злочин (ч. 3 ст. 185 КК України).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України, зокрема і у зв'язку з тим, що він має позитивну характеристику за місцем проживання, добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_7 шкоду, через що потерпілий не має до нього претензій, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, який в 2009 році переніс крововилив у кору головного мозку, мати похилого віку - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка тяжко хворіє, хворіє на гепатит «С», оскільки, будучи неодноразово судимим, у тому числі і за тяжкі корисливі злочини, він на шлях виправлення не встав, про що свідчить те, що всі злочини їм було скоєно через короткий проміжок часу в період умовно-дострокового звільнення від відбування їм покарання, у тому числі і в стані алкогольного сп'яніння, що районний суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує йому покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу (з урахуванням доповнення до неї) обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 червня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

На вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: