Постанова № 4021583, 01.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2009 № 8/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Поляк О.І.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Сазонова М.М. – представник за дов. б/н від 04.12.2008;

Бабич Т.П. – представник за дов. б/н від 04.12.2008;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009 (дата підписання повного тексту рішення – 14.04.2009)

у справі № 8/104 (суддя

за позовом ЗАТ фірма "Фундамент"

до ВАТ "Виробничо-будівельний комбінат "Кібер"

про стягнення 51170,60 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Закрите акціонерне товариство фірма „Фундамент” (далі – позивач) у лютому 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (далі – відповідач) про стягнення 46501,60 грн. – основного боргу та 4669,00 грн. - пені. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

02.04.2009 в судовому засіданні господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява № 369 від 31.03.2009, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 26501,60 грн. основного боргу та пеню у розмірі 4669,00 грн., оскільки відповідач частково розрахувався з позивачем, добровільно перерахувавши останньому 20000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 8/104 позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” на користь Закритого акціонерного товариства фірми „Фундамент” 26501,60 грн. основного боргу, 46,51 грн. штрафу, 265,48 грн. державного мита та 61,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 526, 530 Цивільного кодексу України з огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором № 6-08 від 22.04.2008 щодо оплати у повному обсязі вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем підрядних робіт, в зв’язку з чим у відповідача існує непогашена заборгованість в сумі 26501,60 грн. Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача штраф у відповідності до пункту 10.3 договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи, чим порушено його право на судовий захист.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2009 у справі № 8/104 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 у справі № 8/104 розгляд апеляційної скарги відкладався на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/18 від 30.06.2009 „Про зміну складу колегії суддів” розгляд апеляційної скарги у справі № 8/104 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Поляк О.І., відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій” та статті 46 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України, у зв’язку з тим, що справа розглядалася новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 01.07.2009 з’явилися лише представники позивача. Представники відповідача, належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги у справі № 8/104, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду № 9626534 від 20.05.2009 (ухвали суду від 14.05.2009) та № 10096000 від 18.06.2009 (ухвали суду від 10.06.2009), в судове засідання 01.07.2009 не з’явилися. Клопотань, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі № 8/104 від відповідача не надходило, в зв’язку з чим Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 8/104 за відсутності представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 8/104 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те що, суд першої інстанції правомірно розглянув справу у відсутність представника відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, що підтверджують заборгованість відповідача. Також позивач зазначає, що ним були нараховані штрафні санкції не за умовами договору, а у відповідності до законодавства.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 22.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (генпідрядник) та Закритим акціонерним товариством фірмою „Фундамент” (субпідрядник) був укладений договір № 6-08 на виконання пальових робіт на реконструкцію парку культури та влаштування набережної в урочищі Наталка в Оболонському районі м. Києва, відповідно до умов якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався із своїх матеріалів, крім арматури та армокаркасів поставки (замовника) виконати роботи по улаштуванню буронабивних паль на реконструкції парку культури та влаштування набережної в урочищі Наталка в Оболонському районі в м. Києва, згідно затвердженої проектної документації на умовах даного договору, а генпідрядник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що договірна ціна складає 611884,80 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно з пунктом 3.2 договору субпідрядник до 25 числа звітного місяця передає генпідряднику акт виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки форми КБ-3 на підписання, які генпідрядник підписує на протязі 5-ти банківських днів.

Умовами договору сторони угодили, що протягом 3-х банківських днів із дня підписання цього договору генпідрядник перераховує на поточний рахунок субпідрядника аванс у сумі 375000,00 грн. для придбання усіх необхідних матеріалів з урахуванням ПДВ та вираховує його при розрахунках за виконані роботи з вартості, зазначеної в довідці КБ-3.

Оплата за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 не пізніше 10 банківських днів після їх підписання (пункт 3.4 договору).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що кінцеві розрахунки здійснюються протягом 10 банківських днів з моменту закінчення робіт і підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, який підтверджує виконання обсягу робіт, передбаченого цим договором та складається на підставі підписаних сторонами актів по формі КБ-3.

Відповідно до пункту 3.6 договору субпідрядник зобов'язався сплачувати генпідряднику за послуги генпідряду в розмірі 1,5 % від договірної вартості виконаних робіт (з урахуванням ПДВ), зазначеної в довідці КБ-3.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, сторонами договору були складені та підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року та серпень 2008 року, а також акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року та серпень 2008 року, всього на суму 546717,60 грн., які свідчать про виконання позивачем робіт та прийняття відповідачем вказаних у цих актах робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, за виконані роботи розрахувався частково в сумі 500000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином заборгованість відповідач перед позивачем складала 46501,60 грн. з врахуванням оплати послуг генпідряду (546717,60 грн. – 500000,00 грн. – 261,00 грн.)

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов’язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представників позивача та зазначено ним у запереченні на апеляційну скаргу, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, а саме 17.02.2009, відповідач частково розрахувався з позивачем в сумі 20000,00 грн., тоді як позивач звернувся з вказаним позовом до господарського суду міста Києва 24.02.2009, про що свідчить штемпель канцелярії суду.

З огляду на вказане, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України з покладенням судових витрат в цій частині на позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача, з урахуванням частково проведеного розрахунку відповідачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у сумі 26501,60 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 4669,00 грн. пені за період з 15.08.2008 по 16.01.2009.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Як підтверджується матеріалами справи, договір № 6-08 від 22.04.2008 містить два пункти з одним і тим же номером – 10.3, які передбачають відповідальність генпідрядника за несвоєчасну оплату виконаних робіт та кінцевих розрахунків та необґрунтовану затримку або відмову від прийняття робіт.

Відповідно до пункту 10.3 договору сторони погодили, що за необґрунтовану затримку або відмову від прийняття робіт (або не підписання довідки форми КБ-3) генпідрядник сплачує субпідряднику штраф у розмірі 1% вартості неприйнятих робіт.

Відповідно до пункту 10.3 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт та кінцевих розрахунків генпідрядник сплачує субпідряднику штраф у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, жоден з пунктів 10.3 договору, на які посилається позивач в позовній заяві, не містить такого виду відповідальності, як пеня, про що також зазначив позивач у запереченні на апеляційну скаргу № 645 від 22.06.2009.

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що положення вказаного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов’язань, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов’язання (аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 20.11.2008 у справі № 16/136-08 (39/171-07).

Як вбачається з матеріалів справи, положення договору № 6-08 від 22.04.2008 не містять такої відповідальності генпідрядника (позивача) як пеня, зокрема пункт 10.3 договору.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд міста Києва дійшов хибного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 46,51 грн., в зв’язку з викладеним в цій частині позову слід відмовити.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд вказує, що позивач не обмежений правом звернутися до суду в загальному порядку з вимогою про стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 10.3 договору № 6-08 від 22.04.2008 за неналежне виконання останнім зобов’язань за вказаним договором.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2009 було порушено провадження у справі № 8/104 та призначено її до розгляду на 02.04.2009, коли і було ухвалене оскаржуване рішення.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять жодного повідомлення будь-якої зі сторін щодо часу і місця розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду , якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на сторін пропорційно задоволенню позовних та апеляційних вимог відповідно до приписів частини 4 статті 49 ГПК України.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач при звернення до суду з позовною заявою згідно платіжного доручення № 421 від 04.11.2008 сплатив державне мито у сумі 1008,00 грн., тоді як повинен був сплатити 511,71 виходячи з ціни позову відповідно до підпункту „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”. Отже, підлягає поверненню з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачене державне мито у розмірі 496,29 грн.

Також апелянтом при подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції було зайво сплачено згідно платіжного доручення № 289 від 21.04.2009 державне мито у розмірі 504,00 грн., тоді як повинен був сплатити 255,86 відповідно до підпункту „г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Отже, підлягає поверненню з Державного бюджету України відповідачу надмірно сплачене державне мито у розмірі 248,14 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2009 у справі № 8/104 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а; код 05445400, р/р 26004301010048 в ТОВ КБ „Столиця” м. Києва, МФО 380623), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства фірми „Фундамент” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 25а; код 01416332, р/р 26004301300473 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322227) 26501,60 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 265,02 грн. та 61,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог – відмовити.

В частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 20000,00 грн. провадження у справі припинити.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Повернути Закритому акціонерному товариству фірмі „Фундамент” з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 496,29 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства фірми „Фундамент” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 25а; код 01416332, р/р 26004301300473 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322227), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4а; код 05445400, р/р 26004301010048 в ТОВ КБ „Столиця” м. Києва, МФО 380623) 0,23 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути Відкритому акціонерному товариству „Виробничо-будівельний комбінат „Кібер” з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 248,14 грн.

Видачу наказів та довідок доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 8/104 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді Поляк О.І.

06.07.09 (відправлено)