Постанова № 4017413, 19.02.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2008 р.

Справа № 11-27-28-1/393-05-11015

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого : Михайлова М.В.,

Суддів: Поліщук Л.В.,

Журавльова О.О.

(згідно розпорядження голови суду від 28.01.2008 р. №26 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі: Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мітяй М.П., за довіреністю,

Мітяй І.М., за довіреністю,

від відповідача: Слюсар М.М., за довіреністю,

від 3-ої особи: не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 05 листопада 2007 року

у справі №11-27-28-1/393-05-11015

за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", Одеська обл., м. Херсон, Одеська площа, 6

до Одеської залізниці, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19

3-тя особа Південно –Західна залізниця, м. Київ, вул. Лисенка, 6

про стягнення 15832,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2005 року Дочірне підприємство "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі - Відповідач) 15 832,30 грн. Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2005 р. (суддя Гарник Л.Л.) було порушено провадження у справі та присвоєно №1/393-05-11015.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.12.2001р. Херсонська дирекція залізничних перевезень та Дочірнє підприємство „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” уклали договір (№4434 від 06.02.2002р.) про подачу, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Херсон-порт через стрілку №16,29 і обслуговується локомотивом залізниці. Між сторонами по справі діяв договір №466237 про організацію перевезень, проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до умов якого Відповідач зобов’язувався надавати комплекс погоджених сторонами у відповідному додатку до договору послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги, а Позивач - здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці, яка, у свою чергу, зараховує одержані кошти на особовий рахунок порту.

Позивач зазначив, що 05.02.2005 р. на підставі залізничних накладних №40315271, №40315270 передав Відповідачу для перевезення вантаж у вагонах №67374728, №66112970 зі станцією призначення - Михайлівський рудник (Росія), станція переходу - Зерново. Листом №01-8/167 від 08.02.2005р. Позивач звернувся до станції відправлення Херсон-Порт про переадресування вантажу на станцію Бєлгород (Росія) - станція переходу Червоний Хутір. Позивач вказав, що 08.02.2005р. вагони були затримані на станції Дарниця для їх переадресування, але вагони не були переадресовані до 25.02.2005р. Вини Позивача, на його думку, у затримці переадресування вагонів не було, але Відповідач, списав з його рахунка кошти в сумі 15948,77 грн. Це відбулось всупереч укладеному між сторонами договору №466237 „Про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги”.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував. У відзивах на позов, наданих до суду першої інстанції 16.01.2006р. та 08.02.2006р., він зазначив, що до оплати зазначеної суми відправником (Позивачем) переадресування зазначених вагонів було неможливе з вини самого Позивача., а у зв’язку з тим, що платежі не були своєчасно стягнуті з вантажовідправника, вагони в очікуванні приказу на переадресацію простоювали на ст. Дарниця до 25.02.2005 р.

Ухвалою господарського місцевого суду від 17.01.2006 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ДТГО „Південно-Західна залізниця”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. в задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що дії залізниці, що виразились у нарахуванні та подальшому стягненні за актом від 21.02.2005р. №60 витрат, що були спричинені переадресуванням вагонів з ініціативи відправника, є підставними, а також суд зазначив, що порушення під час виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором №466237 з боку відповідача відсутні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2006 р. у справі №1/393-05-11015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Щотки С.О., суддів Мележик Н.І, Подоляк О.А.) касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2006 р. у справі №1/393-05-11015 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова суду касаційної інстанції ґрунтується на тому, що місцевий господарський суд у порушення вимог ст.43 ГПК України не здійснив всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не перевірив доводи представників сторін, а також не з'ясував причини з яких переадресування вагонів з вантажем не було здійснене у період часу з 08.02.2005р. до 22.02.2005р.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.06.2006 р. справу прийнято до провадження суддею Гуляк Г.І та присвоєно № 28-1/393-05-11015.

Рішенням місцевого господарського суду від 02.10.2006р. у справі № 28-1/393-05-11015 в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” відмовлено повністю з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 02.10.2006р. Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2007 р. у справі №28-1/393-05-11015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Подоляк О.А., суддів Грека Б.М., Дерепи В.І.) касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” задоволено частково; рішення господарського суду Одеської області від 02.10.2006 р. у справі № 28-1/393-05-11015 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що господарський суд не з’ясував причини, з яких переадресування вагонів з вантажем не було здійснене у період часу з 08.02.2005 р. до 22.02.2005 р. Водночас, місцевому господарському суду належало перевірити доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, а також суд не звернув увагу на те, що договір, що діяв між сторонами, підписано позивачем з протоколом розбіжностей. Протоколом розбіжностей передбачено внесення змін до п.3.2 зазначеного договору, яким визначений порядок списання з позивача плати за надані залізницею послуги.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.02.2007р. справу прийнято до провадження суддею Семенюк Г.В. та присвоєно № 27-28-1/393-05-11015.

Згідно розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області №306-р від 03.07.2007р. справу №27-28-1/393-05-11015 передано на розгляд судді Власовій С.Г.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі. Також він надав до суду першої інстанції письмове правове обґрунтування позовних вимог.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, про що зазначив у відзивах на позовну заяву. Зокрема Відповідач зазначив, що затримка вагонів відбулась з вини Позивача, тому дії відповідача цілком законні, до того ж Позивачем без поважної причини пропущений строк позовної давності

Третя особа - Південно-Західна залізниця надала до суду першої інстанції пояснення по суті спору, в яких просила відмовити Дочірнього підприємства “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” у задоволенні позову, вважаючи вимоги Позивача необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05 листопада 2007 року (суддя Власова С.Г.) позов Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" задоволено повністю; стягнуто з Одеської залізниці на користь Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” 15 832,30 грн., 158,32 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” про стягнення з Одеської залізниці 15 832,30 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а саме: вина Позивача у затримці вагонів на ст. Дарниця у зв’язку з їх переадресуванням в період з 08.02.2005 р. по 25.02.2005 р. відсутня. Крім того, Відповідачем в ході розгляду справи не було надано суду належних доказів надання послуг, за які з Позивача були списані відповідні суми.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 05 листопада 2007 року по справі №27-28-1/393-05-11015, винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот” відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, суд першої інстанції не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права.

Представник Позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував. У запереченнях на апеляційну скаргу, наданих до суду апеляційної інстанції 25.12.2007р., Позивач просить рішення господарського суду Одеської області від 05 листопада 2007 року по справі №27-28-1/393-05-11015 залишити без змін, апеляційну скаргу Одеської залізниці без задоволення, посилаючись при цьому на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

05.02.2005р. на підставі залізничних накладних №40315271, №40315270 Позивач передав Відповідачу для перевезення вантаж у вагонах №67374728, №66112970 зі станцією призначення —Михайлівський рудник (Росія), станція переходу - Зерново.

08.02.2005р. порт листом №01-8/167 звернувся до станції відправлення Херсон-Порт про переадресування вантажу на станцію Бєлгород (Росія), станція переходу Червоний Хутір (Росія).

Вказані вагони були затримані на станції Дарниця для їх переадресування. Згідно актів загальної форми №60, №61 складених станцією Дарниця 21.02.2005р. і 25.02.2005р. встановлено, що наказ №63 залізниці про переадресування станція Дарниця отримала 11.02.2005р., але вагони не були переадресовані до 25.02.2005р.

Господарським судом встановлено, що станція Дарниця телеграмою №044 від 20.02.2005р. повідомила станцію Херсон-Порт про затримку вагонів для переадресування, але не вказавши обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу та розрахунку нарахованих платежів з вимогою сплати портом коштів у сумі 15948,77грн., в тому числі: за користування вагонами 7830 грн., телеграфний збір 335,60грн., зберігання вантажу у вагонах 4464грн., маневрову роботу 563,98грн., за візу 2,40грн., переадресування 94,66грн.

Станцією Херсон-Порт 22.02.2005р. була складена накопичувальна картка про сплату цих платежів, але представником Позивача картка підписана із зауваженням про надання розрахунку нарахованих платежів. Згідно переліку №2402 від 24.02.2005р. нараховані платежі Відповідачем були зняті з рахунку порту в сумі 15948,77грн. із урахуванням ПДВ. Плата за оформлення переадресування 94,66грн. і візу 2.40грн. Позивачем прийняті до сплати. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що інші платежі в сумі 15832,30грн. нараховані безпідставно, так як в актах загальної форми №60, №61 не засвідчені обставини про затримку вагонів по вині Позивача.

Господарський суд Одеської області на підставі пояснення третьої особи (Південно-Західної залізниці) встановив, що станція Херсон-Порт телеграмою №16 від 08.02.2005р. зазначила помилково станцію переходу Тополі. Позивач в листі №01-8/167 від 08.02.2005р. вказував станцію переходу в Росії Червоний хутір, так як вантаж слідував в Росію на станцію Бєлгород. З боку України станція переходу Козача Лопань межує зі станцією Червоний Хутір. Станція Тополі знаходиться в іншому напрямку від станції Червоний Хутір. Тому затримка переадресування вагонів на ст. Дарниця відбулася по вині Відповідача (станції Херсон-Порт), яка невірно вказала станцію переходу в телеграмі №16 від 08.02.2005р. Вини Позивача у затримці переадресування вагонів місцевий господарський суд та колегія суддів апеляційної інстанції не встановили.

Що стосується актів загальної форми №60, №61, то вони складені станцією Дарниця з порушенням вимог статті 129 Статуту залізниць України та п.3 розділу 28 Правил перевезень вантажів, оскільки в них відсутній опис обставин, що викликали складання актів. У акті загальної форми №61 замість опису обставин, що викликали складання акту зазначено мовою оригіналу "при переадресовке указанных вагонов, согласно приказа №63 от 11.02.2005г. взыскать с отправителя -Херсонский морской порт 5126,40грн". Відправник у акті невірно вказаний. У цьому акті зазначено, що наказ №63 про переадресування вагонів управлінням залізниці наданий станції Дарниця 11.02.2005р., але вагони по вині станції не відправлялись до 25.02.2005р. а відповідальність за затримку безпідставно віднесено на відправника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що про причину затримки із відправленням вагонів ніяких повідомлень від станції Дарниця Позивачу не надходило до надходження 21.02.2005р. телеграми №044 від 20.02.2005р. про сплату коштів в сумі 15948,77грн. без надання розрахунку.

Водночас знімати кошти на підставі телеграми станції Дарниця із рахунка Позивача, без згоди останнього, у Відповідача не було підстав.

Відповідно до ч.1 статті 21 Закону України «Про залізничний транспорт»відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Згідно статті 105 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та укладеними договорами. Між сторонами укладено договір №466237 «Про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»без дати, який набув чинності із протоколом розбіжностей.

Відповідно до п.6.1. умов договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг порт регулює безпосередньо із станцією Херсон-Порт. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку. Претензію порту направляє залізниця. ТехПД не має права знімати гроші із рахунка порту по документам підписаними із зауваженням. Про це зазначено у протоколі розбіжностей до договору. Відповідач не виконав умов договору і зняв кошти з рахунка порту (Позивача) без його згоди. Про порушення Відповідачем умов договору та п. 2.10 розділу 11 Правил перевезень вантажів зазначено у Постановах Вищого господарського суду України від 24.05.2006р., та 24.01.2007р., що залучені колегією суддів апеляційної інстанції до справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Одеської області з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, вірно зробив оцінку доказів, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до прийняття правомірного рішення.

Аналогічний спір між сторонами був розглянутий господарським судом Одеської області по справі №31-1/503-06-12555. Рішенням від 17.05.2007р. позов порту був задоволений в зв'язку із порушенням залізницею умов договору, відповідач зняв кошти з рахунка позивача по первинних документах, підписаних із зауваженням без його згоди. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007р. апеляційна скарга залізниці залишена без задоволення, Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. касаційна скарга залізниці залишена без задоволення.

В Постанові Вищого господарського суду України зазначено, що залізниця не може списувати із сум попередньої оплати, які знаходяться на особовому рахунку клієнта залізниці у ТехПД, нараховані платежі на підставі первинних документів, підписаних платником із застереженнями, зауваженнями. Про це зазначено також в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Відповідач не обґрунтував та не надав належних доказів, що підтверджують підстави списання Одеською залізницею грошових коштів в сумі 15 832,30 грн. з рахунку Позивача.

Що стосується твердження Відповідача стосовно пропуску Позивачем строку позовної давності, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до §1 ст.31 СМГС позови до залізниць можуть бути заявлені на протязі 9 місяців. Пунктом 3 §2 ст. 31 СМГС встановлено, що строки визначені в §1 ст.31 обчислюються з дня оплати додаткових зборів. Згідно до §3 ст.31 СМГС пред’явлення відправником претензії призупиняє перебіг строків позовної давності.

Позивачем додаткові збори сплачені 22.02.2005 р.

Дата пред’явлення претензії –07.06.2005 р. (тобто через 105 днів, квитанція т.1, а.с.23 з відбитком печатки поштової установи).

Дата відповіді на претензію –13.07.2005 р. (довідка на зворотному боці т.1, а.с. 58).

Дата звернення до суду –06.12.2005 р. (про що свідчить відбиток штампу поштової установи на конверті т.1, а.с. 24), тобто через 146 днів після отримання відповіді на претензію.

Загальний термін звернення Позивача до суду після списання грошових коштів з його особового рахунку –251 день, тобто у межах строку позовної давності у 9 місяців.

Підсумовуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 05 листопада 2007 року у справі №11-27-28-1/393-05-11015 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя О.О. Журавльов