Ухвала суду № 40190177, 05.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/800/14230/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Борисенко І.В., Моторного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року

по справі №2а-2691/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міцар-Харків» (надалі – ТОВ «Міцар-Харків»)

до Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Комінтернівському районі м.Харкова Харківської області (надалі - Основ’янська МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, УДК СУ у Комінтернівському районі м.Харкова Харківської області)

за участю Прокуратури Комінтернівського району м.Харкова,

про стягнення суми та визнання дій протиправними, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до Основ’янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС, УДК СУ у Комінтернівському районі м.Харкова Харківської області про стягнення суми та визнання дій протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Основ’янська МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ була проведена камеральна перевірка ТОВ «Міцар-Харків» щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт №108/07-010/34631006 від 07.02.2011р., на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення №0000020070/0 від 14.02.2011р., яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010р. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, а також №0000030070/0 від 14.02.2011р., яким було зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2010р. та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено, що позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010р., з якої вбачається, що позивачем в рядку 25.1 декларації визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку з додатками до декларації: розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, довідкою щодо залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 даного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищенаведеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

За приписами п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як встановлено судами попередніх інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р., по справі №2а-1608/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міцар-Харків" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, Управління Державного казначейства у Харківській області, за участю прокуратури Комінтернівського району м.Харкова, про скасування рішень, позов було задоволено. Вищезазначені податкові повідомлення – рішення від 14.02.2011р. №0000020070/0 та №0000030070/0 скасовано.

Вказаним судовим рішенням підтверджено правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування за серпень 2010р.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Слід також зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2012р. (К/9991/17518/12) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р. у справі № 2а-1608/11/2070 відмовлено.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, у відповідності до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Основ’янської міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.