Рішення № 4020999, 30.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа№ 10/97

За позовом: ТзОВ „Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань”, м.Львів

до відповідача: приватне підприємство „Укрпрестижсервіс –М”, м.Львів

про стягнення 3901 грн. 00 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Бортей А.М. –довіреність № 01/05 від 20.05.2009р;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань”, м.Львів до приватного підприємства „Укрпрестижсервіс –М”, м.Львів про стягнення 3901 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 24.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21.05.2009р.Розгляд справи відкладено на 30.06.2009р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: вул.Зелена, 162 м. Львів відповідно до довідки з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4297492. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є місце її державної реєстрації . Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу , наявними в матеріалах справи.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

На підставі усної домовленості , за довіреністю серії НБК № 733147 від 11.09.2008р. ТзОВ „Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань”, м.Львів (надалі-Позивач) постачало приватному підприємству „Укрпрестижсервіс –М”, м.Львів(надалі-Відповідач) цеглу марки М-100.

Протягом серпня-вересня 2008 року Відповідач отримав від Позивача товар на загальну суму 6948 грн. 00 коп.

01 серпня 2008 року Відповідач перерахував Позивачу 10 000 грн.

На день розгляду спору в суді сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 3901 грн.00 коп. , що стверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 26.11.2008р. , підписаним обома сторонами, належно завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

13.04.2009р. Позивачем надіслано на адресу Відповідача лист-вимогу № 10/04 про сплату боргу, але відповіді від Відповідача не надійшло, а заборгованість залишилась непогашеною.

Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з вимогою про стягнення боргу за поставлений товар.

Суд, заслухавши пояснення позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, дія особи , спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків є правочином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі . Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом . Правочин, для якого законом не встановлена обов”язкова письмова форма , вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ст. 205 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 181 Господарського кодексу України , господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами , телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами було укладено усну угоду , згідно з якою Позивач зобов”язався передати у власність Відповідача товар - цеглу , а відповідач прийняти і оплатити його.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги , якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України).

У зв”язку з тим, що поставка товару здійснювалась без укладення письмового договору з невизначеним строком виконання зобов”язання, 13.04.09р. Позивач направив Відповідачу лист - вимогу № 10/04 про виконання зобов”язання . Відповідач у семиденний термін свого обов”язку по оплаті товару не виконав, лист залишив без відповіді, чим змусив Позивача звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, до стягнення з Відповідача правомірно підлягає несплачена ним сума в розмірі 3901 грн. 00 коп.

Відповідач доказів оплати боргу суду не представив, проти позову у встановленому законом порядку не заперечив.

У відповідності з ч.3 п.4 ст. 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.193 ГК України, ст. 530 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Укрпрестижсервіс-М” ( 79000, м.Львів, вул.Зелена, 162 п/р 260023145801 в ЛФ АБ „БРР” м.Львів МФО 325224 код ЄДРПОУ 35382983 ) на користь ТзОВ „Львівський центр по розвитку та захисту господарських формувань”(79000, м.Львів, вул.. Шота Руставелі, 7 п/р 260010060612 у ЛФ ВАТ „Укрексімбанку” МФО 325718, код ЄДРПОУ 22395766) 3901 грн.00 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя