Постанова № 40129439, 11.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. Справа №918/419/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Новіков О.Є. (довіреність від 17.12.2013 року)

відповідачів - не з'явились

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс"" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 року у справі №918/419/14

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

Відповідачі:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар""

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс""

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Бізнес-гранд"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області №918/419/14 від 16.06.2014 року (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено, визнано недійсним Договір відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Котнар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар Плюс"". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Котнар" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 609 грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар Плюс"" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 609 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що оскільки право вимоги грошових коштів з ПП "Бізнес Гранд" перебуває в заставі ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Торговий дім "Котнар"" не мав права укладати договір відступлення права вимоги без погодження з ПАТ "Укрсоцбанк".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс" оскаржило в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач-2 просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилається на те, що ТОВ "Торговий дім "Котнар"" відступило ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс"" право вимоги від Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" сплати грошових коштів за отриманий товар в сумі 839 162,00 грн., які не були предметом Договору застави майнових прав №730/024-01К/1 від 23.05.2008 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/419/14 від 10.07.2014 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс"" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 року у справі №918/419/14.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №918/419/14 від 11.08.2014 року у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Огородніка К.М., Бригинець Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І. Ю., суддя Бучинська Г.Б.

ПАТ "Укрсоцбанк" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне підприємство "Бізнес-Гранд", про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року.

Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар" у судовому засіданні 05 травня 2014 року повідомив, що позов визнає, з підстав зазначених у відзиві, та просить його задоволити (а/с.108-110).

В ході розгляду справи по суті господарським судом Рівненської області встановлено наступне.

Між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар"" 23 травня 2008 року укладено Договір кредиту за овердрафтом №730/024-01К.

За умовами укладеного Договору кредиту, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредитні кошти на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором кредиту, між Відповідачем-1 та ПАТ "Укрсоцбанк" 23 травня 2008 року укладено Договір застави майнових прав №730/024-01К/1 (надалі - Договір застави).

Згідно з умовами Договору застави, Заставодавець передає Заставодержателю у якості забезпечення виконання Заставодавцем зобов'язань за Договором кредиту за овердрафтом №730/024-О1К від 23.05.2008 року, укладеним між Заставодавцем та Заставодержателем, майнові права вимоги оплати вартості товару в загальній сумі 9 120 800,00 грн.

Відповідно до Додаткового договору №2 від 27.02.2009 року про внесення змін до Договору застави майнових прав №730/024-О1К/1 від 23.05.2008 року, в заставу ПАТ "Укрсоцбанк" було передано право вимоги до Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" оплати вартості товару за Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №31/12/33 від 31.12.2007 року в розмірі 15 500,00 грн. та за Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №01/17 від 01.01.2008 року в розмірі 160 000,00 грн.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з п.1 ст.16 Закону Україну "Про заставу", право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

В провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа №4/50 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар"".

Між ТОВ "Торговий дім "Котнар"" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс"" укладено Договір відступлення права вимоги від 07 квітня 2010 року.

Відповідно до п.1 Договору відступлення права вимоги, ТОВ "Торговий дім "Котнар"" відступає ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс"" право вимоги до Приватного підприємства "Бізнес-Гранд" щодо сплати грошових коштів за отриманий товар в сумі 1 014 662,16 грн., стягнення без обмежень пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування завданих збитків у зв'язку з неналежним виконанням Боржником своїх обов'язків щодо оплати товару, отриманого ним від ТОВ "Торговий дім "Котнар"".

Згідно п.2 Договору відступлення права вимоги, право вимоги, що відступається, засвідчується договором про діяльність в якості дистриб'ютора №31/12/33 від 31.12.2007 року, Договором про діяльність в якості дистриб'ютора №01/17 від 01.01.2008 року та/або видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв та іншими документами.

Відповідно до п.2.1.2. Договору застави, ТОВ "Торговий дім "Котнар"" не має права здійснювати уступку прав на Предмет застави третім особам та повідомляти Боржника про уступку майнових прав до моменту повного виконання зобов'язань за Договором кредиту.

Згідно ст.50 Закону України "Про заставу", при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний:

виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права;

не здійснювати уступки заставленого права;

не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;

вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;

надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про те, що виходячи з того, що право вимоги грошових коштів з ПП "Бізнес Гранд" перебуває в заставі ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Торговий дім "Котнар"" не мав права укладати договір відступлення права вимоги без погодження з ПАТ "Укрсоцбанк".

Згідно із ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним визначено як один із способів захисту прав та інтересів.

Частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, виходячи зі змісту ст.ст. 203, 215 ЦК України, у випадку порушення хоча б однієї умови чинності правочину, останній може бути визнаний недійсним в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст.586 Цивільного кодексу України передбачено, що Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Вищезазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положенням ст.17 Закону України "Про заставу", відповідно до якої, Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Також, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності та необґрунтованості посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю у 3 (три) роки.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічне правове положення міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за №9 (надалі - Постанова Пленуму ВСУ №9), відповідно до п. 28 якої, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Такої самої позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який виклав свої висновки з цього питання в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ №11). Відповідно до п.2.8. Постанови Пленуму ВГСУ №11, перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

Таким чином, доводи представника ТОВ "Торговий дім "Котнар Плюс"" про те, що строк позовної давності починає перебіг з моменту укладення оспорюваного правочину є безпідставними та такими, що спростовується нормами права.

Як свідчать матеріали справи, про укладання між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 Договору відступлення права вимоги від 07.04.2010 року Позивачу стало відомо в листопаді 2013 року, коли на адресу Банку надійшла заява ліквідатора ТОВ "Торговий дім "Котнар"" - арбітражного керуючого Комлика І.С. про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 07.04.2010 року.

Приймаючи до уваги, що ПАТ "Укрсоцбанк" не був стороною оспорюваного правочину і жоден з Відповідачів не повідомив Банк про укладення такого правочину, перебіг строку позовної давності починається саме з моменту, коли Банку стало відомо про укладення такого правочину, тобто, з листопада 2013 року.

Виходячи з загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України і приймаючи до уваги положення ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку позовної давності для звернення Байку з відповідним позовом закінчується в листопаді 2016 року.

Отже, господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку, що позовна заява ПАТ "Укрсоцбанк" подана в межах строку позовної давності.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.06.2014 року у справі №918/419/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Котнар-Плюс"" - залишити без задоволення.

2. Справу №918/419/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Бучинська Г.Б.