Рішення № 4021178, 22.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.09 Справа № 17/69

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 956714 грн. 79 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Мітіна Н.О., довіреність №1056 від 16.04.2009;

від відповідача –представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 922153 грн. та пені у сумі 34561,79 грн. (згідно заяви про уточнення та збільшення позовних вимог №1304 від 18.05.2009)

Відповідач явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 14.05.2009, 04.06.2009 та 22.06.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Відповідачем надіслано суду відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні вимоги про стягнення пені відмовити за її безпідставністю. Зокрема, відповідач посилається на те, що відповідно до умов договору обов’язок щодо сплати пені виникає лише після пред’явлення суми пені до оплати, чого позивачем належним чином здійснено не було.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Харп Трейдинг”, назва якого змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, (позивач у справі), як Продавцем, та Відкритим акціонерним товариством „Стахановський вагонобудівний завод” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 560 від 04.04.2005 (далі –Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується продавати, а Покупець приймати й оплачувати підшипники (далі –Товар), по погодженій номенклатурі (асортименту), кількості й цінам, зазначеним у Доповненнях-специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного товару.

Згідно пункту 3.2 Договору, поставка Товару здійснюється рівними партіями відповідно до погоджених заявок.

Пунктом 4.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 15 від 28.12.2007, встановлено, що оплата товару здійснюється 50% від погодженого обсягу поставки –до 10 числа місяця поставки, 50 % –до 25 числа місяця поставки.

Строк дії Договору згідно додаткової угоди № 15 від 28.12.2007 продовжено до 31.12.2008.

За порушення строків оплати, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 20% від суми простроченого платежу, за умови, що сума пені була пред’явлена до сплати Покупцю (пункт 10.4 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.05.2005).

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, у тому числі товарними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей на загальну суму 1276128 грн.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що погашення заборгованості з боку відповідача відбулося лише часткове на суму 353975 грн. та на час подання позову заборгованість складає 922153 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 34561,79 грн. за період з 20.02.2009 по 17.04.2009.

Відповідач проти стягнення пені заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1276128 грн., що підтверджується товарними накладними № 3499 від 06.10.2008, 3499/1 від 06.10.2008, 3584 від 14.10.2008 та довіреностями серії ЯОЦ за № 545591/1555 від 03.10.2008 та серії ЯОЦ за № 545702/1666 від 13.10.2008 на отримання від позивача цінностей за договором № 560 від 04.04.2005 (а.с.39-59).

Пунктом 4.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 15 від 28.12.2007, встановлено строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов’язку щодо оплати товару, яка здійснюється 50% від погодженого обсягу поставки –до 10 числа місяця поставки, 50 % – до 25 числа місяця поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено частково товар у сумі 353975 грн. (а.с.63).

Факт наявності боргу в сумі 922153 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Поясненнями № 1544 від 17.06.2009 на відзив відповідача позивач повідомив, що 04.06.2009, тобто під час розгляду справи, відповідач перерахував позивачу суму основного боргу у розмірі 742220 грн. Про зазначене свідчить банківська виписка по рахунку позивача за вказану дату.

Таким чином, до стягнення підлягає сума основного боргу 179933 грн.

В частині основного боргу у сумі 742220 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з відсутністю предмету спору, так як, відповідачем дана сума основного боргу погашена після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 34561,79 грн. за період з 20.02.2009 по 17.04.2009.

Відносно даної вимоги суд дійшов висновку про часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 10.4 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.05.2005 у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, але не більше 20% від суми простроченого платежу, за умови, що сума пені була пред’явлена до сплати Покупцю.

Претензією № 326 від 16.02.2009 (а.с.59), яка отримана відповідачем 17.02.2009 (а.с.62), позивач вимагав сплати пеню у сумі 346,05 грн., тоді як заявлено до стягнення 34561,79 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума пені, яка вимагалась позивачем до сплати на виконання пункту 10.4 Договору, а саме –346,05 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач повинен був до претензії додати платіжну вимогу-доручення, розрахунковий документ, що містить вимогу безпосередньо до платника, судом до уваги не приймаються, оскільки у пункті 10.4 Договору не зазначено, яким чином повинна бути пред’явлена вимога про сплату пені.

Суд вважає належним доказом пред’явлення до сплати пені у сумі 346,05 грн. претензію № 326 від 16.02.2009. Щодо решти пені у сумі 34215,74 грн., суд дійшов висновку про відмову у задоволенні її стягнення, оскільки позивачем не подано належних доказів пред’явлення пені до сплати.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 346,05 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково у сумі основного боргу 179933 грн. та пені у сумі 346,05 грн., у стягненні пені в сумі 34215,74 грн. слід відмовити, в решті вимог провадження у справі припинити.

Згідно статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, проспект Леніна, буд. 67, ідентифікаційний код 00210890, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, м. Харків, вул. маршала Батицького, буд. 4, ідентифікаційний код 31150404, борг у сумі 179933 грн., пеню у сумі 346,05 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 9224,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,78 грн. , видати наказ.

3. В частині стягнення пені в сумі 34215,74 грн. відмовити.

4. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 26.06.2009.

Суддя О.С. Фонова