Ухвала суду № 40159092, 07.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/722/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, представник на підставі довіреності

відповідача - Юрчук Д.А., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Кам'янець-подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду 20.05.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив проте, що позивачем не було надано достатньо документів, які б підтверджували його витрати та здійснення господарських операцій з контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених в запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 342601 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за липень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.10.2013 №531/22-09-17-02/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2013 року".

На підставі висновків акту перевірки від 21.10.2013 №531/22-09-17-02/НОМЕР_1, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0016191702 та №0015841702.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у Хмельницькій області (первинна скарга від 15.11.2013 №100). За результатами розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення, відповідно до якого частково скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 31.10.2013 року №0015841702 в сумі 98119,00 грн. зменшення бюджетного відшкодування ПДВ та в сумі 24530,00 грн. штрафної (фінансової) санкції; частково скасовано податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 31.10.2013 №0016191702 в сумі 382287,00 грн. основного платежу з ПДВ та в сумі 191144,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції; Кам'янець-Подільську ОДПІ зобов'язано винести окреме податкове повідомлення-рішення про зменшення ПДВ у сумі 808,00 грн., направлене ФОП ОСОБА_4 в листопаді місяці 2012 року у погашення податкового боргу з цього податку.

Листом ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 12.12.2013 року №9170/7/22-01-10-02-12 зобов'язано Кам'янець-Подільську ОДПІ провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_4, оскільки за розглядом первинної скарги позивача встановлено, що при розрахунках обсягів умовного продажу газу, який не використаний в господарській діяльності, перевіркою враховані фактичні обсяги придбання ФОП ОСОБА_4 газу, які підтверджені відповідними актами приймання-передачі, що призвело до невірного донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в окремих звітних періодах.

У зв'язку з чим посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку у сумі 342601,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за липень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.01.2014 №31/22-09-17-02/НОМЕР_1, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення вимог: 1) пп."а" п.185.1 ст.185, пп."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.п."г" п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_4 завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 244482,00 грн.; 2) пп."а" п.185.1 ст.185, пп."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.п."г" п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_4 занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 203621,00 грн., в тому числі: листопада 2012р. (рядок 25 декларації) на 625,00 грн., грудня 2012р. (рядок 25 декларації) на 63196,00 грн., лютого 2013р. (рядок 25 декларації) на 47036,00 грн., березня 2013р. (рядок 25 декларації) на 8464,00 грн., квітня 2013р. (рядок 25 декларації) на 41058,00 грн., травня 2013р. (рядок 25 декларації) на 43242,00 грн.; 3) пп."а" п.185.1 ст.185, пп."а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.п."г" п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_4 завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2012р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 24667,00 грн., січня 2013р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 51467,00 грн., березня 2013р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 37317,00 грн. та червня 2013р. (рядок 19, 20.2 декларації) на 131031,00 грн.; 4) п.п."г" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: ФОП ОСОБА_4 занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягали нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 808,00 грн. за листопад 2012 року (згідно картки особового рахунку, станом на 20.12.2012 року сума податкового боргу з ПДВ складала 808,35 грн.).

На підставі висновків акту перевірки від 10.01.2014 №31/22-09-17-02/НОМЕР_1 та рішення ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 13.01.2014 №338/10/22-01-10-03-14, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000441702 від 23.01.2014 року, №0000501702 від 24.01.2014 року, №0000521703 від 24.01.2014 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 31.10.2013 №0016191702 та №0015841702 та від 23.01.2014 №0000441702, від 24.01.2014 №0000501702 і №0000521703, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України (повторна скарга від 25.01.2014).

За результатами розгляду повторної скарги, Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 10.02.2014 №763/К/99-99-10-01-03-14, відповідно до якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ від 23.01.2014 №0000441702, від 24.01.2014 №0000521703 та №000501702 та рішення ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 13.01.2014 №338/10/22-01-10-03-14 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000441702 від 23.01.2014, №0000501702 від 24.01.2014 та №0000521703 від 24.01.2014 позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог враховуючи наступні обставини.

Так, податковим органом на підставі акту перевірки від 10.01.2014 року №31/22-09-17-02/НОМЕР_1 та рішення ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 13.01.2014 року №0000441702 від 23.01.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 305431 грн., в тому числі 203621 грн. за основним платежем та 101810 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення №0000501702 від 24.01.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) по податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 305608,25 грн., з яких основний платіж - 244482 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 61120,25 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000521703 від 24.01.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1212 грн., з яких 808 грн. за основним платежем та 404 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для визначення податкових зобов'язань є викладені в акті перевірки №31/22-09-17-02/НОМЕР_1 від 10.01.2014 року висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 331244,00 грн. (в тому числі в листопаді 2012 року на 60353,00 грн., в грудні 2012 року на 8584,00 грн., в січні 2013 року на 50846,00 грн., в лютому 2013 року на 12087,00 грн., в березні 2013 року на 45781,00 грн., в квітні 2013 року на 38055,00 грн., в травні 2013 року на 36297,00 грн., в червні 2013 року на 64612,00 грн., в липні 2013 року на 14629,00 грн.) внаслідок документального не підтвердження ФОП ОСОБА_4 проведення ремонтних робіт на АГНКС та списання втрат газу на ремонтні роботи понад 10% від загальної кількості вхідного газу (в той час як відповідно до Керівництва з експлуатації ПЕК 43.000.000.000 РЕ втрати газу при експлуатації АГНКСМ-200 та АГНКС-75 складають 5% або 67237м3. монтаж двох заправок АГНКСМ-200 та АГНКС-75 ФОП ОСОБА_4 проведений на 1 господарській одиниці АГНКС) та завищення податкового кредиту у червні 2013 року на 15971 грн. внаслідок безпідставного (оскільки до перевірки не надано податкову та видаткову накладну на придбання товарів (послуг) від вказаного контрагента, інших документів, що підтверджували б факт придбання та оплати товарів (послуг)) віднесення до складу податкового кредиту ПДВ суму ПДВ у розмірі 15971,44 грн. по контрагенту ТзОВ "Скела Терциум".

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що у перевіряємий період позивач здійснював реалізацію компримованого природного газу. Реалізація газу позивачем проводилась з використанням АГНКС-75 та АГНКС-200. АГНКС призначено для стискання, охолодження та осушення (з виділенням вологи) природного газу, який після цього через фільтр та клапан підтримки тиску надходить на заправочні колонки.

Згідно з розробленим проектом та технологічної схеми розміщення АГНКС-75 та АГНКС- 200, весь отриманий з підвідного газопроводу природний газ послідовно проходить спочатку через АГНКС-200, потім через АГНКС-75 і після подвійної очистки та осушення потрапляє в колонки для заправки автомобілів.

Даний технологічний процес передбачений правилами експлуатації та відображений в акті перевірки.

Відповідно до керівництва з експлуатації АГНКС-75 втрати газу при експлуатації становлять 5%, така ж втрата газу визначена керівництвом з експлуатації АГНКС-200.

Отже, позивач правомірно списував технологічні витрати у розмірі 5% на кожну АГНКС, оскільки процес проходження газу через АГНКС передбачає технологічні витрати, пов'язані з його очисткою та осушенням. Аналогічна позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.12.2009 року та від 18.12.2013.

Технологічні втрати газу більш як 5% також прослідковуються з досліджених судом добових звітів показників вузлу обліку, відповідно до яких середньодобова втрата газу на обох АГНКС складає близько 25%.

Оскільки весь придбаний позивачем газ поступає на АГНКС-75 та АГНКС-200, на кожній з яких відбувається технологічний процес, в результаті якого втрачається 5% газу, тому є правомірним списання втрат газу на ремонтні роботи понад 10% від загальної кількості вхідного газу.

Згідно керівництва по експлуатації АГНКС-75 та АГНКС-200 потребують постійного ремонту, зокрема: через кожні дві години необхідно здійснювати ручну продувку газу; в нормальному режимі роботи станції свіча передбачена для викиду в атмосферу втрат газу із сальників, клапанів підтримки тиску, викиду газу запобіжних клапанів, викиду газу при спустошені акумуляторного блоку; технологічні викиди працюючої станції не перевищують 36 куб. м. один раз на 2 години. Аварійний викид газу відповідає ємності встановленого акумуляторного блоку. Таким чином експлуатація АГНКС без продувки газу, ремонтних робіт неможлива.

Так, працівниками позивача, які пройшли спеціальне навчання, проводились ремонтні роботи, про що робилась відмітка у журналі.

Витрати позивача, які пов'язані з проведенням ремонтних робіт, підтверджуються копіями звітів ЗІП, видатковими накладними, записами у робочому журналі, актами про проведенні ремонтні роботи, зведеними реєстрами списання природного газу, відомості ЗІП по АГНКС-75 та АГНКС-200, актами приймання виконаних підрядних робіт, комплектовочними відомостями, податковими накладними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не доведено неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 15971,44 грн. по контрагенту ТзОВ "Скела Терциум".

Разом з тим судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність посилань відповідача на недотримання позивачем Правил безпечної експлуатації та обслуговування обладнання автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.2002 №369 (далі - Правила) під час ведення бухгалтерського та податкового обліку, оскільки зазначені Правила регламентуються організацію роботи з охорони праці, безпечної експлуатації та обслуговування обладнання АГНКС та входять до покажчика нормативно-правових актів з питань охорони праці станом на 1 липня 2010 року, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 07.07.2009 №109.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем сформовано податковий кредит за період, що перевірявся, зокрема визначено обсяг витрат газу при проведені ремонтних робіт в загальному обсязі і на власні непередбачувані витрати, віднесено ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками газу у попередніх звітних періодах, віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по контрагенту ТОВ "Скела Терциум", задекларовано залишок від'ємного значення ПДВ у жовтні та листопаді 2012 року.

Отже, позивачем правомірно заявлено про відсутність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відсутності правових відносин між позивачем та ПБКФ "Фобос-2". Хоча в апеляційній скарзі відповідач вказує на наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують господарські операції позивача та ПБКФ «Фобос-2», проте в матеріалах справи останніх не має.

Щодо твердження представника податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України та неправомірно стягнуто судовий збір шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11, який був чинний на момент прийняття постанови судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 серпня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.