Рішення № 40160627, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11407/14 13.08.14

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 36 456,20 грн., дострокове розірвання договору та повернення орендованого майна

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від прокуратури: Лапшина О.В. - представник за посвідченням від 21.05.14

від позивача Іщенко І.О.- представник за довіреністю № 02 від 14.01.14

від відповідача ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 11.09.2013 р.

В судовому засіданні 13.08.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 36 456,20 грн., дострокове розірвання договору та повернення орендованого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2013 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 6517, на підставі якого відповідачу було передано в оренду нежитлове приміщення загальною площею 117,36 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. З позовної заяви вбачається, що в період з червня 2013 по квітень 2014 відповідач неналежно виконував передбачені договором зобов'язання, а саме, не сплачував орендні платежі за користування орендованим приміщенням, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 36 456,20 грн., з яких: 32 202,64 грн. - основний борг, 966,08 грн. - штраф, 1775,03 грн. - інфляція та 1512,45 грн. - пеня. Крім того, за істотне порушення умов договору прокуратура в інтересах позивача просить розірвати договір оренди № 6517 від 27.06.2013 та виселити відповідача із орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2014 порушено провадження у справі № 910/1140/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 09.07.2014.

У судовому засіданні 09.07.2014 у зв'язку із задоволенням усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, було оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2014.

Ухвалою суду від 30.07.2014 розгляд справи відкладався до 13.08.2014 р.

13 серпня 2013 року позивач через загальний відділ діловодства подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомляє, що після закінчення терміну дії договору відповідачем так і не було повернуто майно та використовується по даний час, відповідно борг збільшився за період користування об'єктом оренди та становить 40 967,57 грн, пеня - 2542,09 грн, збитки від інфляції - 3 462,47 грн та штраф - 1 229,03 грн. Крім цього, позивачем зазначено, що дія договору оренди припинена, а тому відпала необхідність у вимогах про розірвання договору оренди та просить суд виселити відповідача з орендованого приміщення.

У судове засідання 13.08.201 з'явилися представники сторін та прокуратури.

Представники позивача та прокуратури просили суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представники позивача та прокуратури позовні вимоги підтримали з у рахуванням заяви про збільшення розміру та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач проти позовних вимог не заперечував, визнав факт заборгованості у сумі заявленій позивачем та підтвердив факт припинення дії договору оренди.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників орану прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

Як встановлено судом 27 червня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № 6517 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - договір оренди), на підставі якого орендодавцем передано у строкове платне користування орендарю державне нерухоме майно - нежилі приміщення, на першому поверсі, загальною площею 117,36 кв.м., розмішене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» (надалі - балансоутримувач).

Відповідно до п.2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

27.06.2013 на виконання умов договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна площею 117,36 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку -грудень 2012 р. - 5611,64 грн.

В пункті 3.3. договору оренди сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 договору оренди перерахування здійснюється орендарем до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати - до державного бюджету, 30 % орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Пунктом 5.3 договору оренди визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 27.06.2013 до 27.06.2014 включно.

За доводами органу прокуратури та позивача, відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів в результаті чого виник борг за період з червня 2013 по червень 2014 у розмірі 40 967,57 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 27.06.2013 р.) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент вирішення спору заборгованості зі сплати орендної плати 40 967,57 грн., яка виникла за період з червня 2013 р. по червень 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.6. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Доказів сплати вказаної заборгованості зі сплати орендних та інших платежів відповідачем суду не надано, суму боргу останнім визнано.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 40 967,57 грн, яке виникло за період з червня 2013 р. по червень 2014 р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 542,09 грн, збитки від інфляції у розмірі 3 462,47 грн та штраф у розмірі 1 229,03 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7. договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенню відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У п. 3.8 договору сторони визначили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів понад три місяці, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 542,09 грн, збитків від інфляції у розмірі 3 462,47 грн та штрафу у розмірі 1 229,03 грн, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також прокуратурою та позивачем заявлені позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого нежитлового приміщення загальною площею 117,36 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з тих підстав, що договір оренди майна закінчився, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для користування такими приміщеннями.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 27.06.2013 до 27.06.2014 включно.

Відповідно до п. 10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 5.10. договору у разі припинення або розірвання цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язується повернути майно протягом трьох робочих днів.

Отже, умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

В матеріалах справи відповідний акт відсутній та не поданий сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було, тому відповідач безпідставно займає спірне майно.

Відповідно до п. 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимога позивача щодо виселення відповідача з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 117,36 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03058 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825; одержувач ВДК у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду бюджетних установ) заборгованість за договором оренди у розмірі 40 967 (сорок тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 57 коп.; пеню у розмірі 2 542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн 09 коп.; збитки від інфляції у розмірі 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн 47 коп. та штраф у розмірі 1 229 (одну тисячу двісті двадцять дев'ять) грн 03 коп.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (03058 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення, загальною площею 117,36 кв.м., розмішене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад».

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03058 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.