Рішення № 4021177, 22.06.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.09 Справа № 17/68

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області

про стягнення 1686338 грн. 77 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Мітіна Н.О., довіреність №1056 від 16.04.2009;

від відповідача –представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1680743,88 грн. та пені у сумі 8403,70 грн.

В судовому засіданні 22.06.2009 представник позивача подав суду заяву про зменшення та уточнення позовних вимог № 1525 від 16.06.2009, згідно якої просить позовними вимогами вважати вимоги про стягнення основного боргу у сумі 1680743,88 грн. та неустойки у сумі 5594,89 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Позовними вимогами слід вважати вимоги, викладені вище.

Відповідач явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 14.05.2009, 04.06.2009 та 22.06.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву № 3373 від 03.06.2009, в якому він заперечує проти позовних вимог у зв’язку з тим, що позивачем сума боргу належним чином не підтверджена, в позові не має обґрунтованого розрахунку суми боргу. Крім того, як зазначає відповідач, рахунки на його адресу не надходили та позивачем не надавались, у зв’язку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідачем порушені обов’язки по оплаті продукції. З цього ж приводу відповідач не визнає вимогу про стягнення пені.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, назва якого у преамбулі договору викладена відповідно додаткової угоди № 3 від 01.12.2008, (позивач у справі), як Продавцем, та Відкритим акціонерним товариство „Стахановський вагонобудівний завод” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 226 від 14.12.2006 (далі – Договір), за умовами якого Продавець зобов’язується передати у власність товар, а Покупець прийняти цей товар і оплатити його.

Згідно пункту 1.2 Договору, відомості про товар, а саме: найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна, загальна вартість, нормативна документація, якій повинен відповідати товар, виробник товару, і інші характеристики товару вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Як встановлено у пунктах 4.2 –4.3 Договору, оплата за товар проводиться в безготівковому порядку за фактом передачі товару з відстрочкою платежу на 20 календарних днів.

За прострочення платежу Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми (пункт 7.2 Договору).

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, у тому числі товарними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей на загальну суму 2577029,28 грн.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що погашення заборгованості з боку відповідача відбулося лише часткове на суму 896285,40 грн. та на час розгляду справи заборгованість складає 1680743,88 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 5594,89 грн.

Відповідачем відзивом на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що позивачем сума боргу належним чином не підтверджена, в позові не має обґрунтованого розрахунку суми боргу. Крім того, як зазначає відповідач, рахунки на його адресу не надходили та позивачем не надавались, у зв’язку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідачем порушені обов’язки по оплаті продукції. З цього ж приводу відповідач не визнає вимогу про стягнення пені.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2577029,28 грн., що підтверджується товарними накладними № 3155/1 від 02.09.2008, № 3156/1 02.09.2008, № 3192/1 від 04.09.2008, № 3193/1 від 04.09.2008, № 3235 від 09.09.2008 3236/1 від 09.09.2008, № 3333 від 17.09.2008, № 3330/1 від 17.09.2008, № 3455 від 30.09.2008 № 3455/1 від 30.09.2008, № 3448/1 від 30.09.2008, № 3493 від 03.10.2008, № 3493/1 03.10.2008, № 3508 від 07.10.2008, № 3508/1 від 07.10.2008, та довіреностями серії ЯОЦ № 545192/1156 від 01.09.2008, серії ЯОЦ № 545232/1196 від 03.09.2008, серії ЯОЦ № 545283/1217 від 08.09.2008, серії ЯОЦ № 545379/1343 від 16.09.2008, серії ЯОЦ № 545506/1470 від 29.09.2008, серії ЯОЦ № 545627/1591 від 06.10.2008 на отримання від позивача цінностей за договором № 226 від 14.12.2006 (а.с.39-59).

Пунктом 4.3 Договору встановлено строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов’язку щодо оплати товару, яка здійснюється за фактом передачі товару з відстрочкою платежу на 20 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено частково товар у сумі 896285,40 грн. (а.с.60-61).

Посилання відповідача на те, що позивачем сума боргу належним чином не підтверджена спростовуються матеріалами справи. Крім того, обов’язок по оплаті товару, згідно з пунктом 4.3 Договору, виникає у відповідача після сплинення 20 календарних днів після факту передачі товару і жодним чином не випливає з факту виставлення рахунків.

Факт наявності боргу в сумі 1680743,88 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 1680743,88 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення неустойку у сумі 5594,89 грн. з посиланням на пункт 7.2 Договору.

Відносно даної вимоги суд дійшов висновку про задоволення з огляду на наступне.

В силу частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 статті 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно частини 2 статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Коли обов’язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв’язку з порушенням зобов’язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Дана правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 у справі № 15/287-08.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та вірно нараховано неустойку у сумі 5594,89 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

Судові витрати в частині зменшення позовних вимог покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, проспект Леніна, буд. 67, ідентифікаційний код 00210890, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Упек Трейдинг”, м. Харків, вул. маршала Батицького, буд. 4, ідентифікаційний код 31150404, борг у сумі 1680743,88 грн., неустойку у сумі 5594,89 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 16863,38 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 80 коп., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 25.06.2009.

Суддя О.С. Фонова