Рішення № 4021040, 22.06.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2009 Справа № 11/29

За позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний завод", м. Ужгород

про: стягнення 114163,21 гривень.

Представники:

від позивача - Феделещак М.М. - заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій, довіреність від 19.01.2009;

від відповідача - Якима С.І. - голова правління; Пуржаш С.І. - головний інженер, довіреність від 21.05.2009

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 68893,33грн. заборгованості за надані, згідно договору про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №38 від 21.04.2003, послуги по водовідведенню дощових та господарсько-промислових стоків, надані за період з квітня 2006 по березень 2009 року (включно), а також 40073,16грн. інфляційних та 5196,72грн. трьох процентів річних.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, з огляду на те, що не може погодитись з висновком позивача про недостовірність показів лічильника, який ним використовувався з травня по грудень 2006 року.

Зокрема, у відповідності до Акту обстеження водомірного вузла від 27 квітня 2006 року працівниками КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода” було встановлено, що на підприємстві ЗАТ „Ужгородський механічний завод”, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна 30 встановлений лічильник господарсько-побутових стічних вод за №1288 із описом, в якому не зафіксовано будь-яких порушень державно будівельних норм. Даний лічильник був опломбований представниками КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода” (копія Акту обстеження надається). Згідно Акту часткового обстеження КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода” від 28 квітня 2006 року, комісією у складі гр. Брежнєва М.Г. (головного інженера КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода”), гр. Білан Ю.Я. (начальника водної інспекції КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода”) та гр. Феделещака М.М. (заступника директора КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода”) було встановлено дані про наявність водопостачання ЗАТ „Ужгородський механічний завод”, яке здійснюється із артезіанської свердловини. Водовідвід господарсько-промислових стічних вод та дощових вод проводиться ЗАТ „Ужгородський механічний завод” з КНС в загально міський колектор (копія Акту обстеження міститься в матеріалах справи) через встановлений та зареєстрований лічильник.

Враховуючи наведене, ЗАТ „Ужгородський механічний завод” проводив оплату за наданні послуги по водовідводу господарсько-промислових стічних вод та дощових вод у відповідності до показників лічильника. Крім того, ЗАТ „Ужгородський механічний завод” рахує за необхідне звернути увагу суду на те,, що КП „Виробниче управління водопровідно- каналізаційного господарства міста Ужгорода” надіслав цінним листом з повідомленням про вручення рахунки №7086 від 11.05.2006 р., №10193 від 06.07.2007 р., №11755, № 13350 від 05.09.2006 р., №15347 від 31.10.2006 р., №16845 від 17.11.2006 р. тільки 17 лютого 2009 року.

У доповненні до відзиву відповідач вважає позовні вимоги безпідставними ще й у зв"язку з тим, що позивач посилається на договір №38 від 21.04.1993р. про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, в якому абонентом зазначено виробниче об"єднання "Ужгородський механічний завод", яке у свою чергу з 1993 року як суб"єкт господарювання, згідно довідки Головного управління статистики у Закарпатській області від 15.06.2009 №05/3-11/3000, не існує. Також відповідач стверджує що він не є правонаступником державного підприємства "Ужгородський механічний завод".

Позивач у письмовому поясненні від 04.06.2009 заперечує проти враховуваня відповідачем показників лічильника ЛЛТ-200 (№1288), який був встановлений у приміщенні каналізаційно-насосної станції відповідача в квітні 2006 року, оскільки даний лічильник призначений для вимірювання об’єму питної води згідно ГОСТ 2874 або гарячої води в системах гарячого водопостачання, а не стоків.

Щодо порядку нарахування плати за послуги, зняття показів лічильників, виставлення до оплати рахунків позивач пояснив наступне.

Щомісячно контролерами підприємства здійснюється зняття показів лічильників на об’єктах відповідача.

У період з травня по листопад 2006 року нарахування плати за відведення господарсько-побутових стоків здійснювалось на підставі показів водоміра, встановленого відповідачем на власній свердловині, а нарахування плати за відведення дощових і снігових стічних вод здійснювалось у відповідності до наданих відповідачем даних про площу твердого покриття (77000 кв.м) та довідок гідрометеобюро про кількість опадів у відповідності до п.2 рішення виконкому Ужгородської міської ради №116 від 25.07.2001 „Про тарифи на водопостачання та водовідведення, норми споживання та втрат питної води”.

Підприємством 28 травня 2009 року на адресу відповідача надіслано акт звірки за спірний період, в якому були зазначені дані позивача та виділене місце з тим, щоб відповідач проставив свої дані по нарахуванню та оплаті. Станом на 4 червня 2009 року другий примірник акту звірки позивачу не повернуто.

Щодо особливостей обліку господарсько-побутових стічних вод, які утворились в результаті відбору води з власного джерела водопостачання позивач повідомив наступне.

У відповідності до п.21.1 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України (діяли до 17 жовтня 2008 року) „кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показами водолічильників”.

Таким чином, об’єми господарсько-побутових стоків відповідача у спірному періоді визначались за показаннями водоміру, встановленого на артезіанській свердловині –місцевому джерелі водопостачання.

Позивач у письмовому поясненні від 12.06.2009 також не погоджується з наданим відповідачем висновком експерта з будівельно- технічної експертизи Г.В.Манзуренко від 25.05.2009 №157-09 про можливість використання лічильника ЛЛТ-200 (№1288), який був встановлений в приміщенні каналізаційно-насосної станції відповідача в квітні 2006 року, оскільки вказаний лічильник призначений для вимірювання об"єму питної води згідно ГОСТ 2874 або гарячої води в вистемах гарячого водопостачання. ГОСТ 2874 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю" містить вичерпний перелік показників (мікробіологічних, токсикологічних, органолептичних), які характеризують воду, для визначення обсягів якої призначений даний лічильник. Стверджувати, що каналізаційні стоки відповідають вимогам даного ГОСТу є безпідставно.

Крім того, ДП "Закарпаттястандартметрологія" у своєму висновку також підтверджує, що лічильник, який використовувався відповідачем у спірний період, призначений для вимірювання об"єму питної води або гарячої в системах гарячого водопостачання.

Щодо чинності договору №38 від 21.04.1993, позивач посилається на листи відповідача від 26.07.2001 та від 16.08.2001, в яких останній неодноразово ствержував про чинність вказаного договору.

У судовому засіданні 21.05.2009 оголошувалась перерва до 11.00год. 04.06.2009; 10.30год. 12.06.2009; 11.30год. 22.06.2009.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода (позивачем) та Виробничим об"єднанням "Механічний завод", правонаступником якого є відповідач (далі відповідач), 21.04.1993 укладено договір № 38 на відпуск води з комунального водопроводу і прийом господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію відповідно до якого позивач взяв на себе зобов"язання постачати абонента (відповідача) питною водою до місця підключення останнього в міську систему водопроводу, а також здійснювати прийом стоків у міські мережі каналізації, подачу і очистку їх на КОС, згідно договору в об"ємі 16т.м.куб/рік.

Відповідно до п.3 вказаного договору для обліку води абонент своїми силами і засобами в строк до 25 травня 1993 року повинен був обладнати водомірний вузел, встановити водомір та передати його по акту представнику абонентського відділу водоканалу для приймання та опломбування водоміра.

Відповідач встановив водомір, однак, представниками позивача 28 квітня 2006 року, у присутності головного інженера та начальника цеху ЗАТ "Ужгородський механічний завод", було проведено часткове обстеження умов обліку водовідведення об"єктів відповідача за адресою: м.Ужгород, вул.Гагаріна,30, під час якого виявлено, що у каналізаційній насосній станції заводу встановлено лічильник холодної та гарячої води ЛЛТ-200 (1288) на каналізаційній трубі 157, який згідно паспорту не міг застосовуватись для обліку стічних вод, про що письмово повідомлено відповідача 04.05.2006 №265 (вказаний лист міститься в матеріалах справи). Зазначеним листом попереджено відповідача, що подальша експлуатація даного лічильника з метою обліку стячних вод неможлива і є порушенням встановлених норм користування системами комунальних каналізаційних мереж.

У цьому ж листі позивач поставив вимогу проводити облік стічних вод підприємства належними засобами обліку, а до моменту їх встановлення - оплачувати послуги водовідведення у нормативно встановленому порядку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов"язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач своє зобов"язання виконав у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 7 договору передбачено, що оплата за воду і каналізацію проводиться абонентом шляхом планового перерахування на рахунок водоканалу платіжними дорученнямии коштів у такі строки:

до 10 числа поточного місяця - 30% від договірної місячної величини;

до 20 числа поточного місяця - 30% від договірної місячної величини;

та до 5 числа місяця - остаточний розрахунок, в трьохденний строк на підставі розрахунку водоканалу згідно показників лічильників та акту.

При прийнятті господарсько-побутових стічних вод абонента, що не користується водою з комунальних мереж, облік каналізаційних стоків визначається щомісячно рівним на 100% кількості споживання води з власних джерел водопостачання по показах водомірів. При їх відсутності, облік каналізаційних стічних вод здійснюється по продуктивності насосів, що встановлені на власних джерелах. (п.12 договору).

При прийнятті в загальноміську каналізацію дощових стоків водоканал встановлює абоненту плату згідно діючого прейскуратну КО 02-02-31 (за довідками гідрометеобюро і "паспортних" даних підприємства, установи про площу твердого покриття ).

В даному випадку спір виник щодо обліку наданих позивачем послуг по відведенню дощових та господарсько-промислових стоків у період з травня по листопад 2006 року включно, тобто, у період, коли відповідачем здійснювався облік дощових стоків на підставі показів лічильника ЛЛТ -200 №1288, який був встановлений у приміщенні каналізаційно-насосної станції у квітні 2006 року.

Розрахунок вартості послуг по прийманню господарсько-побутових стоків позивачем у свою чергу здійснювалось на підставі показів водоміра, встановленого відповідачем на власній свердловині, а нарахування плати за відведення дощових і снігових стічних вод - у відповідності до наданих відповідачем даних про площу твердого покриття (77000кв.м) та довідок гідрометеобюро про кількість опадів, у відповідності до п.2 рішення виконкому Ужгородської міської ради №116 від 25.07.2001 "Про тарифи на водопостачання та водовідведення, норми споживання та втрат питної води", яким передбачено право позивача брати плату з підприємств і організацій за надані послуги по водовідведенню та очищенню зливових стічних вод з їх території через загальносплавну систему каналізації, а кількість зливових стічних вод розраховувати по площі твердих покритів та довідках гідрометеобюро про середньомісячну кількість опадів.

У період з грудня 2006 року по травень 2008 року нарахування плати здійснювалось на підставі показів електронного витратоміра, встановленого відповідачем на власній КНС для обліку загального об’єму стоків, а нарахування плати за відведення дощових і снігових стічних вод здійснювалось у відповідності до наданих відповідачем даних про площу твердого покриття (1600 кв.м. –копія листа додається), стоки з якої відповідач не зміг переключити на власну КНС, та довідок гідрометеобюро про кількість опадів у відповідності до п.2 рішення виконкому Ужгородської міської ради №116 від 25.07.2001 „Про тарифи на водопостачання та водовідведення, норми споживання та втрат питної води” з урахуванням показів водоміра на власній свердловині з метою визначення окремо розміру господарсько-побутових стоків, оскільки лічильник, встановлений у відповідача, не був призначений для вимірювання стоків.

З травня 2008 року (за послуги надані в квітні 2008 року) нарахування проводилось на підставі показів електронного витратоміра, встановленого відповідачем на власній КНС для обліку загального об’єму стоків з урахуванням показів водоміра на власній свердловині з метою визначення окремо розміру господарсько-побутових стоків.

Щомісячне зняття показів лічильників фіксувалось у відомостях зйому показників лічильників, періодично проводились контрольні перевірки показів витратомірів (копії відомостей показників лічильників та актів контрольних містяться в матеріалах справи).

На підставі відомостей показників лічильників, довідок гідрометеобюро позивачем щомісячно виставлялись до оплати рахунки за послуги, надані в попередньому розрахунковому періоді і контролерами підприємства вручались відповідачу. Однак, відповідач вартість послуг, наданих у період з травня 2006 по листопад 2006 року включно не оплатив, а з січня по грудень 2007 року сплачував частково та несвоєчасно, у зв"язку з чим утворився борг у сумі 68894,08грн. Разом з тим, з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 67064,38грн., а в частині стягнення 1829,70грн. провадження у справі припинити, на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв"язку з оплатою вказаної суми відповідачем в процесі розгляду справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 40073,16грн. інфляційних та 5196,72грн. три відсотки річних з простроченої суми за період з квітня 2006 по березень 2009 року включно, однак, з відповідача належить стягнути 1704,09грн. інфляційних та 344,68грн. три проценти річних за період з 20 лютого по травень 2009 року включно, оскільки позивачем надано докази про надіслання рахунків за надані послуги у 2006 році 17.02.2009.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до нього з огляду на наступне.

Щодо висновку експерта з будівельно-технічної експертизи стосовно можливості використання лічильника ЛЛТ-200 (1288), для вимірювання об"єму стоків, то суд не погоджується з ним, оскільки даний лічильник призначений для вимірювання об"єму питної води згідно ГОСТу 2874 або гарячої води в системах гарячого водопостачання. У свою чергу ГОСТ 2874 "Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю" містить вичерпний перелік показників (мікробіологічних, токсикологічнгих, органолептичних), які характеризують воду, для визначення обсягів якої призначений даний лічильник.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватись, якщо вони відповідають вимогам точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації.

Також методологічно неправильним є затосування експертом показника вмісту зважених речовин, оскільки такий показник даним лічильником не вимірюється, замість нього існує інший показник - мутність по стандартній шкалі, максимальне значення якого згідно вимог ГОСТу 2874 повинно складати не більше 1,5 мг/куб.дм, а не 1г/куб.дм, яке застосовував експерт.

Крім того, на запит позивача від 05.06.2009 №433 Державне підприємство "Закарпаттястандартметрологія" надало відповідь №1535/04-18 від 12.06.2009 (місться в матеріалах справи), згідно якої даний лічильник призначений для вимірювання об"єму питної води або гарячої в системах гарячого водопостачання.

Суд також не приймає твердження відповідача стосовно нечинності договору від 21.04.1993, оскільки відповідно до п.18 договору він вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не поступить заява від однієї із сторін про відмову чи перегляд умов договору.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України строк дії і умови договору визначаються за погодженням сторін.

Оскільки жодна з сторін у вказаний термін не звернулась з письмовою пропозицією до другої сторони про припинення або зміну договору після закінчення вказаного строку, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах, тобто, є чинним і на даний час. Також позивачем долучено до справи листи відповідача від 26.07.2001 №юр/189 та від 16.08.2001 №юр/215, в яких відповідач підтверджував наявність договірних відносин з позивачем.

Крім того, за вказаним договором відповідач продовжує отримувати послуги та здійснювати за них оплату.

Суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що він не є правонаступником Державного підприємства "Ужгородський механічний завод", а виробниче об"єднання "Механічний завод", зазначене у договорі від 21.04.1993 №38, згідно довідки головного управління статистики у Закарпатській області від 15.06.2009 №05/3-11/3000 з 1993 року у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій не значиться, з огляду на наступне.

На підставі Наказу Міністра суднобудівної промисловості СРСР від 26.04.1989 №172 "Ужгородський механічний завод імені ХХУ з"їзду КПРС" з 01.05.1989 перейменовано у Виробниче об"єднання "Ужгородський механічний завод", а згодом у Державне підприємство "Ужгородський механічний завод". На підставі наказу Фонду Державного майна України від 18.03.1994 №17-АТ Державне підприємство "Ужгородський механічний завод" перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Ужгородський механічний завод". У свою чергу ВАТ "Ужгородський механічний завод", на підставі рішення Ужгородського міськвиконкому від 04.12.1997 №490, перетворено у Закрите акціонерне товариство "Ужгородський механічний завод" з 04.12.1997. Зазначене також підтверджується відповідними Статутами підприємства.

Отже, Закрите акціонерне товариство "Ужгородський механічний завод" є правонаступником Виробничого об"єднання "Ужгородський механічний завод".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80 п.1.1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Ужгородський механічний завод" (м.Ужгород, вул.Гагаріна, 30, код 14308374) на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (м.Ужгород, вул.Митна,1, код 03344326) суму 69114,15грн., з яких: 67064,38грн. борг, 1705,09грн. інфляційні, 344,68грн. три проценти річних, а також 709,43грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита; 73,33грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1829,70грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Судові витрати в цій частині покласти на відповідача.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в цій частині покласти на позивача.

5. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук