Ухвала суду № 40124631, 27.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 року

справа № 2а-7675/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі №2а-7675/10/0470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» звернулось до суду з адміністративний позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000702302/0 від 16.06.2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 847903,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачем зроблено протиправний висновок про те, що реалізація товару за ціною нижчою за його придбання свідчить про не використання товару позивачем у його господарській діяльності. Крім того зазначає, що законодавством не заборонено реалізовувати товари чи послуги за цінами нижчими ніж їх ціни їх придбання. Про те, ціни за якими реалізуються товари чи послуги повинні дорівнювати рівню звичайних цін на дані товари чи послуги. Збитковість господарською діяльності не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що в порушення п.п.7.4.4 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством в момент реалізації товару за цінами нижчими, ніж ціни придбання, завищено суму податкового кредиту на товари на загальну суму 565269,33 грн.

У судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув, просив розгляд справи провести без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 19.04.2010 року по 27.05.2010 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірки Товариства з обмеженою відповідільнісю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 рік. За наслідками перевірки складено Акт від 03.06.2010 року № 4773/23-2-17/32470867, у якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту по товару, який було реалізовано за цінами нижчими придбання, які використано у не господарській діяльності на загальну суму ПДВ 565 269,33 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «р» від 16.06.2010 року № 0000702302/0 на загальну суму ПДВ 565 269,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 282 634,50 грн., загалом на суму 847 903,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону, податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Крім того, вказаним Законом передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств. Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підпадає під порушення, описане в акті перевірки, а саме: продаж товарів позивачем особі, яка не є пов'язаною з позивачем особою в розумінні пункту 1.26 статті 1 вказаного Закону, за ціною нижче за звичайні ціну придбання позивачем таких товарів. При цьому слід зазначити, що Закон не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. А відтак, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку та на експорт за ціною, що є нижчою ціну придбання такого товару, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Проте, в порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Означена правова позиція також підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11 де зазначено, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі №2а-7675/10/0470 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко