Рішення № 4017769, 16.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/340

16.04.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехпромлізинг”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Альвін Буд”, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Друзяки Андрія Євгеновича

про стягнення 140 444,38 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Боков І.О., предст, дов. № 22/08 від 10.12.2008 року

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехпромлізинг” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до закритого товариства з обмеженою відповідальністю „Альвін Буд” про стягнення 140 444,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Альвін Буд" своїх зобов’язань за договором про заміну сторін у зобов’язанні від 29.06.2007 року.

Ухвалою суду від 17.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.02.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 15.01.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою суду від 19.03.2009 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Друзяку Андрія Євгеновича.

Під час судового розгляду справи представник позивача фактично збільшив позовні вимоги та подав уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, змінивши період нарахування 3% річних та втрат від інфляції і просить стягнути з відповідача 120 000 грн. –суму основного боргу, 4 150,82 грн. –3 % річних, 33 151,82 грн. - втрати від інфляції. За збільшення позовних вимог позивачем сплачено державне мито в розмірі 168,59 грн.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, доказів спростовуючи доводи позивача не надав, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 16.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехпромлізинг” (Сторона-4) (надалі по тексту ТОВ „Укртехпромлізинг”, позивач), товариством з обмеженою відповідальністю „Альвін Буд” (Сторона 3) (надалі по тексту ТОВ „Альвін Буд”, відповідач), фізичною особою Фостієм Сергієм Анатолійовичем (Сторона 2) (надалі по тексту Фостій С.А.) та фізичною особою Друзякою Андрієм Євгеновичем (Сторона 1) (надалі по тексту Друзяка А.Є.) було укладено договір про заміну сторін у зобов’язанні (надалі по тексту Договір від 29.06.2007 року.

Згідно з умовами цього договору, відповідач визнає заборгованість перед Друзякою А.Є. у розмірі 120 000 грн. (п.1.2 Договору від 29.06.2007 року), Друзяка А.Є. визнає свою заборгованість перед Фостієм С.А. у розмірі 120 000 грн. (п.1.4 Договору від 29.06.2007 року), Фостій С.А. визнає свою заборгованість перед позивачем у розмірі 567 650 грн. (п. 1.5 Договору від 29.06.2007 року).

Відповідно до п.2.1 Договору від 29.06.2007 року Друзяка А.Є. уступив Фостію С.А. право вимоги до відповідача на суму 120 000 грн., а Фостій С.А. уступив позивачеві право вимоги на ту ж суму –120 000 грн. до відповідача. Відповідач визнає вимогу позивача і зобов’язується перерахувати 120 000 грн. позивачеві протягом двох банківських днів з моменту пред’явлення вимоги.

Існування у сторін Договору від 29.06.2007 року прав вимоги підтверджується наступними документами.

Існування у Друзяки А.Є. права вимоги до відповідача.

26.12.2006 року між Друзякою А.Є. та відповідачем укладено договір безпроцентної позики №26/12 (надалі по тексту Договір № 26/12). Згідно з п.1.1 Договору №26/12 Друзяка передає у власність відповідачеві грошові кошти шляхом перерахування на його поточний рахунок чи внесенням готівкою в касу відповідача, а останній зобов’язується використати таку позику за потребою та повернути її в порядку та у строк, визначені Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору №26/12 максимальний розмір позики становить 300 000 грн. Пункт 5.1 Договору №26/12 визначає, що позика має бути повернена у повному обсязі не пізніше 31.05.2007 року.

Факт отримання відповідачем коштів від Друзяки А.Є. підтверджується наступними документами:

№

Дата

Сума, гривень

Документ

1

26.12.2006 р.

100000,00

Приходний касовий ордер № 43 від 26.12.2006 р.

2

27.12.2006 р.

14 850,00

Приходний касовий ордер № 45 від 27.12.2006 р.

3

28.12.2006 р.

20 000,00

Приходний касовий ордер № 48 від 28.12.2006 р.

4

29.12.2006 р.

47 250,00

Квитанція F18_ 670-21 від 29.12.2006 р.

5

09.01.2007 р.

14 400,00

Квитанція F18_ 623-11 від 09.01.2007 р.

6

12.01.2007 р.

40 500,00

Квитанція F18_ 623-53 від 12.01.2007 р.

7

17.01.2007 р.

34 000,00

Квитанція F18_ 670-19 від 17.01.2007 р.

8

19.01.2007 р.

20 000,00

Квитанція F18_ 670-8 від 19.01.2007 р.

9

25.01.2007 р.

9 000,00

Квитанція F18_ 623-5 від 25.01.2007 р.

Загалом:

300.000,00

Як випливає з пояснень позивача, під час заповнення квитанцій F18_ 623-11 від 09.01.2007 р., 670-19 від 17.01.2007 р. та F18_ 670-8 від 19.01.2007 р. було допущено технічну помилку, внаслідок якої у графі призначення платежу було зазначено посилання на номер договору безпроцентної фінансової допомоги №26/06 замість №26/12. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що квитанції F18_ 623-11 від 09.01.2007 р., 670-19 від 17.01.2007 р. та F18_ 670-8 від 19.01.2007 р. можуть вважатись належним та достатнім доказом отримання відповідачем коштів від Друзяки А.Є. згідно Договору № 26/12. Зазначений факт, зокрема підтверджується підписаним між відповідачем та Друзякою А.Є. 27.06.2007 року актом звірки заборгованостей до Договору безпроцентної позики № 26/12 від 26.12.2006 року.

Відповідно до матеріалів справи відповідач частково повернув позику наступними платежами:

№

Дата

Сума, гривень

Документ

1

28.04.2007 р.

38 000,00

Платіжне доручення № 37 від 28.04.2007 р.

2

10.05.2007 р.

42 650,00

Платіжне доручення № 38 від 10.05.2007 р.

3

11.05.2007 р.

20 000,00

Платіжне доручення № 39 від 11.05.2007 р.

4

21.06.2007 р.

17 250,00

Платіжне доручення № 2106 від 21.06.2007 р.

Загалом:

117 900,00

Зазначені обставини, між іншим підтверджуються актом звірки заборгованостей до Договору безпроцентної позики від 26.12.2006 року від 27.06.2007 року, відповідно до якого сторони засвідчили, що в період з 27.12.2006 року по 19.01.2007 року Друзяка А.Є. надав відповідачеві грошові кошти у загальному розмірі 300 000 грн., а відповідач на дату підписання акту повернув грошові кошти у загальному розмірі 117 900 грн.

В своїх поясненнях наданих суду Друзяка А.Є. зазначив, що частина боргу у розмірі 62 100 грн. була ним прощена відповідачу.

Таким чином, факт наявності у відповідача перед Друзякою А.Є. на дату укладання Договору від 29.06.2007 року заборгованості в розмірі 120 000 грн. підтверджується матеріалами справи.

Існування у Фостія С.А. права вимоги до Друзяки А.Є.:

27.12.2006 року між Друзякою А.Є. та АКБ „ТАС-Комерцбанк” було укладено Кредитний договір №2621/1206/87-140 відповідно умов якого банк зобов’язався надати Друзяці А.Є. грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 300 000 грн.

З метою погашення частини кредиту Друзяка А.Є. отримав від Фостія С.А. позику у розмірі 120 000 грн. Факт отримання коштів підтверджується відповідною розпискою, що складена Друзякою А.Є. 26.06.2007 року (копія в матеріалах справи).

Відповідно до довідки №08-05/119 від 18.07.2007 року, яка була надана Печерським відділенням АКБ „ТАС-Комерцбанк” підтверджується факт отримання Друзякою А.Є. кредиту у розмірі 300 000 грн. та виконання останнім його зобов’язань і повернення кредиту , а також нарахованих відсотків у повному обсязі.

Таким чином, факт наявності у Друзяки А.Є. перед Фостієм С.А. на дату укладання Договору від 29.06.2007 року заборгованості в розмірі 120 000 грн. підтверджується матеріалами справи.

Існування у позивача права вимоги до Фостія С.А.:

08.11.2006 року між позивачем та Фостієм С.А. укладено договір безпроцентної зворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач надав Фостію С.А. грошові кошти в сумі 277 325 грн. як безпроцентну зворотну фінансову допомогу.

09.11.2006 року між позивачем та Фостієм С.А. укладено договір безпроцентної зворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позивач надав Фостію С.А. грошові кошти в сумі 277 325 грн. як безпроцентну зворотну фінансову допомогу. 26.06.2007 року сторонами було підписано Додаткову угоду до договору безпроцентної фінансової допомоги від 09.11.2006 року, відповідно до умов якого позивач додатково передає Фостію С.А. безпроцентну зворотну фінансову допомогу у розмірі 18 000 грн. Загальна сума безпроцентної зворотної фінансової допомоги за договором від 09.11.2006 року становить 295 315 грн.

Факт отримання Фостієм С.А. від позивача 562 630 грн. безвідсоткової зворотної фінансової допомоги за договорами від 08.11.2006 року та 09.11.2006 року підтверджуються випискою по рахунку від 10.11.2006 року та видатковим касовим ордером від 26.06.2007 року.

Згідно матеріалів справи, станом на день укладання Договору від 29.06.2007 року Фостій С.А. мав перед позивачем заборгованість в розмірі 576 650 грн.

На виконання умов Договору від 29.06.2007 року, 07.11.2007 року позивач направив відповідачеві вимогу № 606 від 07.11.2007 року про перерахування 120 000 грн., у відповідності до умов Договору від 29.06.2007 року.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в порушення умов Договору від 29.06.2007 року на вимогу позивача не відповів, коштів не перерахував.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правові основи регулювання заміни кредитора у зобов’язанні встановлені Цивільним кодексом України.

Стаття 512 Цивільного кодексу України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Право вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором є майновим правом. Відтак, законодавство України передбачає юридичну можливість передавати право вимоги кредитора в рамках існуючих цивільно-правових договорів. При цьому відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору. Якщо таке відступлення має оплатний характер, до цього договору застосовуються положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо передача права є безоплатною –положення про дарування, тощо.

Договором від 29.06.2007 року передбачено обмін між сторонами належними їм правами вимоги. Таким чином, до договору від 29.06.2007 року мають застосовуватись положення Цивільного кодексу України, які регулюють договір міни.

Відповідно до ст.715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 716 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 658 Цивільного кодексу України визначає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Договір про заміну сторін у зобов’язанні від 29.06.2007 року є чинним, у визначеному законодавством України порядку недійсним не визнавався. Фактичне існування зобов’язань, що є предметом цього договору підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 120 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено вище, Договором від 29.06.2007 року відповідач визнав грошові вимоги позивача в розмірі 120 000 грн. та зобов’язався перерахувати кошти протягом 2 банківських днів з моменту пред’явлення вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що вимогу позивача про погашення заборгованості відповідач отримав 15.11.2007 року, однак протягом встановленого строку заборгованості не погасив.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та втрат, пов’язаних з інфляційними процесами за розрахунком позивача, а саме 4 150,82 грн. –3 % річних, 33 151,82 грн. - втрати від інфляції.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альвін Буд” (03150, м. Київ, вул. Тверська, 2-А, ід. код. 34047371 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехпромлізинг” (01042, м. Київ, вул. Глазунова, 4/47, ід. код. 34615340, р/р № 26505301871в ГОУ ВАТ «Ощадбанк»МФО 300465) 157 302,64 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч триста дві гривні шістдесят чотири копійки), з яких 120 000 грн. (сто двадцять тисяч гривень)- основний борг, 4 150,82 грн. (чотири тисячі сто п’ятдесят гривень вісімдесят дві копійки) –3% річних, 33 151,82 грн. ( тридцять три тисячі сто п’ятдесят одна гривня вісімдесят дві копійки)- втрати від інфляції, а також 1 573,03 грн. ( одну тисячу п’ятсот сімдесят три гривні три копійки) –державне мито та 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя О.С. Копитова