Ухвала суду № 40190181, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/40345/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Борисенко І.В., Моторного О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 липня 2013 року

у справі №805/4027/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (надалі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071550/6404/15-17-5 від 07.03.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 липня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000071550/6404/15-17-5 від 07.03.2013 року СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2010 рік ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», про що складено акт №143/15-17/5-03361081 від 25.02.2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України при сплаті податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток за 2010 рік (№ 9006881786 від 09.02.2011).

За наслідками проведеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000071550/6404/15-17-5 від 07.03.2013 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 22597,72грн.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 задоволено позов СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 6779314,00гривень. Також, задоволено заяву відповідача про встановлення порядку та способу виконання рішення, внаслідок чого виконання постанови по стягненню боргу розстрочене на 120 місяців починаючи з квітня 2011 року шляхом сплати підприємством по 56494,29грн. щомісячно до повного погашення всієї суми боргу з останнім платежем у розмірі 56493,49грн. у березні 2021 року. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач здійснював сплату зазначеного податкового боргу відповідно до встановленого графіку розстрочення. Сторонами зазначені обставини, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, не заперечувались на підтвердження були надані облікові картки позивача.

Крім того, відповідно до листів позивача на адресу СДПІ від 18.01.2013 року №03.1-191 та від 04.02.2013 року №03.1-549, копії яких долучені до матеріалів справи, позивач просив здійснити погашення щомісячних платежів по розстроченому податковому боргу за рахунок наявної переплати по особовому рахунку з податку на прибуток.

Отже, дані обставини, свідчать про належне виконання позивачем умов розстрочення податкового боргу, наданого за постановою суду.

Однак, здійснивши погашення податкового боргу за рахунок існуючої переплати, відповідач в акті перевірки зазначив, що суми розстрочених податкових зобов'язань з граничним терміном сплати 19.02.2011 року по 56494,29грн. позивач сплатив 24.01.2013 року та 24.02.2013 року із затримкою 703 та 734 календарних днів, відповідно, що стало підставою для застосування штрафних санкцій згідно з їх розрахунком.

Відповідно до п.57.1 ст.57, п.126.1 ст.126 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вищевикладене положення ПК України стосується строків сплати податкових зобов'язань, визначених самостійно платником податку у податковій декларації, а не строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, які були стягнуті за постановою суду. Таким чином, відповідач необґрунтовано розповсюджує дію цього положення Кодексу на правовідносини, які нею не регулюються, а також не враховує, що постановою суду встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобов'язань, ніж передбачені законодавством для сплати податкових зобов'язань згідно поданої платником податку податкової декларації. Також, вищевикладене положення ПК України встановлює відповідальність за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом. У даному ж випадку сплата податкових зобов'язань була розстрочена позивачу та строки сплати податкового зобов'язання були визначені постановою суду.

Згідно зі ст.255, ч.1 та ч.2 ст.257 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки постанова Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 у справі № 2а/0570/3448/2011 набрала законної сили, то вона має виконуватись ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» з урахуванням способу та порядку виконання, встановленого в ній. Заборгованість, яка визнана рішенням суду, має бути списана в обов'язковому порядку. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями ПК України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.