Постанова № 40134181, 08.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2014 року Справа № 803/1485/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Колєсова М.Г.,

представника відповідача Авраменко С.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Європацукор» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Європацукор» (далі - ПП «Європацукор») звернулося з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області (далі - інспекція) про визнання дій щодо складання акта перевірки протиправними та скасування припису від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2014 року інспекцією було проведено позапланову перевірку з питань дотримання законодавства про працю України. За результатами перевірки складено довідку від 16 червня 2014 року № 76, в якій зазначено про відсутність на підприємстві порушень трудового законодавства щодо предмету перевірки.

Крім того, інспекцією складено акт перевірки №03-07-22/0383, яким встановлено порушення статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), зокрема, встановлено, що окремі положення цивільно-правових договорів, укладених з ОСОБА_3, ОСОБА_4 містять умови, що регламентуються КЗпП України. На підставі вказаного акта перевірки внесено припис від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337, яким зобов'язано підприємство привести зміст цивільно-правових угод, укладених з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Позивач вважає дії інспекції щодо складання акта перевірки протиправними, оскільки перевірка з питань, що входила до її предмету, закінчилася складанням 16 червня 2014 року довідки, якою не встановлено порушень трудового законодавства. Складання після проведення перевірки 08 липня 2014 року акта перевірки з протилежними висновками не відповідають Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині дотримання порядку і строків складання акта перевірки, висновки акта перевірки не містять посилання на порушення конкретних правових норм. Стаття 21 КЗпП України, з якою пов'язує акт перевірки відповідач, містить визначення трудової угоди, однак не встановлює обов'язкових приписів поведінки.

Крім того, інспекцією встановлено, що з підрядниками за волевиявленням обох сторін укладено цивільно-правові угоди. Зазначаючи про недоліки таких договорів, інспекція здійснює втручання у правовідносини, які виникли не на підставі норм законодавства про працю, а тому виходить за межі наданих повноважень. В свою чергу, і підприємство не може в односторонньому порядку змінювати умови договору підряду. Також звертає увагу, що договір підряду має разовий характер і діяв на період заготівлі цукрових буряків, фактично з 04 по 31 жовтня 2014 року (як встановлено у довідці інспекції від 16 червня 2014 року). Тобто, на момент проведення перевірки (червень 2014 року) договір припинив свою дію, а тому не може бути змінений.

Подібність окремих умов цивільно-правового договору з нормами трудового законодавства не заборонена чинним законодавством; оцінюватися має не форма договору, а фактичні відносини між їх суб'єктами. Безпідставність вимог припису полягає і в тому, що жодна з ознак трудового договору (хоча б таких як наявність посади за штатом підприємства, виконання роботи за певною кваліфікацією, професією), наявність пільг, компенсацій, гарантій, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку не може бути виконана, бо не була обумовлена сторонами під час укладання трудового договору. Сторони договору усвідомлювали, що укладали саме цивільно-правовий, а не трудовий договір.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти позову відповідач його вимог не визнав (а.с.29-31). В обґрунтування заперечення проти позову вказав, що позапланова перевірка щодо додержання законодавства про працю, зокрема, невиплати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належних коштів за виконану роботу з 04 по 31 жовтня 2013 року згідно з договорами підряду проведена за депутатським зверненням, що скероване до інспекції прокуратурою Волинської області.

Під час проведення перевірки досліджувалися лише питання, необхідність яких стала підставою для проведення заходу. З дослідженого цивільно-правового договору від 01 жовтня 2013 року № 13/02 на предмет відповідності трудовому строковому або безстроковому договору встановлено наявність у ньому положень, що регламентуються нормами трудового законодавства (статтями 29, 61, 97 КЗпП України), про що складено акт від 12 червня 2014 року № 03-07-22/0383. Довідкою від 16 червня 2014 року так само описані встановлені перевіркою обставини та рекомендовано усунути наявні недоліки у договірних відносинах з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Інспекція не має права вносити вимогу щодо переукладення самих договорів, а лише вимагати приведення трудових відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим керівнику підприємства і було внесено припис з даною вимогою.

З наведених підстав відповідач вважає дії державного інспектора праці, який проводив перевірку, правомірними, як і сам припис, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив (а.с.59) та просить визнати протиправним і скасувати припис інспекції від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337; перевірка дій відповідача, що передували припису, підлягає оцінці судом при перевірці правомірності оскаржуваного припису.

Представник відповідача у судовому засіданні просить в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що у період з 04 по 12 червня 2014 року інспекцією на підставі наказу від 04 червня 2014 року № 62, направлення від 04 червня 2014 року № 345 було проведено перевірку ПП «Європацукор» з питань дотримання законодавства про працю України (а.с.40, 42).

За наслідками перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.10-18, далі - акт перевірки) та довідку про результати перевірки ПП «Європацукор» з питань дотримання трудового законодавства від 16 червня 2014 року № 76 (а.с.9, далі - довідка перевірки), а 03 липня 2014 року внесено припис № 03-07-22/0383-0337 (а.с.19).

Актом перевірки зроблено висновок про порушення вимог статті 21 КЗпП України. При цьому встановлено, що 01 жовтня 2013 року між ПП «Європацукор» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір підряду, у якому поряд з умовами, які носять ознаки цивільно-правового характеру, містяться норми, що регламентуються КЗпП України. Зокрема, пунктом 1.2 договору передбачено виконання роботи методом бригадного підряду відповідно до планової кількості та розстановки працівників периферійного бурякопункту; безпосереднє керівництво бригади здійснює завідуючий бурякоприймальним пунктом, що частково співвідноситься з нормами трудового законодавства. Згідно з пунктом 2.1 договору підприємство до початку робіт зобов'язується довести до відома підрядників їх права та обов'язки, правила техніки безпеки, форму та розміри оплати праці та відповідальність, що частково співвідноситься з нормами статей 29, 97 КЗПП України. Також пунктом 3.1 договору передбачено, що на період виконання робіт діє ненормований робочий день та підсумований облік витрат часу робіт, що відповідає вимогам статті 61 КЗпП України (а.с.17). Акт перевірки вручено директору підприємства ПП «Європацукор» 08 липня 2014 року та підписано ним із запереченнями щодо такого тлумачення цивільно-правового договору.

Водночас, довідкою перевірки встановлено, що зазначений договір носить переважно цивільний характер, оскільки відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору відносини сторін з приводу виконання цього договору, суперечки та інші питання, пов'язані з його виконанням або припиненням, розглядаються в порядку, передбаченому цивільним законодавством. Також перевіркою встановлено, що при укладені договору підряду трудові книжки, довідки про проходження медичного огляду, заяви на прийняття на роботу та інші документи, що подаються при прийнятті на роботу за трудовим договором, на підприємство підрядниками не подавалися. На підприємстві відсутні табелі обліку робочого часу підрядників, документи про ознайомлення працівників із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки. Заробітна плата не нараховувалася та соціальні відрахування не здійснювалися; відсутні договори про матеріальну відповідальність (а.с.9).

Приписом від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337 зобов'язано ПП «Європацукор» привести зміст цивільно-правової угоди, укладеної з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, у відповідність до вимог чинного законодавства України (а.с.19).

Перевіряючи дії відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та оскаржуваний припис, суд виходить із загального принципу встановлення правового порядку, закріпленого частиною другою статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень закріплені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірності припису від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337.

Реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, про зайнятість населення, про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є основним завданням Державної інспекції України з питань праці (Держпраці України), яка входить до системи органів виконавчої влади. Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункти 1, 3, 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011).

Відповідно до Положення про Територіальну державну інспекцію з питань праці у Волинській області, затвердженого наказом Державної інспекції України з питань праці від 15 листопада 2011 року № 11 (а.с.33-39), відповідач здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій … (пункт 2.1 Положення). Пунктом 2.3 Положення передбачено, що для виконання покладених завдань інспекція має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603, далі - Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 390 право на проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів. Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

З досліджених письмових доказів слідує, що позапланова перевірка позивача проведена головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області Луцюком О.Л., що відповідає пункту 2 Порядку № 390.

Серед підстав, які дають право на організацію позапланової перевірки, у статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що позапланова перевірка позивача організована інспекцією у зв'язку із надходженням із прокуратури Волинської області депутатського звернення щодо невиплати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 коштів за виконану роботу з 04 по 31 жовтня 2013 року згідно з договором підряду (а.с.45-47). Таке звернення є підставою для організації позапланової перевірки відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З огляду на порушене у зверненні питання з'ясуванню підлягало дотримання трудового законодавства з питань оплати праці конкретним особам.

Разом з тим, за правилами частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», пункту 3 Порядку № 390, у такому випадку позапланова перевірка може бути проведена за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Суду надано копію листа Держпраці України про погодження проведення позапланової перевірки з порушених у зверненні питань (а.с.43-44).

Порядком № 390 також передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (пункт 7).

Частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідач доводить, що акт перевірки був складений та зареєстрований у встановленому порядку - в журналі реєстрації актів перевірок, протоколів, приписів 12 червня 2014 року, тобто, в останній день перевірки (а.с.56). Записи про відмову уповноваженого представника об'єкта перевірки від отримання акта перевірки в останній день перевірки, тобто, 12 червня 2014 року, в самому акті відсутні. Разом з тим, судом встановлено, що акт перевірки вручений для ознайомлення та підписання керівнику ПП «Європацукор» лише 08 липня 2014 року, тобто, на 26 день після закінчення перевірки. В той же час, довідка за результатами перевірки вручена 16 червня 2014 року - у день її складання. Наведене дає підстави для висновку, що акт перевірки складено поза межами перевірки, а не в останній її день, хоч у журналі реєстрації акт зареєстрований 12 червня 2014 року. Обґрунтованих пояснень щодо такої поведінки відповідач не надав.

Складання довідки за наслідками перевірки та акта перевірки суперечить Порядку № 390 та положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Наведене вказує на неправомірну поведінку відповідача - невідповідність його дій нормам законодавства, що врегульовують межі та спосіб його повноважень.

Суд зауважує, що форму акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування також затверджено згадуваним вище наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390. Як слідує із акта перевірки, жодне із питань, яке входить до кола повноважень інспекції праці у сфері державного нагляду (контролю) та визначене формою акта перевірки, відповідачем не перевірялося; підтверджуючі документи інспектором не вимагалися.

Питання про відповідність укладених договорів статті 21 КЗпП України формою акта перевірки не передбачено.

Норми статті 21 КЗпП України визначають зміст поняття «трудовий договір», та вказують на право працівника на укладення трудового договору одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях, укладення особливої форми договору - контракту.

Норми вказаної статті не встановлюють правил поведінки та не містять приписів, що визначають відповідальність за відступ встановлених імперативних (визначених законом) чи недотримання диспозитивних (договірних) правил поведінки. А тому слід погодитися з доводами позивача, що посилання на статтю 21 КЗпП України в акті перевірки не може встановлювати склад правопорушення законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування, якими визначається зміст державного контролю (нагляду) відповідача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті індивідуальної дії, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на такому.

Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором.

За умовами статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи та передачі певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. А тому стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суд, аналізуючи відмінність між цивільною угодою та трудовим договором зауважує, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.

За цивільно-правовим договором (договором підряду), укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. При цьому процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Судом встановлено, що між ПП «Європацукор» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 укладено договір підряду № 13/02 про виконання робіт на бурякоприймальному пункті підприємства (а.с.20-21). Цей договір досліджувався при проведенні перевірки інспектором.

Так судом встановлено, що предметом договору є виконання робіт з приймання зберігання, відвантаження цукрових буряків для підприємства на бурякоприймальному пункті на сезон заготівлі цукрових буряків урожаю 2013 року (з початку робіт до закриття бурякоприймального пункту). Договором обумовлено такі його істотні умови, як предмет договору, права та обов'язки сторін, облік робочого часу та оплата праці, відповідальність сторін, термін дії договору та інші умови. Зокрема, договором обумовлено, що відносини сторін з приводу виконання договору носять цивільний характер та обмежуються його умовами; суперечки з приводу цього договору та інші питання, які виникають при його виконанні, припиненні, розглядаються в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Зазначаючи про недоліки цивільно-правового договору (схожість його положень з окремими нормами, які визначені КЗпП України), відповідач по суті здійснює втручання у правовідносини, які обумовлені диспозитивною поведінкою їх учасників - суб'єкта господарювання та окремих фізичних осіб - які домовилися про врегулювання таких відносин через норми цивільного законодавства, в тому числі і розв'язання усіх суперечок з приводу виконання і припинення договору, якщо такі мали місце.

Докази звернення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до позивача із заявою про укладання трудового договору або прийняття на роботу відсутні. Не надано суду і доказів про відповідність фактичних відносин підрядників та підприємства відносинам, що підлягають врегулюванню трудовим законодавством. Разом з тим, укладені цивільно-правові договори не визнані у встановленому порядку недійсними. Докази, що вказані угоди між позивачем та фізичними особами не є вільним волевиявленням, а укладені під впливом насильства, обману чи впливом тяжкої обставини також відсутні. Договір підписаний його сторонами та волевиявлення сторін спрямоване на виникнення не відносин трудового найму, а відносин цивільно-правового характеру з виконання підрядних робіт.

Крім того, суд також звертає увагу на той факт, що чинне законодавство забороняє примушування осіб укладати трудовий договір; при укладенні цивільно-правового договору сторони вільні у формулюванні його умов.

Змушування відповідачем через припис від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337 привести договори укладені на строк, який уже минув на час проведення перевірки, у відповідність до чинного законодавства є втручанням у внутрішню діяльність суб'єкта господарювання.

В свою чергу, припис є розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю).

У розумінні частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до частини сьомої статті 7 вказаного Закону у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис складено державним інспектором праці, який проводив перевірку, з порушенням вказаного вище строку: перевірка закінчилася 12 червня 2014 року, а припис внесено тільки 03 липня 2014 року, що вказує на ще одне порушення порядку здійснення перевірки відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Зважаючи на численні порушення відповідачем, допущені при проведенні перевірки та оформленні її результатів, а також на недотримання відповідачем принципу правового порядку при виконанні власних повноважень, невстановлення під час проведення перевірки позивача порушень з його боку норм законодавства про охорону праці чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю шляхом прийняття постанови, з урахуванням заяви позивача про уточнення предмету позову, про визнання протиправним та скасування припису від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за приписами статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити судові витрати, що ним підтверджені документально, - відшкодувати судовий збір, сплачений ним при поданні адміністративного позову у розмірі, визначеному пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовів немайнового характеру, а саме 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 73,08 грн.

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказу Міністерства соціальної політики України 02 липня 2012 року №390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області від 03 липня 2014 року № 03-07-22/0383-0337.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Європацукор» (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул. Заводська, 18, ідентифікаційний код 31979894) судові витрати у сумі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 13 серпня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк