Постанова № 40120284, 24.07.2014, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа № 556/1434/14-а

24.07.2014

ПОС Т А Н О В А

Іменем України

24.07.2014 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника Управління ПФУ - Лемещук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області, Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі рівненської області про скасування постанови, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в порядку ст.181 КАС України, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 27.03.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву і дав пояснення в межах пред»явленого позову.

Представник Відділу ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області до суду не з»явився, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності та запереченя на позов, де зазначають , що кошти позивачу нараховані, однак в кошторисних призначеннях на поточний рік відсутні кошти, які за своїм призначенням передбачають вказані в рішенні виплати; зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, формування та використання якого не входить до компетенції УПФУ у Володимирецькому районі, а здійснюється ВРУ та Кабміном України.

Представник Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Лемещук І.С., позов не визнала, суду пояснила, що виконання рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Управлінням ПФУ у Володимирецькому районі зобов»язання за виконанням рішення суду виконане частково (проведено нарахування) у відповідності до законодавства, що регулює відповідні відносини. Відповідачем по даній справі цілком правомірно та обґрунтовано було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв»язку із повним фактичним виконанням рішення суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, в судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Відділі ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебувало виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-1959 від 23.03.2011 року, в якому позивач ОСОБА_1 є стягувачем.

За рішенням суду боржник - Управління ПФУ у Володимирецькому районі був зобов'язаний здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію , передбачену ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

27.03.2013 року Відділом ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про закінчення даного виконавчого провадження на підставі п.11) ч.1 ст.49, ст.. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана постанова, на думку суду, винесена з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню з огляду на таке.

Як вбачається зі ст.124 Конституції України, ст.14 КАС України рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

У відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (офіційний переклад, затверджений Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року у справі "Ромашов проти України", виконавчі процедури становлять одну із складових судових процедур, у зв'язку з чим тривале невиконання судового рішення позбавляє гарантії, встановлені §1 ст.6 Конвенції, будь-якої корисної дії.

Таким чином, виносячи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження до фактичного виконання рішення суду, державний виконавець порушив права стягувача, гарантовані Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами, обов'язковість яких визнана Україною.

Підставою закінчення виконавчого провадження, як це вбачається з постанови від 27.03.2013 року та письмових заперечень до позову, є відсутність фінансування з державного бюджету.

Разом з тим, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах "Кечко проти України" та "Бурдов проти Росії" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, у відповідності до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, таких заходів при виконанні постанови Володимирецького районного суду від 23 березня 2011 року у справі №2-а-1959 державний виконавець не вжив, і не забезпечивши повного виконання судового рішення, передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, постанова Відділу ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області від 27.03.2013 року винесена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим ця постанова не може залишатись чинною і підлягає скасуванню.

Як вбачається з ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.11,49, 51, 75 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст.17, 21, 162, 181 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Постанову Відділу ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області від 27.03.2013 року ВП№ 25374715 про закінчення виконавчого провадження визнати незаконною та скасувати її.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя:

Котик Л.О.