Постанова № 40129471, 12.08.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 918/389/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Миханюк М.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пількевич В.В. - представник за довіреністю від 13.05.2014р. №14-136

від відповідача: Бондар Ю.М. - представник за довіреністю від 02.01.2014р. №03-05/7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення господарського суду Рівненської області

від 12.05.14 р. у справі № 918/389/14 (суддя Корсун В.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", м.Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 10 585 900 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2014р. у справі №918/389/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 10585900,92грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9102723,87грн. основного боргу, 333369,73грн. 3% річних, 118335,41грн. інфляційних втрат, 274253,84грн. пені та 67964,40грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у стягнення 117465,35грн. пені та прийняти в цій частині нове, яким задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 117465,35грн. пені, у стягненні якої було відмовлено.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- зазначає, що за несвоєчасне виконання умов договору №14/2481/11, позивачем, в порядку ст.549 Цивільного кодексу України та п.7.2. Договору, було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- вважає, що місцевий господарський суд не мав права зменшувати розмір нарахованої пені, оскільки при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру нарахованих штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому судом не правильно застосовано ст.83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.551, 549 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України;

- вказує, що зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови;

- обґрунтовує, що оскаржуване рішення в частині зменшення суми стягуваної пені не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства, оскільки зменшення розміру пені не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.08.2014р..

Згідно розпорядження в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Павлюк І. Ю., судді Гудак А.В., Миханюк М.В..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Відповідач в письмовому відзиві від 12.08.2014р. №03-05/2603/2173 на апеляційну скаргу, а також його представник в судовому засіданні 12.08.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що місцевий господарський суд достеменно встановив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3.ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру пені, прийняв законне і обґрунтоване рішення, та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" (покупець) укладено договір №14/2481/11 (далі - договір) на купівлю-продаж природного газу, згідно п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (а.с.10-15).

Згідно п.2.1 договору №14/2481/11, продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 24651,010тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів у 2011р.: жовтень - 1101,600тис.куб.м., листопад - 2804,900тис.куб.м., грудень - 3667,900тис.куб.м., у 2012р.: січень - 3225,290тис.куб.м., лютий - 2824,700тис.куб.м., березень - 2501,550тис.куб.м., квітень - 1240,030тис.куб.м., травень - 180,330тис.куб.м., червень - 176,620тис.куб.м., липень - 174,720тис.куб.м., серпень - 92,870тис.куб.м., вересень - 176,620тис.куб.м., жовтень - 1112,120тис.куб.м., листопад - 2277,280тис.куб.м., грудень - 6483,880тис.куб.м..

Відповідно до п.5.2 договору №14/2481/11 ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3023,50грн., без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податком на додану вартість, крім того ПДВ- 20%, всього з ПДВ 3700,76грн.. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 342грн..

Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3368,97грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4042,76грн..

Пунктом 6.1 договору №14/2481/11 сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В силу п.7.2 договору №14/2481/11 у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми прострочення платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Додатковою угодою №1 до договору на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2481/11 внесено зміни до п.5.2 та викладно його в новій редакції, зокрема (а.с.16):

- ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3382грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3382грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4139,57грн.. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46грн., всього з ПДВ - 362,76грн..

Додатковою угодою №2 до договору на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2481/11 внесено зміни до п.5.2 та викладно його в новій редакції, зокрема (а.с.17):

- ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3382грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3382грн., крім того цільова надбавка - 2% та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3449,64грн.. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46грн., всього з ПДВ - 362,76грн.. У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто-газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000куб.м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45грн., разом з ПДВ - 314,70 грн..

Додатковою угодою №3 до договору на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2481/11 внесено зміни до п.2.1 щодо обсягу переданого природного газу та встановлено, що з 01.07.2012р. п.5.2 статті 5 "Ціна газу" викладено у наступній редакції (а.с.18-19): "Ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3509грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12грн., всього з ПДВ - 366,72грн..

До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3884,78грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96грн., всього з ПДВ - 4661,74грн..

На виконання умов договору на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2481/11 продавець передав у повному обсязі, а покупець прийняв імпортований природний газ в об'ємі 5292,162тис.куб.м. на загальну суму 24079841,64грн., що підтверджується складеними між ними актами приймання-передачі природного газу (а.с.21-22).

Проте, покупець свої зобов'язання по оплаті коштів за спожитий природний газ згідно договору на купівлю-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2481/ не виконав, прострочивши оплату за поставлений газ в жовтні-грудні 2011р., а за спожитий природний газ в грудні 2012р. не розрахувався.

24.09.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (новий боржник) укладено договір №13/4015 про переведення боргу (далі - договір №13/4015), згідно п.1.1 якого, за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договорами: №14/2318/11 від 30.09.2011р., №13/2718-ТЕ-28 від 25.12.2012р., №14/2481/11 від 30.09.2011р., №13/2719-БО-28 від 25.12.2012р., №14/6068/12 від 24.10.2012р., №14/6072/12 від 24.10.2012р. (а.с.8-9).

Пунктом 2.1 договору №13/4015 сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 47331336,93грн..

Відповідно до п.3.1 договору №13/4015, за цим договором до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 ст. 2 цього договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними в пункті 1.1 ст.1 цього договору.

За приписами п.4.1 договору №13/4015, новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договорами, визначеними в п.1.1 ст.1 цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.6.1 договору №13/4015).

10.02.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою від 07.02.2014р. №26/2-39-14, що підтверджується квитанцію поштового зв'язку та описом вкладення у цінний лист, в якій просив останнього погасити заборгованість в розмірі 9102723,87грн. за спожитий газ, в тому числі сплатити штрафні санкції в сумі 1141207,23грн. (а.с.36-38).

Проте, відповідь на зазначену вище вимогу в матеріалах справи відсутня.

Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання по оплаті коштів за спожитий газ згідно договору від 30.09.2011р. №14/2481/11 на купівлю-продаж природного газу у жовтні - листопаді 2012р. виконано у повному обсязі, а за спожитий газ у грудні 2012р. - частково, зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 9102723,87грн., при цьому відповідач свої зобов'язання перед позивачем по виконанню договору від 24.09.2013р. №13/4015 про переведення боргу не виконав.

За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 10585900,92грн., з яких 9102723,87грн. - основний борг, 391791,19грн. - пеня, 637109,67грн. - 7% штрафу, 335741,44грн. - 3% річних, 118453,75грн. - інфляційні втрати (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на те, що 24.09.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (новий боржник) був укладений договір №13/4015 про переведення боргу, згідно умов якого, первісний боржник переводить на нового боржника борг, який виник у первісного боржника перед кредитором, в тому числі за договором №14/2481/11 від 30.09.2011р., а тому відповідно до п.3.1 договору №13/4015 до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними в п.1.1 договору №13/4015.

28.04.2014р. відповідачем подано заяву про застосування строків спеціальної позовної давності по стягненню штрафу за прострочення виконання зобов'язання (а.с.72).

На обґрунтування вказаної вище заяви відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язання допущене позивачем починаючи з 15.10.2012р., а за зобов'язаннями грудня 2012р. - з 15.01.2013р., відтак позивач при нарахуванні штрафу пропустив строк спеціальної позовної давності, який щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) складає один рік, оскільки із позовною заявою позивач звернувся 28.03.2014р..

12.05.2014р. позивачем подано пояснення щодо строків позовної давності, в яких зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення штрафу не є пропущеним, оскільки відповідно до п.7.2 договору на купівлю-продаж природного газу №14/2481/11 від 30.09.2011р. початок перебігу строку позовної давності починається з 20.02.2014р., тобто після спливу трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача про сплату боргу (а.с.79-80).

12.05.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги заперечив (а.с.90-91).

Також, 12.05.2014р. відповідачем подано заяву в порядку п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в якій останній вказує, що на даний час тарифи, які використовує Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", не відповідають фактичним витратам з надання послуг теплопостачання. На сьогоднішній день відповідачу не відшкодовано різницю в тарифах за 2012р. в сумі 15987253,56грн.. Договори та реєстр заборгованості з різниці в тарифах поданий НАК "Нафтогаз України", однак договори не підписані, заборгованість з різниці в тарифах не реструктуризована, тому підстави сплачувати вказану заборгованість у відповідача відсутні. Крім того, відповідач вказує, що систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не може належним чином виконувати зобов'язання з оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет. Так, станом на 05.05.2014р. заборгованість населення за спожиту теплову енергію складає 49594,5тис. грн., а юридичних осіб (в т.ч. бюджетних установ, відомчого житла та інших споживачів) 19177,1тис.грн., а загальна заборгованість становить 68771,6тис.грн. Враховуючи наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" просить суд, зменшити розмір пені на 50% (а.с.83-87).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2014р. №918/389/14 позов задоволено частково (а.с.95-98).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору від 30.09.2011р. №14/2481/11 на купівлю-продаж природного газу сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.1.1 договору від 24.09.2013р. №13/4015 про переведення боргу, за згодою кредитора (НАК "Нафтогаз України") первісний боржник (КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради) переводить на нового боржника (ТОВ "Рівнетеплоенерго") борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договорами, в тому числі і договору №14/2481/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору від 30.09.2011р. №14/2481/11 на купівлю-продаж природного газу позивач передав імпортований природний газ в об'ємі 5292,162тис.куб.м. на загальну суму 24079841,64грн., що підтверджується складеними актами приймання-передачі природного газу проте, відповідач у встановлений договором строк свої зобов'язання по сплаті коштів за природний газ виконав частково.

Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 9102723,87грн. згідно договору від 30.09.2011р. №14/2481/11 купівлі-продажу природного газу та договору від 24.09.2013р. №13/4015 про переведення боргу і не спростував наявність заборгованості у вказаному розмірі.

При цьому, відповідач в письмовому відзиві від 12.08.2014р. №03-05/2603/2173 на апеляційну скаргу зазначає, що нарахування основної заборгованості в сумі 9102723,87грн. позивач провів на підставі договору купівлі-продажу природного газу №14/2481/11 від 30.09.2011р., актів приймання-передачі від 31.01.2013р., що були підписані повторно, актів звіряння розрахунків від 24.09.2013р. та за якими донараховано обсяги природного газу на підставі Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010р. №288, що скасована, а тому позивач мав би здійснити перерахунок суми основного боргу.

Однак, колегією суддів зазначені вище відповідачем пояснення до уваги не беруться, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження визнання недійсними повністю або в частині договору купівлі-продажу природного газу №14/2481/11 від 30.09.2011р., договору №13/4015 про переведення боргу від 24.09.2013р., укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (новий боржник), відповідних актів приймання-передачі природного газу та акту звіряння розрахунків за поставлений по договору природний газ.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9102723,87грн. боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, здійснений місцевим господарським судом розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу у жовтні, листопаді та грудні 2012р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 118335,41грн. інфляційних втрат та 333369,73грн. 3% річних, а у стягненні 118,34грн. інфляційних втрат та 2371,71грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України слід йому відмовити.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В силу п.7.2 договору від 30.09.2011р. №14/2481/11 на купівлю-продаж природного газу, у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого природного газу має місце, то позовні вимоги про стягнення пені є підставними. При цьому, згідно проведеною місцевим господарським судом перевіркою розрахунку, розмір пені за грудень 2012р. у відповідні періоди становить 391791,19грн. та 118709,48грн. з чим і погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому судова колегія зазначає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, оскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто невиконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки.

Також, у випадку нарахування пені, яка є явно завищеною, не відповідають передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до п.1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2013р. у справі №910/8826/13, від 27.02.2014р. у справі №906/1557/13, від 03.03.2014р. у справі №906/1554/13.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, яким взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та зменшено стягуваний розмір штрафних санкцій на 30%, з огляду на таке.

На обґрунтування заяви від 12.05.2014р. №03-05/1587/1358 про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, зокрема, що дебіторська заборгованості споживачів перед відповідачем за спожитий природний газ становить 68771,6тис.грн., яка підтверджується довідкою №03-05/247/207 від 12.05.2014р.. Причини несвоєчасних розрахунків відповідача перед позивачем викликані в першу чергу невідповідністю тарифів на централізоване теплопостачання економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, що має наслідком збитковість фінансової діяльності. Станом на 12.05.2014р. відповідачу залишається невідшкодована різниця в ціні, яка складає 15987253,56грн., що підтверджується розрахунком обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання) що надана населенню.

Відтак, беручи до уваги зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача (в тому числі на момент виконання договорів), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Рівненської області та вважає нараховані суми пені неспіврозмірними порівняно із збитками кредитора, а тому зменшує їх розмір на 30%, виходячи із проведеними розрахунками, а саме пеню до 274253,84грн. від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

При цьому, покликання позивача у апеляційній скарзі на неправомірне зменшення нарахованої відповідачу пені до суми 274253,84грн, а також те, що місцевий господарський суд повинен був прийняти та об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру нарахованих штрафних санкцій наслідкам порушення до уваги колегії не береться, оскільки з наданих позивачем пояснень по справі про своє скрутне фінансове становище не вбачається саме причинного-наслідкового зв'язку між простроченням оплат з боку відповідача та таким становищем позивача, а також те, що ймовірні збитки від знецінення грошових коштів компенсуються за рахунок стягненої судом суми штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до ст.258 ЦК України та строки позовної давності враховуючи приписи ст.267 ЦК України, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 637190,67грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2014р. у справі №918/389/14 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2014р. у справі №918/389/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.

2. Справу №918/389/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Миханюк М.В.

Віддрук. прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),

3 - відповідачу (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27),

4 - в наряд.