Вирок № 40120291, 25.07.2014, Володимирецький районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 556/1521/14-к

Рядок статзвіту № 34

25.07.2014 року Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.

за участю прокурора Полюховича Д.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Володимирець кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не військовозобов»язаного, працює електрозварювальником у ПП ОСОБА_5, не судимий;

за ч. 2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

12 квітня 2014 року, о 19 год., ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, керуючи технічно несправним автомобілем марки «FORD ESCORT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що останньому було відомо, рухаючись по вулиці Л.Українки, поблизу буд. № 6 в с. Зелене , Володимирецького району, в напрямку с. Новаки Володимирецького району, проявив неуважність до дорожньої обстановки , перед початком зміни напрямку рух не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, допустив виїзд автомобіля за межі проїздної частини вправо по ходу руху, де автомобілем здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, котрий стояв на узбіччі та тримав в руках велосипед.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в ЦМЛ м. Рівне.

У прямому безпосередньому причинному зв»язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали, перебуває порушення ОСОБА_1 наступного пункту Правил дорожнього руху України, який вимагає:

п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєному злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив, що 12.04.2014 року, приблизно о 12 год., в центрі с. Зелене, він зустрів знайомого - ОСОБА_7 Поїхав з ним власним автомобілем на АЗС в смт. Володимирець По дорозі додому, в с. Красносілля в кафе, купив пляшку пива, горілки і сигарети. Після цього поїхали в гості до жителя с. Зелене - ОСОБА_8 Розпивали там спиртні напої. Приблизно о 19 год. вирішили їхати додому. Виїхавши на вулицю Лесі Українки в с. Зелене, побачив, що в зустрічному напрямку рухається гужовий віз, в який запряжений кінь. Він відволікся від керування автомобілем і скоїв наїзд на дитину - ОСОБА_6, який був на обочині дороги. До цього хлопчика не бачив. Їхав зі швидкістю 40 км/год. Знав, що в машині несправна гальмівна система - одне колесо заглушене. Після наїзду автомобіля , велосипед та дитина відлетіли вперед. Він залишився сидіти за кермом, так як перебував у шоковому стані. Потім приїхала швидка допомога, міліція. Не заперечує, що на момент вчинення злочину перебував у нетверезому стані і внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула дитина. До батьків хлопчика не приходив після ДТП , вибачення не просив, нічим не допомагав. Пояснити свою поведінку не може.

Цивільний позов прокурора і потерпілої в частині стягнення матеріальних збитків визнає повністю, а позовні вимоги про стягнення моральної шкоди - частково.

Крім визнання своєї вини самим обвинуваченим , винність ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого наступила смерть малолітнього ОСОБА_6 , стверджується також показами потерпілої, свідків, письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердила, що 12.04.2014 р., біля 19 год. вона була в церкві, коли прийшла сусідка і сказала, що сина збила машина. Коли прибігла на місце події, хлопчик лежав на узбіччі автодороги , був ще при свідомості, але ніяк не реагував. Потім приїхала швидка допомога, міліція. Це в неї була єдина дитина, чоловік після смерті сина потрапив у психіатричну лікарню. Вона не може передати своє горе словами. А обвинувачений навіть не вибачився, а продовжує вживати спиртні напої.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 12.04.2014 року в 12 год. він зустрівся з ОСОБА_1, поїхав з ним у смт. Володимирець. Потім в с. Зелене ,в ОСОБА_8, вживали спиртні напої. Біля 19 год. вирішили їхати додому. Рухаючись по вул.. Лесі Українки, побачив попереду гужовий віз, конем керувала ОСОБА_10, а на правому узбіччі на велосипеді сидів хлопчик. Під час того, як відбувався зустрічний роз»їзд автомобіля та гужового воза , ОСОБА_1 раптово виїхав на обочину, збив дитину. Автомобіль вдарився в огорожу. Коли подивився на обвинуваченого, побачив, що той спить. Через задні двері ОСОБА_7 виліз з машини, пішов до дитини, на котру здійснив наїзд ОСОБА_1 На місце події почали збігатися люди. Обвинувачений був дуже п»яний , не міг говорити.

Свідок ОСОБА_10 ствердила, що 12.04.2014 р. біля 19 год. вона їхала гужовим возом по вул.. Лесі Українки в с. Зелене , зі сторони с. Новаки. Назустріч рухався автомобіль. Також, ближче до обочини, на велосипеді їхав малолітній ОСОБА_6 Коли автомобіль з возом порівнялися, водій збільшив швидкість. При цьому колеса машини почали пробуксовувати, від цього звуку кінь злякався і побіг. Вона злякалася і зіскочила з воза. В це час позаду себе почула удар. Автомобіль рухався біля огорожі. Також бачила як від машини відлетів дитячий велосипед. Коли прийшла на місце події, там було вже багато людей. Автомобілем збито дитину.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 12.04.2014 року, о 19 год., він стояв біля хати, почув різкий звук гальмування коліс автомобіля, а потім удар. Коли прибіг на місце події, побачив, що збили дитину - ОСОБА_6, який лежав на узбіччі. Обвинувачений сидів у машині. Потім приїхала швидка допомога, міліція.

Аналогічні покази дав суду і свідок ОСОБА_12, обвинувачений був дуже п»яний, не міг йти ногами. Після ДТП неодноразово бачив, що ОСОБА_1 продовжує вживати спиртні напої.

Згідно висновку автотехнічної експертизи №178 від 24.06.2014 р., в даній дорожній обстановці водій автомобіля «FORD ESCORT» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, повинен був діяти згідно з вимогами : 2.3б); 10.1 та 31.4.1а) Правил дорожнього руху.

Таким чином проаналізувавши і оцінивши всі досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення повністю довела винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і вірно кваліфікувала його дії.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання, що вчинив тяжкий злочин..

Обставин, що пом»якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення злочину щодо малолітнього, в стані алкогольного сп»яніння.

ОСОБА_1 раніше не судимий, вину визнав, розкаявся у вчиненому, негативно характеризується по місцю проживання, потерпіла просить обрати обвинуваченому міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи дані обставини , особу винного, його поведінку до і після скоєння злочину, думку потерпілої, тяжкі наслідки, суд рахує за правильне обрати ОСОБА_1 міру покарання у вигляді позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки останній вже позбавлений такого права.

У відповідності до ст.. 1206 ЦК України, цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає до задоволення.

Обвинувачений визнав і позов потерпілої про стягнення матеріальних збитків, а тому він також підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог потерпілої про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням обставин справи, суд приходить до висновку, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті єдиного сина, душевних стражданнях та болю, пригніченні, втраті часу, порушенні звичного життя, відносин з оточуючими та в сім»ї, чоловік отримав психологічну травму в зв»язку з чим лікується в психіатричній лікарні, необхідності затрачання зусиль для відновлення здоров»я та звичних життєвих зв»язків.

Моральну шкоду не можна відшкодовувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, матеріальної оцінки життя та здоров»я людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням особи, яка втратила дитину, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи викладене та виходячи з вимог розумності, справедливості та виваженості, суд приходить до висовку про задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі 100000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_3

Також, в порядку ст.. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави 1597 грн. 70 коп. витрат на залучення експертів.

Речові докази повернути власникам.

Керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити покарання - шість років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської центральної міської лікарні (р/р 31418544700002 ГУДКУ в Рівненській області МФО 833017 код 38012714) витрати понесені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1603, 89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 12915 грн. 62 коп. матеріальних збитків та 100000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1597 грн. 70 коп. витрат на залучення експертів.

Речові докази: автомобіль марки «FORD ESCORT» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику; велосипед «OCEAN» - повернути потерпілій ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: Котик Л.О.