Ухвала суду № 40189812, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/9057/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року

по справі №2а/0570/15712/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний завод ім.Ілліча» (надалі - ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім.Ілліча»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року №0000761510/25243/10/15-17/1-1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, працівниками контролюючого органу відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України, в порядку ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім.Ілліча» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок за серпень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, про що складено акт №461/15-17/1-1-00191129 від 19.10.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.200.3. п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, а саме, позивач не мав право на бюджетне відшкодування по декларації за серпень 2012 року у сумі 50572,00грн., оскільки за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2012 року на суму 50572,00грн., у зв'язку з тим, що ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім.Ілліча» не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення за липень 2012 року у сумі 50572,00грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки та за наслідками апеляційного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2012 року №0000761510/25243/10/15-17/1-1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 50572,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25286,00 грн.

Відповідно до п.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як вбачається з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з відповіді СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку ДПС від 08.11.2012 року на заперечення позивача від 30.10.2012 року №04/2246 до акту №461/15-17/1-1-00191129 від 19.10.2012 року, ПАТ «Маріупольський металургійний завод ім.Ілліча» до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість у сумі 50572,00грн по ТОВ «Мега торг», яка не підтверджена відповідними документами, тобто, на думку контролюючого органу, позивачем не підтверджено факт придбання товарів (послуг) на суму ПДВ 50572,00грн. від ТОВ «Мега торг».

Однак, позивачем були надані первинні бухгалтерські документи щодо фактичного виконання договірних відносин з ТОВ «Мега торг», на суму ПДВ 50572,00грн., а саме, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які були досліджені судами під час розгляду справи та копії яких долучені до матеріалів справи.

Щодо податкових накладних виданих ТОВ «Мега торг», на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит у розмірі 50572,00грн., слід зазначити, що вони були заповненні неналежним чином. Однак, на підставі пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивач надіслав заяву до СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 18 серпня 2012 року, в якій зазначено про порушення продавцем, ТОВ «Мега торг», порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також, разом із вказаною заявою позивач надсилав реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді за липень 2012 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, пунктом 11 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанції, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у липні 2012р. у повному обсязі покриває суму від'ємного значення податку на додану вартість у відповідному розмірі, що підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в декларації за серпень 2012 року у відповідній сумі, у тому числі в сумі 50572,00грн. на яку зменшено відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем підтверджено правомірність визначення спірної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у серпні 2012р.

Щодо посилання відповідача на те, що надані до перевірки документи та платіжні доручення не відповідали вимогам п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22, то судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що у випадку сумнів щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, платіжного доручення, в якому, на думку контролюючого органу було не достатньо інформації для визначення такої правомірності, податковий орган не був позбавлений можливості з метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення цього питання, провести у встановленому законом порядку іншого виду перевірки ( з витребовуванням необхідних документів), та прийняти обґрунтоване рішення за наслідками такої перевірки.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.