Ухвала суду № 40195517, 12.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8666/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Аліменко В.О.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" про визнання дій протиправними і скасування акту опису й арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання дій протиправними і скасування акту опису й арешту майна - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою від 12 грудня 2013 року заступником начальника Тертичною В.В. Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого напису №3152, виданого 01 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пара кудою І.В., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі 148 133, 76 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 184 033, 41 грн., відкрито виконавче провадження (ВП № 41221664) та надано боржнику строк для добровільного виконання протягом 7 днів.

Постановою від 05 червня 2014 року заступником начальника Тертичною В.В. відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження. Зокрема, накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3

У межах виконавчого провадження № 41221664 10 червня 2014 року головним державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві складено акт № 1062/22 опису та арешту майна (вищевказаної квартири). Акт складений за адресою: АДРЕСА_1 та у присутності понятих.

Майно прийняв на зберігання ОСОБА_3 (позивач). Копію акту вручено позивачу по даній справі.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи завчасним опис і арешт його майна, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, відповідно до п. 5 ч. 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 2 статті 25 зазначеного Закону також визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями ч. 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» - арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Тобто, ч. 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено правову природу арешту майна боржника, а саме: як засобу для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.1 статті 31 зазначеного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією апелянта стосовно того, що виконавцем протиправно не було направлено рекомендованим листом на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим суд зазначає, що ні стягувач, ні виконавець не заперечували проти обчислення строку добровільного виконання з дня отримання позивачем постанови - 06 червня 2014 року.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

З наведеного у сукупності вбачається, що власне арешт майна не є заходом примусового виконання рішення, а є заходом забезпечення реального виконання рішення, який передує здійсненню заходів примусового виконання рішення та може бути застосований починаючи зі стадії відкриття виконавчого провадження та, відповідно, його застосування не залежить та не пов'язано із початком застосування заходів примусового виконання рішення.

Крім того, слід зазначити, що з аналізу зазначених норм вбачається, що опис майна - це складова та невід'ємна частина арешту майна та накладення заборони на його відчуження.

Що стосується доводів позивача стосовно того, що дії відповідача не узгоджуються з положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції. Даний Закон набрав чинності 07 червня 2014 року, а постанова про арешт майна прийнята 05 червня 2014 року. Посилання апелянта на те, що акт опису майна складено 10 червня 2014 року, а тому до правовідносин має застосовуватися Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не приймається судом до уваги, оскільки регулювання таких відносин має здійснюватися відповідно до законодавства, що діяло на момент винесення постанови про арешт майна.

У зв'язку із вищевикладеним, в контексті із заявленими позовними вимогами, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 не доведено, а судом не встановлено, що його права, зокрема, як боржника у виконавчому провадженні ВП № 41221664 порушено.

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Аліменко В.О.