Рішення № 40150574, 15.08.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковалевич С.П., Оніпко О.В.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2; про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням від 20 грудня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк" або Банк) задоволено:

- звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 100, 4 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1, та належить відповідачу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), місце проживання: 33000 АДРЕСА_1) для задоволення вимог позивача (рахунок №29090000000113 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код 09807750, місцезнаходженя: м. Харків, проспект Московський, 60), що виникли з кредитного договору №11211724000;

- встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з додержанням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнуто із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ "УкрСиббанк" 3 441 гривень судового збору.

8 квітня 2014 заяву відповідача про перегляд заочного рішення судом залишено без задоволення.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач покликається на його незаконність та необґрунтованість через неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

На її обґрунтування зазначала про неврахування судом тих обставин, що відносини з приводу іпотеки регулюються Законом України "Про іпотеку". Суд безпідставно взяв до уваги обставини, що наведені у позові, однак не підтверджені жодними доказами. Оскільки термін повернення кредиту ще не закінчився, тому підстав для звернення стягнення на заставлене майно у суду не було.

Суд усупереч роз'ясненням пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що передбачені п. 41 постанови №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", не дав належної оцінки спірним правам і обов'язкам сторін.

Не погоджувалася із розрахунками Банку, вважаючи, що позичальник не повернув на користь кредитодавця 30 280 доларів США простроченого основного боргу, 43 800, 24 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 30 661, 38 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за час із 21.06.2012 року по 21.06.2013 року), 43 886, 06 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за час із 21.06.2012 року по 21.06.2013 року). Крім того, пеня і прострочена заборгованість за процентами значно перевищують розмір заподіяних ПАТ "УкрСиббанк" збитків. Тому остаточний розмір заборгованості є меншим і неспівмірним із вартістю іпотечного майна, яку сторони визначили у договорі у 540 000 гривень.

Вважала, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України щодо незазначення мотивів, з яких він знайшов наявність чи відсутність фактів, що обґрунтовують вимоги чи заперечення, відхилення чи врахування одних доказів перед іншими, застосування наведених у рішенні нормативно-правових актів та п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі".

З цих підстав просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 20 грудня 2013 року і ухвалити нове - про відмову в позові ПАТ "УкрСиббанк".

У поданих запереченнях ПАТ "УкраСиббанк", вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позов ПАТ "УкрСиббанк", суд першої інстанції виходив з того, що позичальником порушено набуті зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на користь кредитодавця, а вимогу на дострокове повернення всіх спірних коштів позивач як іпотекодержатель управі задовольнити шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що був наданий майновим поручителем на забезпечення кредитного зобов'язання.

Погоджуючись з правильністю висновків суду про задоволення позову на час ухвалення оскаржуваного рішення, право колегії суддів на залишення його без змін унеможливлюється набранням чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Матеріалами справи встановлено, що 10 вересня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11211724000, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник одержав 80 198 доларів США зі строком повернення кредиту до 6 вересня 2017 року зі сплатою 12, 4 відсотків за користування коштами з можливістю перегляду розміру процентної ставки кожного наступного місяця (а.с. 7-10).

10 вересня 2007 року та 22 січня 2009 року між ними укладено додаткові договори, якими змінено графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с. 12, 16)

Повернення ОСОБА_2 кредитних коштів забезпечено іпотекою, про що того ж числа між Банком як іпотекодержателем і відповідачем як майновим поручителем укладено іпотечний договір №63164. За його умовами майновий поручитель надала в іпотеку квартиру з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 100, 4 кв.м., загальною вартістю згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №15648731 від 20.08.2007 року, виданого Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" - 50 878 гривень, яка знаходиться в АДРЕСА_1, що належить їй на підставі рішення Рівненського міського суду від 31.07.2007 року і зареєстроване у Комунальному підприємстві "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 20.08.2007 року за реєстраційним №19988536, номер запису 91-68091 в книзі №238, а також відповідної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 20-21, зв.).

Вважаючи, що через порушення позичальником кредитних зобов'язань виникла заборгованість у 113 294, 24 доларів США, з яких: 69 494 доларів США склала заборгованість за кредитом, 43 800, 24 доларів США - прострочена заборгованість за процентами, 30 661, 38 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за час із 21.06.2012 року по 21.06.2013 року), 43 866, 06 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за час із 21.06.2012 року по 21.06.2013 року), що підлягає поверненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, ПАТ "УкрСиббанк" звернувся з відповідним позовом до ОСОБА_1 (а.с. 1-2, зв.).

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 11 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Пункти 5.1, 5.2 іпотечного договору передбачають право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за цим правочином та за кредитним договором, яке виникає в іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, у т.ч. при простроченні належного платежу і згідно із розділом 4 цього договору. Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: 1.) шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; 2.) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ПАТ "УкрСиббанк", звернувши стягнення на предмет іпотеки.

Однак 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Норма ст. 1 цього Закону містить умови, за яких нерухоме житлове майно, яке виступає предметом іпотеки на забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами іноземній валюті не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника). Зокрема, примусове стягнення (відчуження без згоди власника) неможливе у разі, якщо іпотечне майно використовується як місце постійного проживання позичальника\майнового поручителя і в разі, коли у позичальника (майнового поручителя) не знаходиться у власності інше нерухоме житлове майно, а також, коли його загальна площа не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Цей Закон втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та\або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені і штрафів, які нараховуються на таку основну суму заборгованості (ст. 3 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті").

З урахуванням тих обставин, що предмет іпотеки є жилим приміщенням і місцем постійного проживання ОСОБА_1, іншого нерухомого житлового майна вона у власності не має, а загальна площа обтяженої квартири складає 100, 4 кв.м., тобто є меншою за площу, коли Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не допускається звернення стягнення, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" слід відмовити.

На підставі ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 20 грудня 2013 року скасувати.

Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2; про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: