Ухвала суду № 40189816, 29.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2014 р. м. Київ К/9991/66707/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Садівничого товариства «Садко»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року

у справі № 2а-420/11/5/0170

за позовом Садівничого товариства «Садко»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року адміністративний позов Садівничого товариства «Садко» (далі - СТ «Садко»; позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ Автономної Республіки Крим; відповідач) задоволено повністю. Скасовано рішення № 0001062301/0 від 23 вересня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь СТ «Садко» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року апеляційну скаргу Феодосійської МДПІ Автономної Республіки Крим задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку СТ «Садко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 610/23-1/34092398 від 10 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Феодосійською МДПІ Автономної Республіки Крим прийнято рішення № 0001062301/0 від 23 вересня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 465 962,95 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу товариства залишено без задоволення, а також прийнято рішення № 0001422301 від 08 грудня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення СТ «Садко» пунктів 2.3, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування в касі підприємства готівкових коштів у розмірі 213 872,59 та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на суму в розмірі 198 300,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повне задоволення адміністративного позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк застосування до суб'єктів підприємницької діяльності адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України), не розповсюджується на штрафні (фінансові) санкції, застосовані органами державної податкової служби за порушення суб'єктами господарювання вимог Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положення. Такі штрафні (фінансові) санкції, на переконання Севастопольського апеляційного адміністративного суду, підлягають застосуванню протягом трьох років у відповідності з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III).

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з тим, що встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III строк давності нарахування податкового зобов'язання платника податку контролюючим органом визначений як такий, початок перебігу якого пов'язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання.

Оскільки нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не пов'язано з поданням податкової декларації, то застосування встановленого вказаною нормою Закону № 2181-III порядку відрахування строку є неправомірним.

Відповідно ж до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, до набрання чинності Податковим кодексом України (01 січня 2011 року) за своєю правовою природою були адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено, зокрема, судом першої інстанції, порушення позивачем пунктів 2.3, 2.6 глави 2 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 02 жовтня 2008 року по 09 квітня 2009 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 465 962,95 грн. застосовано відповідачем до СТ «Садко» рішенням № 0001062301/0 від 23 вересня 2010 року та, в подальшому, рішенням № 0001422301 від 08 грудня 2010 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Садівничого товариства «Садко» задовольнити.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.