Ухвала суду № 40153918, 11.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7158/14 Справа № 443/1792/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Гудим О. М. Доповідач - Черненкова Л.А. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Дерев`янка О.Г., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Видюковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення та за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 жовтня 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із зазначеним позовом, за яким просив суд з урахуванням уточненого позову від 08.01.2013 року звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 77,10 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DNM0GA0000005491 від 29.08.2008 року) ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі Державної міграційної служби України. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 28 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNDМ0GА0000005491, згідно якого відповідач 28.08.2008 року отримав кредит у розмірі 20853,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням 29.08.2023 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 01.10.2012 року має заборгованість - 56108,65 доларів США, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.10.2012 року складає 448308,11 грн., яка складається з наступного: 20988,95 долар США - заборгованість по кредиту; 12078,42 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3127,03 долар США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17212,61 долар США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,29 долар США - штраф (фіксована частина); 2670,35 долар США - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і відповідач ОСОБА_2 29.08.2008 року уклали договір іпотеки №DNM0GA0000005491, згідно з яким відповідач надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 77,10 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна іпотеки дорівнює 138448 грн. 57 коп. Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, вважають, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та ст.629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, а тому відповідачі підлягають виселенню з житла, яке є предметом іпотеки.

28 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про розірвання кредитного договору, посилаючись на наступні обставини. 29.08.2008 року між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір №DNM0GA0000005491, відповідно до якого він отримав кредит в загальній сумі 20854,73 доларів США з фіксованою відсотковою ставкою 15% до 27.08.2023 року. Згідно п.п.8.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредитних коштів та сплату нарахованих відсотків за користування кредитом щомісяця у відповідності до графіка повернення кредиту та сплати відсотків. Починаючи з травня 2010 року він в силу обставин, а саме: фінансова криза в Україні в той період, різке зростання курсу долара США, зниження заробітної плати та подальша втрата роботи у м. Дніпропетровську у зв'язку з тим, що банк списував всю його заробітну плату на погашення заборгованості за кредитом і в нього не було коштів навіть повертатися додому, припинив виконання боргових зобов'язань згідно з графіком погашення заборгованості, що призвело до виникнення заборгованості. Для забезпечення його зобов'язань по вищевказаному кредитному договору між ним та банком 29.08.2008 року було укладено договір іпотеки №DNM0GA0000005491, предмет іпотеки - житловий будинок, в якому він проживає. Банк подав позов до нього про звернення стягнення за договором іпотеки. Проте, у його володінні крім вищевказаного будинку більше нічого не має. На даний час не працює. Однак, кредитний договір не припинений та банком продовжується нарахування відсотків та штрафних санкцій. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на вимоги ст.652 ЦК України, просив суд достроково розірвати кредитний договір №DNM0GA0000005491 від 29.08.2008 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" і ним.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2013 року об'єднані вказані позовні вимоги в одне провадження.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року ухвалено: у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та позову ОСОБА_2 - відмовити; .

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові ПАТ КБ "ПриватБанк" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі, в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_2 - рішення суду першої інстанції залишити без змін та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на те, що рішення є незаконним та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що оскільки, позичальник ОСОБА_2 одержав кредит в іноземній валюті, у забезпечення його виконання передав в іпотеку житловий будинок, загальна площа якого не перевищує 250 кв.м, вказане нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, іншого житла у нього не має, а тому у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на спірний житловий будинок слід відмовити в повному обсязі саме з підстав, передбачених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_2 та його представника на фінансову кризу, як на одну із підстав для розірвання кредитного договору, оскільки, відповідно до Постанови ПВСС України від 30.03.2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 15 - при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини, суд має враховувати положення ч. 2 ст. 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст.652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і позичальник, при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти на її девальвації, передбачити в момент укладання договору, можливість отримання кредиту в національній валюті. При укладанні кредитного договору позивач був ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них, ОСОБА_2 добровільно було обрано саме цей кредитний договір, його задовольняла форма кредитування, яка була запропонована банком. Крім цього, на момент укладання кредитного договору позивач, відповідно до вимог ст.203 ЦК України, мав необхідний обсяг дієздатності, який дозволяв в повній мірі усвідомлювати наслідки здійснення юридично значимих дій, мало місце вільне волевиявлення. Про це свідчить факт підписання позивачем не тільки кредитного договору, але й інших документів на отримання кредиту, що передувало укладанню зазначених договорів та отримання кредитних коштів банку. На момент укладання оспорюваного договору позивач був обізнаний з усіма істотними умовами кредитного договору та наслідками невиконання взятих на себе зобов'язань. Суд вважає, що у позичальника ОСОБА_2 існувала можливість при належній турботливості та обачності передбачити в момент укладання договору можливої зміни курсу гривні України до іноземної валюти виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, а також можливість отримання кредиту в національній валюті. На думку суду, в ході розгляду справи, відповідачем-позивачем ОСОБА_2 не було доведено факт істотної зміни обставин, при наявності одночасно чотирьох умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що інших підстав для розірвання оспорюваного кредитного договору ОСОБА_2 наведено не було, суд вважає, що підстав для задоволення його позову про розірвання кредитного договору не вбачається.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі Державної міграційної служби України.

Судова колегія встановила і це підтверджується матеріалами справи, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_2 отримав у позивача ПАТ КБ "Приватбанк" згідно укладеного договору №DNM0GA0000005491 кредит в розмірі 20853,90 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.08.2023 року. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_2 29.08.2008 року уклали договір іпотеки №DNM0GA0000005491, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 21003 (а.с.28-31), згідно з яким відповідач ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 77,10 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 138 448 грн. 57 коп.

Позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим за ним станом на 01.10.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 56108,65 доларів США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.10.2012 року складає 448 308,11 грн.

ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до вимог ст.ст.3, 4 ЦПК України та ст.20 ЦК України обрав способом судового захисту вимоги про стягнення заборгованості з позичальника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцю.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про іпотеку", - іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 577 ЦК України передбачає нотаріальне посвідчення договору застави та реєстрація застави, що підлягає застосуванню і до договору іпотеки.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України "Про іпотеку", - суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Матеріали справи не містять доказів спричинення збитків іпотекодержателю чи зміну обсягу прав у зв'язку з порушенням розглянутих договірних відносин сторін у справі.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (набрав чинності 07.06.2014 року) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя ..., яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника ... у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна ... не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв.метрів для житлового будинку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказаний закон регламентує правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі і вірно застосував його до виниклих правовідносин.

Таким чином, позовні вимоги про звернення стягнення на будинок - предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 29.08.2008 року шляхом його продажу та про виселення відповідачів з цього будинку зі зняттям з реєстраційного обліку є безпідставними, недоведеними та такими, що суперечать вищевказаним нормам Закону у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно п.2 ст. 308 ЦПК - не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі Державної міграційної служби України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, що не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді