Ухвала суду № 40160628, 14.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

14.08.14

Справа № 910/17037/14.

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши матеріали за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про зобов’язання винести постанову про зняття арешту з майна боржника, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 44/22-1553 від 11.08.2014 року до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо не направлення у передбачений законом строк постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2014 № 42695998;

- зобов’язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винести постанову про зняття арешту з мана боржника у виконавчому провадженні № 42695998 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 № 910/8826/13.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам. Відтак спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 ГПК.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно із вимогами статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 вказаного кодексу.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Тобто, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, враховуючи положення статті 121-2 ГПК, роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от: звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).

Таким чином, господарські суди в межах наданих їм повноважень розглядають скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судових рішень, ухвалених господарським судом відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до господарського суду міста Києва з окремим позовом про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо не направлення у передбачений законом строк постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2014 № 42695998 та зобов’язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винести постанову про зняття арешту з мана боржника у виконавчому провадженні № 42695998 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 № 910/8826/13.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, в порядку окремого позову про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби учасники виконавчого провадження можуть звернутися за захистом свої порушених прав до адміністративних судів.

З урахуванням того, що правовідносини у даній справі не носять господарський характер, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності поширюється компетенція адміністративних судів, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, оскільки Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до суду як учасник виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 № 910/8826/13, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва, тобто, заявником фактично оскаржуються дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві під час здійснення виконавчого провадження, таке оскарження має відбуватись в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про виконавче провадження”, а не в порядку позовного провадження.

Зазначене кореспондується з п. 9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012 р., відповідно до якого, виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на вищевикладене, оскільки в даному випадку позивачем невірно обрано процесуальну форму звернення до суду, позовна заява не може бути прийнята до розгляду, у зв’язку з чим суд відмовляє в її прийнятті.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви № 44/22-1553 від 11.08.2014 року за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про зобов’язання винести постанову про зняття арешту з майна боржника - відмовити.

Суддя О.В.Котков